Типовий образ впливового політика 1990-2000-х – поважного керівника з великим досвідом і переконливою мовою – залишився у минулому. У цьому переконана редакція видання “Політарена Вінниччини”.
Сьогодні тренди у політичному житті задають ті, хто здобув популярність на ниві шоу, спектаклю, публічного розважального дійства.
Читачі негайно згадають при цих словах нинішнього президента України. Але це не зовсім так. Володимир Зеленський став Главою держави не тому, що був шоуменом. А тому що багато років сам висміював систему української влади. Відтак перетворився з актора на антисистемного політика.
Якщо згадати події 2018-го року, то можна побачити, що рейтинги провідних політиків коливалися у межах 8-9%. Суспільство просто не бажало голосувати за тих, хто уособлював стару модель влади. Відповідно, коли про себе заявив претендент, що просто відкидав всю матрицю української адміністративної системи – саме він став найбільш рейтинговим кандидатом на пост президента. І переміг.
Чи значить це, що політикам слід реалізовувати себе саме у сфері шоу-бізнесу, а не звертатися до формулювання конструктивних програмних платформ?
Ні, не значить. Мало бути просто відомою особою, щоб за тебе проголосували люди. Вакарчук, якого знають усі, намагався декілька разів зайти у політику. Не вийшло, оскільки відсутнє якісне позиціонування і команда. Рейтинги Притули нагадують рівень тиску у гіпертоніка: є згадування у медіа – і рейтинги. Пропав з екранів – недотягує навіть до прохідного бар’єру.
Ситуація не унікальна для України. Популістська партія італійського коміка Беппе Грілло демонструє непогані результати на виборах. Та й сам президент США Дональд Трамп не стільки бізнесмен, скільки шоумен.
Чому у глобальному масштабі виборці відвертаються від авторитетних лідерів і віддають перевагу тим, хто може і вміє робити шоу?
Відповідь проста і складна одночасно. Змінюється структура суспільства. Якщо 40 років тому був великий завод, у заводу був директор і усі робітники виконували те, що цей директор скаже (в Україні ця електоральна доба називалася епохою «червоних директорів»; Кучма та інші), у тому числі голосували за того, на кого покаже директор. То у нинішній ситуації, коли відбувається максимальна атомизація громади, а сусіди не знають, хто живе у квартирі поруч – триває розмежування «груп по інтересах».
І популярний блогер нерідко стає більш впливовим, аніж керівник громади. Про мера або главу ОГТ знають тільки те, що він є. А блогер формулює порядок денний. І озвучує те, що хвилює людей. До речі. На останніх місцевих виборах відомі у Вінниці шоумени стали депутатами.
Триватиме така ситуація нескінченно довго? Ні. Людство адаптується до будь-яких умов. У тому числі – до інформаційного диктату. Тим більше, що нинішні правила функціонування соціальних мереж, які дали змогу блогерам стати лідерам громадської думки, теж будуть змінюватися. У бік щільнішого контролю держави над ними. Це також тенденція не нова, і практикується як у США, так і у РФ, Китаї та ЄС.
Окремі інсургенти кричать, що це «цифровий концтабір», але так – це цифровий концтабір з тотальним контролем за усіма процесами і відстежуванням віртуального сліду. І якщо це не буде проводити власна держава, то дану нішу обов’язково опонує держава інша.
Тому доба впливових шоуменів, яка розквітла на межі функціонування безконтрольного Інтернету, добігає кінця. Уже незабаром ми побачимо повернення у політику солідних функціонерів, основним козирем яких буде адміністративна апаратна вага. До того ж, переважно, силовиків, які вміють працювати у системному стилі.
Звісно, це не будуть «червоні директори». Але система перемагає одиночних «зірок». Організація б’є клас.
Підписуйтесь на наш TELEGRAM → https://t.me/+N-4YvknSO54xNjYy
