Трилогія-антиутопія. Що зміниться для Вінниччини в разі програшу/виграшу Юлії Тимошенко

Уто́пія — художнє (іноді алегоричне) зображення ідеального чи наближеного до нього суспільного устрою. Розрізняють комуністичні, ліберальні, християнські та інші види утопій. Утопічні соціуми описувалися як закритими (острів, комуна) так і глобальними (країна, політичний блок, планетарна чи галактична єдність); поміщалися у минулому, часто альтернативному, сьогоденні чи в майбутньому суспільстві.

У цьому огляді з трьох частин ми спробуємо не лише зробити певні підсумки того, чим займалися структури, що підтримують основних кандидатів, а й зробити те, що і повинні робити професійні аналітики, політичні експерти, журналісти (але рідко роблять) напередодні виборів – спрогнозувати які зміни чекатимуть політичний цех області напередодні парламентських й місцевих виборів та описати декілька основних сценаріїв розвитку подій.

В кожної впливової політичної групи в Україні вже повинні лежати на столі, на самому видному місці декілька розроблених стратегій, для всіх можливих сценаріїв по результатам президентських виборів. На випадок перемоги того, чи іншого кандидата та розвитку суспільних подій – чи сприйме суспільство результати, чи змиряться з ними основні політичні гравці, чи знову будуть протести з усіма можливими наслідками.

Подібні сценарії-стратегії повинні лежати на столі й у основних гравців на політичній арені Вінниччини. Не будемо вангувати з приводу наявності таких стратегій в столиці, але з великою долею впевненості припускаємо, що у Вінницькій області таких стратегій ніхто не розробляв. І справа тут не в наших “феноменальних здібностях” до ясновидіння, а в досвіді та чіткому розумінні наявних можливостей в основних політичних групах області. Та й про тотальний “кадровий голодомор” не тільки в опозиції, а й у владі ми вже писали неодноразово.

В попередньому матеріалі ми спрогнозувати які зміни чекатимуть політичний цех області напередодні парламентських й місцевих виборів та описати декілька основних сценаріїв розвитку подій в разі перемоги, або програшу Петра Порошенка.

Юлія Тимошенко

Якщо центральний штаб «БПП» вважав Вінницьку область базовою для себе, а, відповідно, різких кроків робити не міг, то в опозиції, навпаки, були розв’язані руки. Можна було робити все, що не забороняє закон. І не перейматися за кінцевий результат.

В опозиції, у яку в лютому 2016 року перейшла «Батьківщина», були можливості для:

– Переформатування обласної ради та обрання керівництва від опозиційних партій. В чинній раді лише 27 мандатів у БПП, решта у опозиційних партій (“Батьківщина”, “Самопоміч”, “РПЛ”, “Свобода”, “Опозиційний блок”) навіть без відносно нейтральної “Аграрної партії” мають більше 50 мандатів.

– Критики діяльності регіональної влади. Не огульно про тарифи і виборчу реформу, до якої місцеві структури не мають жодного стосунку. А по конкретних випадках, у тому числі розподілу бюджетних коштів. Факти затримання місцевих посадовців за корупційні вчинки, підтверджують, що можливості для критики і викриття «схем» в опозиціонерів були.

Однак вони ними не скористалися. Хоча в інформаційному просторі (згадати, принаймні, «Ростдорстрой») прямі натяки на можливість розслідувань були.

– Використання депутатських можливостей для інформування громадськості про – як мінімум – не зовсім коректне використання владних повноважень в особистих цілях з боку окремих чиновників. Хіба було особливою таємницею те, що деякі чиновники та провладні депутати за рахунок обласного бюджету по 5-6 разів на рік виїжджали у зарубіжні «вояжі»? Усі про це знали, проте мовчали.

– Розкриття цікавих бізнес-схем з найближчого кола керівницта області.

– Формулювання власних концепцій розвитку регіону, окремих галузей і підприємств. Жодної «альтернативної стратегії» також не було презентовано. Єдині претензії до виконавчої влади були з приводу того, що домовлялися про посади, а домовленості не виконано. Виборці читали і думали: «А у чому тут інтерес громади?»

– Проведення ефективної кадрової роботи, із залученням конструктивних політиків та громадських діячів. Натомість зв’язувалися з такими, що лунала думка: «Нехай краще влада, аніж ці». Прикладів нерозбірливості кадрової політики «Батьківщини» стільки, шо в одній публікації їх не навести. Найбільш показові – Ганна Давиденко, яка приходила на мітинги за повернення землі народу, і сама вляпувалася у земельні оборудки. І билася з колегами. А також Тетяна Редько, публічний пафос якої про «Геть мажорів!» перебував у сильному дисонансі з елітною нерухомістю її сина – скромного митника. Та і її статків теж. До речі сама Тетяна Редько останнім часом явно тяготіє до “БПП”, подейкують навіть, що вона готується до переходу в поки що провладу політсилу. Причин може бути багато, одна з них – 18 округ до ВР, на якому довіреною особою від ЮВТ призначили керівника фракції Олега Мейдича, а не її.

– Нарощування присутності в медіа-сфері. Якщо влада діяла за інерцією: «Обіцянки – звіт», то опозицію ніхто і ніщо у цьому плані не стримувало. Але інформаційний вакуум опозиції свідчив лише про те, що й з консультантами з інформаційної роботи у місцевого партійного керівництва геть погано.

Стратегія вінницької обласної організації ВО «Батьківщина» у минулі 5 років була проста (принаймні так виглядало зі сторони), як обіцянка Юлії Тимошенко знизити тарифи удвічі. Нічого не робити. Дочекатися виборів. Освоїти виділені на агітацію гроші. Відсвяткувати перемогу ЮВТ. Розподілити округи до ВР між своїми людьми. PROFIT!!

Не дуже дієва стратегія.

Але все таки розглянемо сценарій перемоги на президентських виборах Юлії Тимошенко. В цьому випадку на посаду керівника області (голову ОДА) претендує керівник обласної парторганізації Людмила Щербаківська, або швидше хтось з столичних кураторів “Батьківщини”, що зараз опікується Вінниччиною. Сама Щербаківська може стати першим заступником губернатора.

В позитив такому призначенню спрацює набутий після 2014 року досвід Людмилою Щербаківською на посаді заступника голови ОДА (А. Олійника) та заступника голови обласної Ради (А. Олійника).

До кадрових плюсів “Батьківщини” можна віднести сталу партійну структуру в кожному районі області, тому з кандидатурами на голів РДА проблем майже не буде. Принаймні кандидатури будуть. Куди складніше буде підібрати адекватних заступників голови ОДА, знайти “свої” кандидатури на голову обласного СБУ, обласного прокурора, керівників структурних підрозділів ОДА тощо.

Тут з кадрами обласного рівня у “Батьківщини” великі проблеми. Уявити найближчих соратників керівниці “Батьківщини” на цих посадах ну дуже важко. До того ж практично всі призначення в області повинні пройти погодження Кабміном, який очолює Володимир Гройсман і буде його очолювати приблизно до кінця 2019 року (як мінімум). Спочатку вибори до ВР (кінець осені), потім коаліція, торги з переговорами, подання на новий уряд, або збереження чинного, голосування.

Будь-яке невдале кадрове призначення, будь-який публічний оступ, як то: некомпетентність, корупція тощо буде миттєво використаний більш потужним “центром прийняття рішень регіону”, якщо звісно Юлія Володимирівна особисто не врахує інтереси цього центру і не дасть відповідних розпоряджень на місця.

Також можна припустити переформатування в обласній раді під нового президента. Так як в депкорпусі з 84 депутатів всього 27 мандатів у БПП, всі інші, за певних кадрових умов, можуть традиційно перебігти під нову владу.

У разі поразки Тимошенко та невтішних результатів по нашій області буде черговий розбір польотів та чергове намагання посунути з посади голову обласного осередку та підготовка до виборів у ВР восени, зі стратегією PROFIT, яку ми описали вище.

Вилетить Вона в першому чи у другому турі – Юлія Володимирівна все одно оскаржуватиме результати і переконуватиме виборців, що стала жертвою фальсифікацій. Останні кілька тижнів Тимошенко веде медійну підготовку такого кроку, в тому числі за допомогою глави МВС Авакова.

“Юля не вірить, що Порошенко може чесно виграти. Це неможливо без скупки, каруселей і фальсифікації… І в рейтинг Зеленського Тимошенко так само не вірить. Вона вважає його надутою пустишкою. Тому вона бачить себе у другому турі і вірить, що може виграти”, – пояснює УП один зі штабістів ЮВТ.

Що це означає для Вінниччини? Хочуть, чи не хочуть місцеві партійці, їх змусять і промотивують хитати владний човен в нашій області настільки, наскільки це можливо. Основними матадорами в ситуації зі слабкою інституціально та ресурсно опозицією на Вінниччині стануть кандидати в народні депутати. Чому їх робота буде ефективнішою, ніж загальна активність на президентських виборах?

По-перше тому, що від їх роботи залежить не віртуальний результат Юлії Тимошенко, а їх особистий – перемога дає мандат нардепа, поразка – втрата можливостей і коштів.

По-друге кошти вони будуть витрачати вже не “халявні” з Києва, а свої кровні.

Що ще може влаштувати в області опозиційна “Батьківщина” в разі програшу Юлії Тимошенко на президентських виборах дивіться на початку статті в розділі: “були можливості для” ↑

Віталій Горковчук та вся команда “Політичної Арени Вінниччини”