Вінницький “Flash Royal” Володимира Гройсмана

На минулому тижні у Вінницькій обласній та міській радах всі політичні гравці відкрили карти. В цих радах утворилася комбінація, яка з невеликими змінами, існуватиме до 2025-го року. Тому, щоб не дивуватися, чому події на місцевому рівні, незважаючи на те, щоб там не відбувалося у столиці, розгортатимуться саме так, а не інакше, давайте побіжно розглянемо остаточну конфігурацію на політичному майданчику Вінниччини.

Про Вінницьку міську раду можна нічого не писати взагалі. Тут банкує команда Гройсмана. Створена монобільшість, яка підтримує Володимира Гройсмана та нинішнього мера Сергія Моргунова. У Вінницькій міській раді немає представників політичних партій. Тут є команда Володимира Гройсмана на наступні п’ять років. Ілюстрація – голосування за кандидатуру секретаря міської ради. В бюлетень для голосування було внесено лише одне прізвище, чинного секретаря ради Павла Яблонського. З присутніх 51 депутата цю кандидатуру підтримали 100%. Тобто Яблонського підтримали всі партії представлені в міській раді. І на цьому огляд пасьянсів у міській раді обласного центру можна завершити.

Дещо в іншому ключі трактували деякі оглядачі конфігурацію в обласній раді. Мовляв, там так само “УСГ” створила коаліційну більшість з провладною “Слугою народу” (про відповідні “ЦУ” натякали близькі до Банкової Телеграм-канали), в опозицію до чого нібито й пішла “Європейська солідарність”. При цьому сама партія Порошенка якось дуже синхронно голосувала в обласній раді з партією Медведчука.

Тут є декілька політичних зупинок.

По-перше. “Європейська солідарність” опинилась у глибокій меншості, в колись “президентській” і базовій для Порошенка області.

По-друге. Саме у Вінниці пройшла остаточна “лінія розмежування” між Гройсманом і Порошенком.

І якщо для депутатів Порошенка демонстративний перехід в “жорстку опозицію” до “Української стратегії” – крок зумовлений повною безпорадністю, то для Гройсмана така позиція “ЄС” лише на користь. Рівень токсичності лідера “ЄС” помножений на критику команди Гройсмана лише додасть останньому електоральних балів, а майбутнє партії Порошенка у Вінницькій області зіштовхується з проблемою результативності. Через п’ять років виборцям обов’язково нагадають про безліч обіцянок кандидатів від Порошенка: працювати на Вінниччину і вінничан, які вони відмовились виконувати, прикрившись власною опозиційністю і відсутностю конструктиву.

Щодо самої облради і керівних посад в ній. То і тут у команди Гройсмана “Флеш Рояль”.

Голова облради – В’ячеслав Соколовий (УСГ), три заступники з чотирьох – представники (УСГ) – Кістіон, Івасюк,Чаленко. Факт призначення на посаду заступника голови обласної ради представника від партії “Батьківщина” Анатолія Ткача гарантує УСГ додаткові 11 голосів для прийняття будь-яких потрібних рішень в облраді.

Ця конфігурація (51 голос з 84 можливих) пояснює гегемонію представників Гройсмана в керівництві всіх семи постійних комісій обласної ради.

Щодо персоналій голови обласної ради, яка викликала певний подив у “широкого глядача”. Не секрет, що в політичних кулуарах існувало тверде переконання, що в разі перемоги Гройсмана в області, головою облради стане Валерій Коровій, чи Владислав Скальський. Обидва очолювали Вінницьку ОДА і мають відповідний управлінський досвід. Але тут Володимир Гройсман, напевно, вирішив продемонструвати довжину кадрової ланки своєї команди.

Оскільки призначення на посаду голови облради того ж Валерія Коровія, чи Владислава Скльського, при всіх їх чеснотах, виглядало б як дефіцит фахових кадрів у Гройсмана в базовій області. Наразі ж ситуація виглядає більш привабливо. Тут тобі і неочікуване кадрове рішення, яке не викликає сумнівів в професійній підготовці. Два десятки років служби в прокуратурі як-не-як. І зами в особі першого-віце-прем’єра Володимира Кістіона, два ексгубернатори на посадах керівників обласних комісій наочно демонструє, наскільки самому Гройсману тісно в межах одніє області.

Можливо, хтось з колишніх керівників Вінницької ОДА і стане префектом, але з високою долею вірогідності цю посаду займе Сергій Борзов. У ЗМІ уже циркулює інформація, що він програв вибори, а тому його знімуть та переведуть з пониженням у посаді. Насправді, вибори він виграти не міг, і в Офісі Президента це розуміли. Проте він мав показати, що готовий влаштувати несолодке життя для місцевих чиновників, що і входитиме в обов’язки префекта. Щось з цього показати він спромігся.

Резюмуємо. Як би не змінилась влада в Києві, у Вінницькій області до 2025 року все зрозуміло. Якщо і буде якась політична боротьба, то швидше внутрішньовидова.

Прогнозовано і все решта. “Батьківщина” і “За майбутнє” — на підтанцьовках у владної більшості. “ЄС” — в удаваній опозиції. ОПЗЖ — тут і ніде.

Своїм шляхом продовжує рухатись хіба що нова політсила “Партія Вінничан”, яка одразу після виборів продовжила активність. Заявила про продовження партійної розбудови, розкритикувала політичні партії за спотворення волевиявлення вінничан та оголосила про початок нового амбітного загальнонаціонального проєкту.

Така активність нової партії демонструє, що це точно не проєкт під одні вибори, а утворення нової політичної групи впливу у Вінницькій області, яке буде грати “в довгу”.

“Слуг” на Вінниччині ми більше не побачимо. Максим Пашковський, якщо і буде влаштовувати дрібні бешкети, то лише за інерцією, його нинішній рівень — прогулянки бібліотеками. Анатолію Драбовському залишилося хіба що йти шляхом Ківи, милуючись на еротичні піруети молоденьких моделей.

Аналогічна ситуація й у переважній більшості рад міських та сільських ОТГ. УСГ — у центра коаліції, яка об’єднується навколо чинного голови, усі інші можуть називати себе хоч владою, хоч опозицією, сутність від цього не змінюється. І не зміниться у наступні п’ять років.

Особисто Володимира Гройсмана, звісно, цікавить не стільки Вінницька область, скільки вся Україна. Тому центральні ЗМІ уже починають обережно міркувати, якими будуть його наступні кроки для повернення на Олімп всеукраїнської політики.

Для інших гіперактивних ще місяць тому кандидатів у різні ради, вибори закінчилися, а з ними завершилася й громадська активність.

Але перемога, якщо її не почати кувати за п’ять років до виборів, ніколи й не прийде. Тому наша порада усім тим, хто у перспективі хоче отримати депутатський мандат — не спіть, шановні. Новий політичний сезон уже настав. І буремні події можуть запросто застати вас зненацька. І далі буде пізно.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.