Вінницькі політики роблять перші кроки у політиці. Саме так – парадоксально. А все тому, що попередні років 15 у Вінниці публічного політичного життя як такого не було.

Були типові підкилимні «договорняки» на рівні виконавчої влади, народних депутатів України, місцевого самоврядування, силових структур і депутатського корпусу місцевих рад («Это – тебе, это – мне, это – опять тебе»), причому представники останнього виступали завжди виступали у ролі прохачів, ставлення до яких з боку розпорядників коштів завжди було зверхньо-скептичне. «Ну, що тобі треба за потрібне голосування? Посада? Ділянка? Матеріальна допомога?»

Отримували. Чому б ні.

Це жодним чином не було тим, що називають конкурентною публічною політикою. Як не було нею й імітація бурхливої громадської діяльності декількома десятками місцевих «активістів».

Ви запитаєте: а як же події Революції Гідності, захоплення Вінницької ОДА 6 грудня 2014 року, різні вибори?

Відповідаємо. У випадку з Майданом і виборами область перебувала у загальноукраїнському тренді, і нічим особливим не відзначалася. У 2014 році майже усі екс-«регіонали» зберегли якщо не посади, то вплив, і уже точно ніхто з них не був притягнутий до відповідальності.

Захоплення ОДА у грудні 2014 року задля грандіозної Мети – залишення при посаді тодішнього голови обласної ради Сергія Свитка – наразі й безпосередніми учасниками акції згадується, як мінімум, із соромом. Область зганьбили, очікувань Сергій Свитко не виправдав, або не віддячив. Це вже кому як, і хто за що мітингував.

Ну, і все. Була ще млява епопея з пам’ятником Шевченкові, з’ясування дрібних стосунків у середовищі місцевих осередків політичних партій, абсолютна більшість з яких стиснулася до розмірів секретаріатів місцевих організацій, була абсолютно безініціативна поведінка представників попередньої влади. Були мережеві «ультрас» із невеликою кількістю прихильників. Болото обласної ради, яка приймала, намагалася скасувати і приймала знову взаємовиключні звернення. Міські божевільні з плакатами. «Борці за правду» із десятками захоплених земельних ділянок і невідомо за які кошти придбаними елітними квартирами.

Але всі вони були «своїми», які один з одним завжди домовляться.

А між тим життя не стоїть на місці. І тепер тим з вінничан, які претендують на статус політиків, слід звернути увагу на той факт, що в умовах відсутності монополії «своїх», завжди виникає спокуса у «чужих» заробити на цій території кошти.

Що, наприклад, видно в історії з австрійською компанією HEAD, у якої місцеві енергетики вимагають 1,6 млн євро за підключення до мереж.

Це повний бардак! Уряд має вирішити питання цих «енергопоборів» з інвесторів – закордонних і національних!

Прокоментував ситуацію міський голова Вінниці Сергій Моргунов.

Ні, це не «бардак». Це – Realpolitik.

Так само, як і у ситуації з КП «Вінницяоблводоканал». І даємо гарантію, що ближче до виборів усі, конкуруючі за фінансові потоки сторони, просто вимушені будуть вкладатися у певні політичні проекти, щоб зберегти, або набути жаданий доступ до розподілу коштів. У свою чергу представникам проектів слід буде довести виборцям, що вони є «кращими», а політичні опоненти «гіршими» у депутатських кріслах. Тож, чекаємо на війну компроматів. Та інші традиційні (і не дуже) для інших регіонів України, жорстких методів змагання на виборах. Аж до повної політичної vendetta і логічної сатисфакції щодо окремих “если друг оказался вдруг, и не друг и не враг, а так” 😉

Канікули скінчилися. Проте поки місцеві депутати, які звикли до старих правил гри, не можуть визначитися – де ж вони перебувають: у владі, чи опозиції? А тому їхні дії є, швидше, хаотичними рухами, аніж системною роботою.

«Зелені» впевнено втрачають рейтинг.

Ну а як інакше відреагують виборці на інформацію про те, що нардеп від 12 округу Анатолій Драбовський, який вказав у декларації новопридбаний «Volkswagen Passat Executive Life» 2019 р.в. майже за мільйон гривень, отримав 21 450 грн матеріальної допомоги «для вирішення питання з житлом». До того ж був одним з групи «слуг народу», які не підтримали дозвіл на арешт Дубневича. До слова не погребували матеріальною допомогою депутати Максим Пашковський (Слуга народу), Олег Мейдич (Батьківщина) та традиційно мільйонер Петро Юрчишин (самовисуванець, екс БПП).

І втрачатимуть його й надалі, адже «команда Зе» у масштабах країни все більше набирає на себе негативу. Ситуацію на місцях могла б врятувати сильна фігура регіонального масштабу. Хто нею може стати на наступних виборах досліджує наше видання в черговому опитування громадської думки на нашій сторінці в соціальній мережі фейсбук. Кожен з вас може поділитись своєю думкою з цього приводу перейшовши за → посиланням та надавши власний варіант.

А «не-зелені» втрачені рейтинги не відновлюватимуть.

Так, у соціальних мережах поширюється інформація про те, що депутат від «Батьківщини», голова бюджетної комісії Вінницької обласної ради Геннадій Мазур приїхав інспектувати центр для інвалідів «Поділля» у браслеті за майже 2,5 тис. доларів. Зустрічав його директор – Роман Штогрин, який у вільний від роботи час підпрацьовує політтехнологом, і навіть може записати у свій «актив» бійку з нардепом Кучером.

Вінничани на виборах проголосували «проти» команди Порошенка. З різних причин, але не про це мова. А про те, що представники колишньої команди мали б чесно подати у відставку. А новий голова ОДА підштовхнути їх до цього. Станом на початок листопада жодних кадрових рішень на рівні обласної влади ми не бачимо.

Жодних.

А потім будуть дивуватися, як і «попередники»: «А чому ж ми програли вибори»?

Тим часом, як стало відомо редакції “Політичної Арени Вінниччини”, незабаром у Вінниці з’явиться нова політична партія, яка може не тільки сплутати карти всім гравцям в нашій області, а й буде претендувати на власну фракцію в міській раді обласного центру та більшість в обласній раді.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими. 

 

Завжди Ваш Віталій Горковчук та вся команда “Політичної Арени Вінниччини”

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net