На Вінницьку область чекають темні часи

Таку думку висловив виданню «Політична Арена Вінниччини» директор Центру суспільно-політичного моніторингу “Вектор”, радник голови ОДА 2014-2017 р. Микола Філонов.

Спостерігаючи за процесами, які відбуваються у Вінницькій області, знаючи специфіку районів, менеджерські здібності керівників всіх ланок виконавчої влади, достатньо чітко можна спрогнозувати подальший перебіг подій в нашому регіоні, – вважає Микола Філонов.

Яка ситуація складатиметься в області за півроку залежатиме від перебігу президентської кампанії; від того – впораються чи ні представники основних гравців на місцях; від результатів волевиявлення, які на сьогодні абсолютно не є прогнозованими і не схожі на легку прогулянку чинного Президента на другий термін.

Без перерви на відпочинок ми станемо свідками ще важчої локальної битви за депутатські мандати народних депутатів. На загальнонаціональному рівні, незалежно від прізвища переможця, главу держави будуть хитати. Одні, щоб отримати реванш і збалансувати сили парламентською більшістю, інші займуть вигідну опозиційну нішу критики для входження в парламент. Звісно, так було і раніше, але зараз це буде відбуватись на порядок гостріше, адже під час перерви між президентськими виборами практично всі ключові штаби продовжують працювати, витрачаючи суттєві ресурси на медіа, зовнішню рекламу, акції прямої дії, ретельно спостерігаючи за кожним кроком і рішеннями президента, ставлячи їх під сумнів. Тому півроку після виборів будуть дуже нестабільними.

Без змін до виборчого законодавства мажоритарні округи області перетворяться на 8 маленьких “сталінградів”. Уявіть собі, як мінімум 24 виборчі штаби, (як показує досвід в кожному окрузі є принаймні 3 реальних конкурента на мандат) кожен з яких буде намагатись використати увесь інструментарій для виграшу саме свого кандидата. З підкупами, тітушками, тонами чорного піару, взаємних образ, компромату реального і придуманого, зіткнень, блокувань дільниць, гучних політичних заяв, з візитами старших товаришів по партіям в оточенні телекамер центральних ЗМІ.

Як не бути ошуканим численними кандидатами?

За підрахунками фахівців, виборча кампанія в мажоритарному окрузі одному кандидату обходиться приблизно в 1 мільйон доларів, – повідомляє телеканал ICTV. Ось і виливається на виборця вулична реклама, продуктові набори і далі за списком. Таким чином політики нав’язали виборцям спотворені правила гри – орієнтуватися на того, хто запропонує більше. Але на ці подачки у вигляді ремонтів, лавок біля під’їздів та пофарбованих бордюрів якраз вестися не варто. Поки на законодавчому рівні боротися з підкупом не дуже поспішають, треба змінити відношення до нього збоку виборців, наголошують експерти.

«Важливо, якщо виборець бачить продуктові набори, благодійні програми, дитячі майданчики, асфальтування і так далі – це має стати сигналом, що обов’язково НЕ потрібно голосувати за цього кандидата. Саме виховання критичного мислення дозволить кардинально зламати ситуацію і зробити вибори зовсім іншими», – вважає голова Комітету виборців України Олексій Кошель.

Ще один традиційний спосіб обману – це спроби кандидатів у депутати прив’язатися до програм благоустрою чи інфраструктурних проектів, які проводяться в межах певного округу. Кандидат приїхав на перерізання стрічки в новому дитячому садку чи на відремонтованій ділянці дороги – і виборець починає асоціювати ці позитивні зміни саме із особою кандидата. Але це обман – такі роботи ведуться за кошти державного чи місцевих бюджетів, тобто за наші з вами кошти. А кандидат в депутати лише безпідставно намагається привласнити собі ці здобутки.

Також серед традиційних обманів на виборах – порожні та нереалістичні обіцянки. Кандидати в депутати можуть обіцяти те, що не входить до їхніх повноважень, чи те, що неможливо реалізувати. Подвоєння або потроєння зарплат і пенсій, перемир’я на фронті, швидке повернення Криму – якраз серед таких гасел. Виборчий популізм треба відсікати одразу, наскільки популярний політик його б не промовляв.

При обранні кандидата в депутати експерти радять оцінювати не лише його фінансові вливання в округ, а насамперед те, якою буде законодавча робота вашого обранця.

«Виборець має зрозуміти, що на парламентських виборах ми обираємо людей, які будуть займатися законодавчою роботою. Насамперед це законодавець, а вже друге, трете, четверте місце його роботи – це лобіювання інтересів виборців округу. Тому дуже важливо, щоб виборець поцікавився, які законопроекти буде відстоювати той чи інший кандидат», – наголошує голова Комітету виборців України Олексій Кошель.

Проблема і ключовий виклик для громадськості саме Вінниччини у тому, що технологічні політичні експерименти над колишньою “базовою” областю (а, незалежно, від того, утримаються “вінницькі” при владі, чи втратять її, статус “базової” регіон може втратити) будуть ставитися тим більш брутальніше, що вона втратить імунітет і верховне покровительство. Згадаємо Донецьку область, де “за” “регіоналів” було 99,98%. А після їх падіння монополія впала, і усі “не наші” почали доступно пояснювати “нашим”, де, що і навіщо.

«Остання пісня політичних пігмеїв»

Далі будуть ключові для кожної території місцеві вибори. І якщо хтось вважає, що вони пройдуть в системі координат політичної сили нового президента, чи нових коаліційних сил в парламенті і продублюють таке рівномірне представництво в місцевих радах – дуже помиляється. Щоб у цьому переконатися достатньо поглянути на Вінницьку обласну Раду поточного скликання. При тому, що на момент виборів президентом був Петро Порошенко, у ВР була коаліція БПП з Народним фронтом і політичний локомотив був ще достатньо міцним, вже тоді склад місцевих рад став складним і неоднорідним, з великою кількістю випадкових людей.

При тому, що провладна БПП має найбільшу фракцію в раді, сесії зриваються, деякі депутати-посадовці виступаючи з трибуни неспроможні скласти два слова в купу, опозиціонери розповідають про домовленості з владою області (опозиція!), потім публічно називають голову ОДА брехуном, хтось похитріше завдяки мандату нарешті отримав пристойну роботу і намагається підголосовувати так, як потрібно, чи взагалі не ходити на сесії від гріха подалі. Вщент забувши про обіцянки виборцям.

В свою чергу, хоча керівництво області з завидною наполегливістю декларувало, що 2018 рік стане найкращим в історії Вінниччини, статистика зафіксувала зворотні результати.

Єдине пояснення наявної ситуації – відсутність системної роботи на більшості ключових напрямках, як у відомому афоризмі “Якщо людина займає посаду нижче своїх можливостей – проявляються його переваги, якщо вище – його недоліки”.

І за цих наявних умов, мешканцям Вінниччини прийдеться в перервах між турботою про власні родини всмоктувати, хочуть вони цього, чи ні, всю цю переважно негативну інформацію і тричі зробити вибір на дільницях.

Поміж тим часи змінюються, вже формується нове покоління політиків, громадських діячів, експертів та представників ЗМІ і вони неодмінно допоможуть мешканцям Вінницької області максимально об’єктивно зорієнтуватись в політичних маніпуляціях, цинічному підкупі та популістських обіцянках, які ніхто і не збирається виконувати, для того, щоб у всіх трьох виборчих кампаніях 2019-2020 років виборець свідомо формував владу – від президента і народного депутата до міського, селищного голови власного населенного пункту.

Редакція “Політичної Арени Вінниччини”