Вони на рівні інтуїції 😆 відчувають — які теми є вартими їхньої уваги у публічній площині, які слід вперто замовчувати, а які — подавати у контексті, що є вигідним персонально самому депутатові. Або тим, хто навіяв народним обранцям таку думку.

У тонкощах подібної інтуїції спробуємо розібратися на прикладі народного депутата України від 11 виборчого округу (Вінниця) Максима Пашковського (“Слуга народу”). І хоча його колега по фракції Анатолій Драбовський у своїх полум’яних спробах “відчайдушного джихаду” проти Вінниці недалеко втік від Максима Ігоровича, конкретний випадок депутата по 11 округу більш показовий.

Останні резонансні події у Верховній Раді усім відомі — це і корупційний скандал у фінансовому комітеті парламенту, і конфлікти навколо ТСК з розслідування подій 2.05.2014 р. в Одесі, й заплутані схеми подальшої децентралізації влади, і “справа Дубневича”, і скандальне листування Богдана Яременка.

Все це Максим Пашковський не коментує жодним чином. Негайно згадавши, що справи у виборчому окрузі, де до того він не був частим гостем, набагато важливіші за парламентські чвари. Дійсно, навіщо брати на себе частку токсичної ВР, якщо можна перевести увагу на проблеми іншого характеру. Проблеми, щоправда, вигадані, і не без корупційного “бекграунду”, але про це згодом.

Отже, Пашковський вирішив “взятися за Вінницю”, що можна відстежити у стрічці новин на його сторінці у соціальній мережі “Фейсбук”. Тут. Щоб ви не думали, що ми не даємо слова самому Пашковському, приписуючи йому те, що він не казав.

Просто взяти й знайти проблему, на прикладі якої показати, що муніципальна влада, начебто, не може дати раду, виявилося доволі складно. Вінниця, дійсно, розвивається динамічними темпами, регулярно очолюючи рейтинги найбільш комфортних для життя міст країни. Тому Максим Ігорович вимушений констатувати об’єктивні й очевидні речі.

Але згодом знаходить і “проблему”.

Прочитав цікавий матеріал Вінницької агенції журналістських розслідувань про проведення антикорупційної екскурсії центром Вінниці. Під час екскурсії вінничанам розказали, як Вінницька міська рада здає в оренду “своїм людям” комунальну нерухомість по ціні 29 копійок за квадратний метр або дозволяє робити з історичними будівлями будь-що, якщо це будівля депутата Вінницької міської ради.

І навіть пропонує її “вирішення”.

… Я подав депутатське звернення до Вінницької міської ради, надати мені, як народному депутату України, інформацію щодо наявності в центрі міста вільних комунальних площ, які б можна було здати в оренду за 26 копійок/кв.м ФОПам із числа людей із інвалідністю або малозабезпечених сімей, або ветеранам, або іншим представникам вінницької громади, які не є родичами начальника КП “Вінницяоблводоканал”, не є власниками надприбуткових підприємств і не мають “блата” у Вінницькій міській раді.

“Диспозиція претензії” зрозуміла.

А тепер розглянемо її окремі аспекти.

Перше. Вінницька міська рада ДІЙСНО має право здавати в оренду комунальну нерухомість. Що визначено чинним законодавством.

Друге. В умовах, коли монополісти (див. ситуацію з ТОВ “Енера”) намагаються отримати надприбутки, не надто переймаючись тим, що можуть зупинитися навіть стратегічні підприємства (“Вінницяоблводоканал”), муніципальна влада, справді, вимушена використовувати усі законні засоби для створення певного фінансового резерву. У тому числі шляхом кредитування, перерозподілу коштів і взаєморозрахунків. Члени підконтрольного фракції “Слуга народу” фінансового комітету Верховної Ради можуть багато розповісти про ті грані, на яких вимушені балансувати місцеві виконавчі комітети та комунальні установи, щоб і людей якісними послугами забезпечити, і законодавство не порушити.

Третє. Якщо уряд Олексія Гончарука доведе до логічного завершення власні наміри приватизації “взагалі всього”, то “викрита” Пашковським “схема” та їй подібні тільки і залишаться в арсеналі місцевих рад, щоб не допустити комунального колапсу.

Четверте. Взагалі некрасива історія з “вирішенням” проблеми низької орендної плати, у якій, судячи з усього, Максим Пашковський не орієнтується взагалі, а написав депутатське звернення “з подачі” декількох зацікавлених осіб.

Ось цю схему продемонструємо покроково.

Власну активізацію нардеп пов’язує із “сенсаційним викриттям” Вінницької агенції журналістських розслідувань. І те, що подібні агенції працюють “на теренах Вінниччини” © (як написали б працівники офіційних прес-служб ОДА) – супер. Наприклад наше видання лише вітає потрібну і суспільно важливу роботу журналістів-розслідувачів взагалі, і роботу “Вінницької агенції” в тому числі. Багато корисного і суспільно важливого роблять. Це факт.

Якби не одне але. Керівництво “Вінницької агенції” давно й плідно співпрацює з депутаткою Вінницької міської ради Ганною Давиденко.

Ознайомитись з політичним і репутаційним досьє Ганни Давиденко можна  → тут.

Наприклад на цьому спільному фото, з однієї з їх останніх спільних акцій, вони разом ще з однією вінницькою активісткою, яка теж пробує власні сили на ниві антикорупційних розслідувань.

Для тих кому ліньки читати досьє депутатки, фактів в якому достатньо для того, щоб провести не одне і не два журналістських розлідування, відкриємо “таємничу”  скриньку і — знайдемо прізвище Ганни Давиденко в історії про оборудки з комунальною власністю, пов’язані з фіктивною орендою комунальної власності ГО захисту інвалідів. Хоча, ані до інвалідів, ані до інтересів Вінницької громади дані схеми персонального збагачення Давиденко стосунків не мали. І взагалі у даної політкині довгий-довгий “шлейф” справжніх, а не вигаданих (читати досьє ↑) корупційних скандалів.

Тобто, свідомо, чи ні, народний депутат Пашковський має намір легалізувати всі ті оборудки, які давно і наполегливо намагається реалізувати скандальна депутаткиня Вінницької міської ради?

Що, погодьтеся, робить мало честі для представника Вінниці у парламенті.

І про війнушку та політтехнології. Якими б не були “чисті” та “патріотичні” наміри (завдання старших товаришів) воювати з власним містом, “слузі народу” потрібно відверто признатись самому собі, що війна народного депутата з містом де його обрали у вищий законодавчий орган країни більше нагадує анекдот про аборигена, який вирішив скоїти самогубство за допомогою бумерангу: вийшов абориген в австралійське “чисто полюшко” жбурнув бумеранг і тупо стоїть чекає на результат.

Ну не нам же пояснювати цілом народному депутату елементарні задачки на три дії: Є успішне місто, є команда яке це місто таким зробило, завдяки чому в цієї команди є доволі високий рейтинг підтримки мешканців цього самого успішного міста, а ти такий береш виходиш в австралійське “чисте полюшко” і … бумеранг.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими. 

Віталій Горковчук

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here