Екскандидатка у народні депутати України від «Європейської солідарності» (2 місце у 12 виборчому окрузі, 13,12%), викладачка Вінницького медуніверситету Олена Верлан-Кульшенко подала документи на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника відділу Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Конкурс виграла, отримавши 7,15 балів. Але посаду не отримала, оскільки за результати співбесіди з держсекретарем Міністерства місце зайняла інша людина. Верлан-Кульшенко оприлюднила з цього приводу у соціальній мережі допис.

Прикро перемогти у конкурсі та дізнатися про рішення на користь іншої кандидатури.

Хоча формально буква закону була дотримана, на що й посилається лист-відписка:

«Після проведення співбесіди суб’єкт призначення або керівник державної служби приймає рішення про визначення переможця (переможців) конкурсу або про його (їх) відсутність» (п. 59 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби»).

«А як же славнозвісний проект Lift, що «дає нам можливість чесного та прозорого відбору держслужбовців. Це незалежна платформа, спрямована на пошук…» і т.д.? А Lift і раніше не працював, що визнавали й самі «слуги народу»: «Лифт работает как система отсечения ненужных лиц в ручном режиме».

Отже, все залишилося «як раніше»?

Не зовсім. Раніше – ще з часів Кучми (а то й номенклатури СРСР) – усі ці «конкурси» та «співбесіди» були бутафорією для призначення осіб, кандидатури яких заздалегідь погоджували «старші товариші». Така сама система працює й сьогодні. Не гірше, і не краще.

Але змінився підхід до її комунікативної складової. Якщо раніше про хід та наслідки конкурсу-туфти знали компетентні одиниці, то сьогодні, як ми бачимо з допису Верлан-Кульшенко, це стає надбанням громадськості.

А далі у громадській думці формується відповідний висновок, що обласна влада (так, саме обласна, адже на неї переноситься ставлення до влади центральної!) не здатна чи не бажає забезпечити відповідну прозорість та гарантувати дотримання справедливості. Правда полягає у тому, що обласна влада «не здатна», оскільки від важелів впливу на ситуацію її, після поразки «вінницьких» відсунули, але люди обов’язково подумають, що «не бажає».

Хоча, якщо чесно, то державний секретар Міністерства власні рішення з головою облдержадміністрації погоджувати не зобов’язаний. Але минула регіональна еліта добивалася, щоб з нею рахувалися. А нинішні представники влади на регіональному рівні лише виконують накази.

Хто забув – аналогічна ситуація була і в епопеї з призначенням заступників голови ОДА, і триває із призначенням голів РДА у Вінниціькій області. Деяких кандидатів на голову РДА керівництво області вперто подає на Київ по три рази, а декого призначають за одним повідомленням з Києва в месенджер.

І така ситуація триватиме, як мінімум, ще чотири роки, якщо регіональним елітам не вдасться здобути перемогу на місцевих виборах у жовтні.


Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.


Віталій Горковчук

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here