Дещо про інформаційну війну проти України

Переконані – багато хто з вас, шановні читачі, стежив за ситуацією з російським літаком Іл-76, який з невстановлених причин впав неподалік кордону України. Причому – і тут не варто соромитися – навіть з ворожих інформаційних джерел, адже багато українців переймалися долею полонених, яких начебто везли на обмін на цьому літакові. Сучасна глобальна інформаційна матриця має таку властивість, що якщо оперативних новин людина не може знайти на перевірених ресурсах, вона обов’язково шукатиме факти на сумнівних каналах. Чим останні й користуються, оскільки технічні можливості це дозволяють.

У це складно повірити, але процес маніпулювання такими фактами може складатися у пропорції 90% об’єктивних даних, які не складно перевірити та 10% трактування цих матеріалів, яке, однак, уже йде шляхом відвертої, але прихованої пропаганди.

Переконати людей, що брехня є правдою можна тільки тоді, коли читачам, глядачам та слухачам пропонується напівправда, яка начебто виглядає як істина, водночас апелюючи до глибинних почуттів та підсвідомості людей. І примушує їх повірити у те, що суперечить їхнім інтересам.

Випадок з російським літаком у цьому контексті є дуже показовим. Офіційну українську версію озвучив Президент Володимир Зеленський, тож ми можемо її лише процитувати:

Отже, те, що сталося у небі над Білгородською областю РФ достеменно невідомо. Як і те, хто і з чого збив цей літак, а також – були у ньому українські полонені чи ні. Деякі оглядачі припускають, що українських бранців могли вбити ще у таборах, а на повітряну катастрофу просто списати уже наявні смерті.

Тому автентичність наведених країною-агресором даних поки що під великим питанням.

Читати також: На форумі “Інформаційний фронт України: Вінниччина” розповіли про поточні настрої росіян

А ось трактування уже з’явилися. Причому такі, що не залишають сумнівів – подібні прийоми використовуватимуться й надалі.

Мова йде про те, що на рівні представництва РФ в ООН (це важливо) з’явився коментар, що США та ФРН є «співучасниками» злочину, оскільки саме з наданих цими країнами систем ППО міг бути збитий літак.

Таким чином, ми бачимо, як спритним рухом рук об’єктивний факт падіння літака генерує три абсолютно неочевидні твердження: що літак був збитий ЗСУ (а не впав з технічної неполадки, внаслідок помилки пілотів, теракту або був збитий самими росіянами), що його знищення відбулося за участі західних систем ППО, і що у літаку були українські полонені.

Цільова аудиторія цього повідомлення – західне суспільство, особливо європейці, відчуття втоми яких від війни уже конкурує з усвідомленням необхідності допомагати Україні з безпекових міркувань. 

Доводити, здавалося б, очевидну істину, що РФ в Україні не зупиниться і піде далі, на тлі подібних повідомлень буде важче. Натомість простіше підштовхнути європейців до висновку, що Україні не слід передавати зброю, з якою вона збиває цивільні літаки, що крім того перевозили українських же полонених.

Кривава провокація – типова тактика російських спецслужб, до якої вони вдавалися впродовж всього терміну перебування нинішнього диктатора при владі. І те, що від цих провокацій страждають у першу чергу власні ж громадяни ніколи ФСБ не зупиняло.

Вибухи у Москві спровокували вторгнення в Ічкерію та прихід Путіна до влади. Теракти на виставі «Норд-Ост» та у Беслані дали можливість нав’язати суспільству нинішню владну вертикаль, яка з часом переросла у диктатуру.

Сьогоднішня тактика агонізуючого режиму, який чітко бачить вкрай негативні для себе перспективи – ідентична. Ситуація на полі бою залишається для агресора складною. Союзники декларують наміри збільшувати постачання зброї та боєприпасів для потреб України, а також прийняли рішення кардинально наростити їх виробництво у найближчі роки. Все це вимальовує контури майбутньої воєнно-політичної катастрофи для Москви, яка не має ресурсів для збройного протистояння з усім західним світом.

А тому єдиний для них вихід – влаштовувати криваві провокації, щоб підштовхнути уряди Європи і США скоротити підтримку України або ж взагалі відмовитися від неї. Західне суспільство є дуже вразливим, коли йому розповідають про людські жертви, не повідомляючи при цьому, що в іншому випадку, жертв буде ще більше. Тому й проводяться масові демонстрації на підтримки палестинців, учасники яких намагаються не помічати криваві дії терористів ХАМАС. Апелювати до гуманізму і людяності ситого західного суспільства – улюблена тактика усіх «миротворців», починаючи з Гітлера.

Можна припустити, що катастрофа Іл-76 – лише перша у ланцюгові цих провокацій. Будуть й заслані в Європу терористи, які спробують збити уже місцеві літаки з трофейних комплексів ППО. Будуть й скандали з контрабандою невідомо чиєї зброї, яку обов’язково назвуть «українською». Не виключені й масові вбивства якимись божевільними, ляльководи яких сидітимуть на Луб’янці.

І все це подаватиметься у ЗМІ під гаслом: «Досить зброї для України! Шлях до миру – лише через переговори і територіальні поступки!». Тим більше, що бути «співучасниками» вбивств європейці не бажають.

А різного роду політичні популісти спекулюватимуть на погіршенні економічної та соціальної ситуації, яке начебто спричинилося через надмірні видатки на потреби України. 

Все це може бути. Єдиною перешкодою на шляху розвитку такого сценарію є стійкість ЗСУ, які щодня розбивають міф про непереможність російської армії. А тому надають додаткові аргументи тверезим західним політикам на користь того, що Москву можна і треба дотиснути. Як на полі бою, так і на санкційному фронті.

Ну, а нам залишається не дати себе обдурити в інформаційному полі та дестабілізувати ситуацію всередині країни, оскільки ще раз наголосимо – чим ближчим є падіння режиму, тим вигадливішими будуть його спроби манівцями зупинити допомогу світові Україні.

Сподіваємося, нічого в них не вийде.

Центр соціально-політичного моніторингу “Вектор” для видання “Політична Арена Вінниччини”

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarena_info