Гра у вибори 

Народна депутатка України Оксана Савчук (ВО «Свобода») повідомила, що ЦВК видала постанову, яка вказує на можливу підготовку до виборів.

За її словами, на даний момент виборчі дільниці сформовані під останні місцеві вибори, які відбулися у 2020 році. «І тепер потрібно взагалі дивитися по існуючій території, які виборчі дільниці є. Зрештою, деякі точки, де колись відбувалося голосування, є зруйновані війною. ЦВК має зробити зараз аналіз чинного стану речей.», – повідомила Савчук.

Зрештою, даний коментар, як постанову ЦВК можна було б пояснити не лише тим, що справді почалася підготовка до виборів, а й поточною необхідністю. Народним депутатам України, не причетним до вироблення ключових рішень, потрібно час-від-часу нагадувати про себе виборцям, а ЦВК, яка уже декілька років займається тільки тим, що виробляє плани – яким чином проводити голосування після скасування воєнного стану – доводити, що зарплати її члени та співробітники апарату отримують не просто так.  

Є, однак, декілька ознак, що цього часу все може бути набагато серйозніше. 

По-перше, підготовку до фактичного старту виборчого процесу підтвердив і екс-спікер Верховної Ради Дмитро Разумков. 

«Інформація про те, що влада задумується про вибори, це не вигадки іноземних ЗМІ. Це дійсно існує у планах наших «державників». І виділення додаткових грошей на ЦВК на наступний рік, перезапуск реєстру виборців – тому підтвердження. І це все у той час, коли на фронті ситуація дуже непроста», – написав він у соціальній мережі Фейсбук.

По-друге, у впливових (не «жовтих») західних медіа дійсно розпочалися обережні розмови про те, що оскільки ситуація у війни виявилася тупиковою, слід змінювати саму стратегію підходу до підтримки України. І це не особиста точка зору Валерія Залужного, який майже рік тому казав те ж саме, адже його ще можна було запідозрити у донесенні опозиційних владі меседжів. Сьогодні експерти та політики, які аналізують хід подій, зазначають, що за рік після того, як було озвучено про «тупик», нічого суттєвого не змінилося.

Читайте також: «Залізна завіса» і кінець війни

По-третє, у соціальних мережах та ЗМІ з’явилися нові інсайди про можливі кадрові зміни на найвищому рівні. 

Даний процес для державної та регіональної політики є процедурою нормальною, але… в мирних умовах. Під час повномасштабної війни все частіше лунатиме думка, що мандат довіри до осіб, які ухвалюють рішення, все ж слід в умовах демократичного суспільства періодично оновлювати.

Суперечку про те, що матиме вищу силу: Конституція, яка чітко фіксує строки чергових виборів, або закон України про воєнний стан, який на період дії останнього будь-які вибори скасовує, можна вести довго. А тому у цьому контексті зазначимо лише те, що основним фактором тут буде не стільки правове регулювання, скільки політична воля суб’єктів, які здійснюють вирішальний вплив на державну політику.

Водночас, звернемо увагу на три фактори, які вказують не стільки на те, що вибори в Україні дійсно готуються, скільки на те, що у перспективі ситуація з потенційним їх проведенням може прояснитися.

Фактор перший. Поступове зменшення кількості обраних народних депутатів України, голів міських і сільських ОТГ, депутатів місцевих рад. Так, перехід Сергія Сухомлина з посади міського голови Житомира на роботу у виконавчу владу, звісно, не залишив обласний центр без керівництва, але якою може бути ситуація за рік, два, три, якщо не буде скасовано воєнний стан? Подібна невизначеність може тривати довго, але – не безкінечно довго. 

Рік тому у парламенті фактично працювали 400 нардепів з 450. Сьогодні їх ще менше. І якщо того ж Дмитрука повернуть з Великобританії, то сяде він не у депутатське крісло, а на нари. 

Запас міцності у ВРУ є, але знову ж таки не безкінечний. А якщо справдяться прогнози президента Сербії Вучича, що війна триватиме ще 10 років, то з парламентаризмом в Україні буде геть погано. Адже воєнний стан за таких умов ніхто скасовуватиме не буде. Отже, проблему з виборами слід якимось чином вирішувати.

Фактор другий. Зміни на глобальному рівні після президентських виборів у США все одно відбудуться. А, отже, зміниться і стратегія підтримки України. Конкретних прогнозів, звісно, ніхто на даному етапі давати не буде – ані в експертному, ані в політичному середовищі. Але зміни будуть. І українська влада має бути готовою до адаптування під них.

У владі це, схоже, розуміють. Адже у минулому, як тільки починалися розмови про гіпотетичні вибори, секретар РНБО Данілов чітко позицію влади озвучував: «Жодних виборів до завершення війни».

Олександр Литвиненко вважає за краще з подібними категоричними меседжами не виходити.

Безумовно, повторити за Оксаною Савчук, що влада однозначно готується до виборів, і уже наступного року ми можемо спостерігати, як мінімум, за однією виборчою кампанією, ми не можемо. Ситуація в умовах війни, дійсно, є непередбачуваною. І зазначені припущення, можливо, є лише тестуванням громадської думки.

Однак саме з припущень у новітній історії України розпочиналися кардинальні зміни, до яких деякі кола політичних еліт були абсолютно не готові. Мова йде і про 1991, і про 2004, і про 2014, та й про 2019 роки.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo1