Як провідні українські політики відреагували на новий закон про мобілізацію

Пропонований урядом новий закон про мобілізацію (№ 10378 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби») виявився доволі резонансним для значної частики українського суспільства. З одного боку усі розуміють, що затребувані військовим командуванням 500 тис. поповнення необхідно і для підтримки фронту, і для проведення ротації бійців. З іншого – деякі його норми, як мінімум, неоднозначні. Особливо у частині призову інвалідів та зниження призовного віку з 27 до 25 років.

Те, що у керівництві країни розуміють про непопулярність такого кроку, свідчила й згадка в одному із звернень Президента Зеленського про незгоду з деякими пропозиціями командування ЗСУ, що раніше було вкрай нечасто, адже деталі внутрішніх чвар влада намагається не виносити на публіку.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

А неоднозначність пропонованих новацій та суспільний резонанс – безпосередні стимули для реакції політиків, які не перебувають при владі та не займають посад. Принаймні – у частині оціночних коментарів та пропозицій щодо змін деяких норм законопроєкту. Зрозуміло, що якщо влада має тверді наміри прийняти даний закон саме у такому вигляді, у якому його подав уряд, то завадити їй це зробити ніхто не зможе, оскільки вона контролює конституційну більшість Верховної Ради. Але озвучити власну позицію з цього приводу було б для політиків, не зайвим.

Тут, щоправда, існує доволі небезпечна пастка, адже хвалити і підтримувати даний законопроєкт – значить наразитися на глухе незадоволення з боку певних виборців, особливо, тих, хто за новими правилами потрапляють під мобілізацію. Критикувати – опинитися у зоні ризику як потенційний «агент Кремля».

Але на те й існують цілі апарати партій, пул консультантів та групи технологів, щоб такі завдання вирішувати.

Петро Порошенка хвалить ідею національного уряду, яка його очевидно зацікавила, але мовчить з приводу законопроєкту № 10378.

Юлія Тимошенко критикує закон про легалізацію канабісу, однак також ігнорує розширення категорій тих, хто підлягає мобілізації.

Віталій Кличко ініціює заохочувальні виплати для мобілізованих киян. Проте і він вважає за краще не реагувати на урядові ініціативи.

Депутатів від «Слуги народу», яким з цього приводу рекомендували «дотримуватися однієї лінії з президентом», зрозуміти можна. Мовчання усіх інших, у тому числі й тих, хто вважає себе опозиціонером – не дуже.

Хоча ті самі політичні консультанти могли б порекомендувати їм озвучувати ідеї соціальних гарантій і матеріального заохочування, а не примусу для тих, хто потенційно може взяти в руки зброю. Або розширювати сфери застосування рекрутингу.

Читайте також: «Уряд національної єдності» як відображення рейтингів українських політиків

А так виявляється, що є одна офіційна точка зору (влади) та поодинокі альтернативні оцінки з боку тих, хто є швидше блогером (Арестович), а не професійним політиком. 

Зрешетою, з таким підходом уже немає нічого дивного у тому, що не лише підтверджується минулорічна теза про повне «обнуління» української політики з моменту повномасштабного вторгнення. А й все більш реальним стає прогноз й про майбутнє «обнуління» когорти вітчизняних політиків в момент завершення активної фази бойових дій та скасування воєнного стану. 

Адже з українського політичного «нуля» зробити хоч щось у нинішніх умовах є завданням майже нереальним.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo