Новий керівник Вінниччини. Області вдалося уникнути політичного землетрусу

У соцмережі «Фейсбук» з’явився допис віце-прем’єр-міністра Павла Розенка з інформацією про те, що в Офісі Президента України погоджено кандидатуру нового голови Вінницької ОДА.

Першою особою у системі влади у нашому регіоні буде заступник Вінницького міського голови Владислав Скальський. Він займе місце Валерія Коровія.

Рішення не стільки очікуване, скільки виважене. Вінничани, спостерігаючи за тим, як в інші області призначаються нові губернатори, про яких ЗМІ пишуть лише те, що – «невідомо, які мотиви були визначальними для вибору цієї людини» – небезпідставно побоювалися: у крісло голови ОДА може сісти «варяг».

Сам по собі факт призначення у виконавчу владу різних регіонів фахівців, які мало пов’язані з місцевими політичними елітами, – не страшний. Інколи навіть потрібно кардинально змінити підходи у внутрісистемних владних стосунках. Але справа у тому, що Вінницька область, яка є базовою для Володимира Гройсмана і раніше була такою для Петра Порошенка, могла потрапити у поле зору особливої уваги, як регіон з потенційно неприхильним електоратом.

Так хибно вчинив у 2014-2015 роках Петро Порошенко, призначивши на колишні базові території Партії регіонів силовиків та жорстких менеджерів, у яких було одне завдання – ламати всі місцеві політичні структури. Відповідно, області Півдня та Сходу України втрачали ефективне лобі на центральному рівні. А за цим приховувалися й реальні фінансові втрати – ці регіони менше одержували державних дотацій, багато програм фінансувалися за залишковим принципом і таке інше.

Побоювання вінничан посилювалися ще й тим фактом, що декілька місцевих ФПГ з неоднозначною репутацією виявили бажання очолити в області структуру «Слуги народу» і капіталізувати високий рейтинг правлячої партії у персональні зиски. Ще свіжою у пам’яті є історія зі спробою Григорія Калетніка провести від «СН» до Верховної Ради низку своїх підлеглих.

Якби це сталося, то уявіть собі, якими би були списки партій, які мають шанси пройти до місцевих рад наступного року. І яким був би новий склад депутатського корпусу обласної, міських та районних рад. Одна справа, коли нікому не відомий і (скажемо відверто) слабко підготовлений депутат, що зобов’язаний мандатом винятково рейтингу Володимира Зеленського та «Слуги народу», сидить у Верховній Раді та просто голосує за проекти, які йому готують експертні групи, професіонали з комітетів та апарату парламенту, кваліфіковані юристи-помічники. Зовсім інша, якщо до місцевої ради, від якої безпосередньо залежить нормальне функціонування того чи іншого населеного пункту, заходить не те, що малокомпетентна, а й відверто неадекватна особа. Згадаємо післяреволюційний 2005 рік, коли головами РДА часто призначалися люди, які й писати без помилок не вміли. Не кажучи вже про повну необізнаність у питаннях управління та економіки.

Втім, в очікуванні нових призначень, у вінничан все ж була надія, що ті напрацювання, які розпочав робити у Вінниці ще Володимир Гройсман, а продовжив Сергій Моргунов, все ж не будуть віддані у руки чужої для області людини, завданням якої будуть лише наступні вибори.

Владислав Скальський, який з 2016 року працює на посаді заступника Вінницького міського голови з питань економіки – людина яка отримала позитивний досвід на керівній посаді в органах місцевого самоврядування, в міській раді обласного центру. А тому ті перспективні напрямки роботи і ті кращі практики, які уже впроваджуються в обласному центрі, можуть бути перенесені й на всю область. А найголовніше – оскільки вплив нинішнього прем’єр-міністра на Вінниччині залишається значним – не буде й постійного політичного протистояння між новим губернатором та місцевими владними елітами.

Крім того, можна сподіватися, що й місцеві вибори 2020 року приведуть до влади не політичних авантюристів, які завжди вміли користуватися ситуацією безладу у владних колах, а кваліфікованих фахівців.

Можна відзначити й той факт, що Владислав Скальский, який пройшов школу стратегічного управління та інноваційного бізнесу KMBS на Програмі Executive MBA, є очевидним представником нової школи управління. І працювати по старим, заведеним ще в часи СРСР правилам, він точно не буде.

Олена Семко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here