«Уряд національної єдності» – хто з ким та проти кого

Останнім часом в інформаційному просторі почастішали міркування про таке явище, як «уряд національної єдності». Тема активно обговорюється в експертному середовищі, але офіційних коментарів з цього приводу поки що не пролунало.

Тож на неї можна було б і не зважати, якби не два моменти.

По-перше, про гіпотетичну можливість (і навіть бажаність) створення такого уряду в Україні почали писати у впливових західних виданнях (Politico).

По-друге, вітчизняні соціологи уже з кінця минулого року обережно з’ясовують ставлення українців до формування нового Кабміну.

Причому, було відзначено, що 37% українців позитивно ставляться до такої ініціативи, 38% – нейтрально, а 19% – негативно. Решта 7% не визначилися зі своєю думкою.

Читати також: «Уряд національної єдності» як відображення рейтингів українських політиків

Формально, приводом для опитування став аналогічний прецедент в Ізраїлі, де до складу нового уряду увійшли представники усіх політичних сил, представлені в ізраїльському парламенті (кнессеті). Фактично ж, розуміючись у реаліях функціонування українського політичного механізму, не складно здогадатися, що громадську думку таким чином до чогось готують.

Стосовно ж статей у світових виданнях, то й тут зусиллями міжнародних лобістів та грамотних PR-фахівців ситуацію можна охарактеризувати крізь призму правильних трактовок.

Звернемо увагу на те, що авторську колонку з Politico підхопили ЗМІ, які належать колишньому президенту України а сам Петро Порошенко не так давно схвально висловлювався щодо такого сценарію розвитку подій.

Закликала до створення уряду національної єдності ще до повномасштабного вторгнення РФ і Юлія Тимошенко.

Те, що дане питання витає у повітрі української політики, судячи з усього – факт.

Причому, і на це також звернули увагу політичні оглядачі, воно швидше нервує Банкову, аніж викликає у перших осіб держави захоплення.

Тобто, може скластися враження, що нинішня правляча команда вважає за краще залишити все так, як є, а опозиція (Порошенко, Тимошенко) як раз раді були б повернути власним представникам бодай частку повноважень.

Тут, однак, не все так просто. Особливо, якщо зважати на майбутні президентські та парламентські вибори, які рано чи пізно все одно відбудуться.

Особисто ані Порошенко, ані Тимошенко на посади простих міністрів не підуть, а крісло прем’єра їм із зрозумілих причин не запропонують.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

Але, якщо у владі дійсно готуються до гіршого сценарію в економічній та соціальній сфері, то який резон «Європейській солідарності» та «Батьківщині» брати на себе частину відповідальності за складу ситуацію і тим самим шкодити навіть тим рейтингам, які залишилися у цих політичних сил?

Тим більш зрозумілою є й позиція Банкової з її небажанням ділитися владою. «Уряди національної єдності» створюються там, де неоднорідне суспільство підтримує політичні сили з конкуруючим, а часто й протилежним баченням кризової ситуації та шляхів виходу з неї. Тим самим формулюється меседж, що попри протиріччя, в головному ми єдині.

А щодо яких сфер є розбіжності в українських політиків? Щодо необхідності війни до перемоги України та відновлення територіальної цілісності? Щодо європейських реформ та інтеграції в ЄС і НАТО? Щодо пріоритетності бюджетних витрат на потреби ЗСУ? 

Ні, тут всі «топи» єдині. І зміни векторів розвитку урядової політики явно кардинальними не будуть.

Навіщо тоді говорити про гіпотетичний «уряд національної єдності»? 

Спробуємо припустити, що досвідчені українські політики прораховують варіанти, за яких оптимальним буде не стільки збереження власного рейтингу, скільки обвалення показників довіри до конкурентів. Як у преферансі – за умови поганої здачі, спробувати вийти з найменшими втратами.

Ставки зростатимуть, і ще раз спробуємо спрогнозувати, – напередодні президентських виборів в США (листопад 2024 року) певні контури майбутнього України уже будуть зрозумілими.

І ось тоді, щоб зберегти те, що залишиться, і знадобиться уряд національної єдності.

Поки ж політики (а також соціологи, експерти, консультанти) вивчають потенційну реакцію на нього. Ну й принагідно нагадують про себе коментарями у ЗМІ.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarena_info