Закономобілізаційні пристрасті 

Внесення до Верховної Ради урядового законопроєкту (10378) про мобілізацію, викликана ним бурхлива реакція суспільства та подальше нервове обговорення з цього приводу у владних кулуарах чи не вперше з лютого 2022-го року повернули до порядку денного те, що називається «політичною дискусією».

Безпосереднім поштовхом до неї став не стільки законопроєкт – і до, і після початку повномасштабної війни приймали і більш сумнівні з точки зору відповідності Конституції нормативно-правові акти – скільки той факт, що суспільство не лише без ентузіазму сприйняло окремі його положення, а й на практиці продемонструвало власне до нього ставлення. Причому – продемонструвало ногами, свідченням чого стала нова хвиля еміграції та багатокілометрові черги на кордонах.

І це стало показником більш промовистим, ніж відповіді респондентів у закритих соцопитуваннях та негативні коментарі у соціальних мережах.

Тональність єдиних новин телемарафону неочікувано десинхронізувалася з реальними настроями більшості українських громадян.

Відчувши ситуацію, обережно почали озвучувати контраверсійні владному меседжі й окремі політики. «Ганебним» назвала урядовий законопроєкт Юлія Тимошенко, альтернативні варіанти внесли нардепи з групи Разумкова та «Довіри». 

«Безглуздими» обізвав викладені в законопроєкті ініціативи й Петро Порошенко.

Читати також: «Плюси» і «мінуси» PR-акції Петра Порошенка на Вінниччині

Причому п’ятий президент Україні зробив доволі хитрий маневр. Формально заявивши, що готовий підтримати чинного Главу держави у питанні мобілізації, він фактично натякнув, що відповідальність за непопулярні призовні рішення мають нести не народні депутати, а Верховний головнокомандувач.

Про це ж, ще жорсткіше, сказав і секретар комітету з нацбезпеки, представник «Голосу» Роман Костенко, фразу якого, що «політично Зеленський вже помер» процитували не лише вітчизняні ЗМІ.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

На цьому тлі координатори монобільшості відверто розгубилися. Вкотре з’ясувалося, що у «слуг» немає ЛОМів, які б аргументовано ретранслювали виборцям ті або інші кроки влади. Невідомо, хто порадив Олександру Корнієнкові вступитися за права народних депутатів і вийти з заявою, що ті, хто закликає до їх мобілізації, грає на руку ворогові, але те, що голова пропрезидентської партії згадав лише про цю єдину категорію громадян, йому обов’язково згадають під час будь-яких наступних виборів.

Демарш Мар’яни Безуглої, яка вийшла з партії та фракції «Слуга народу» теж підтвердив припущення, що у владній групі далеко не все гаразд. І що бажаючих брати на себе відповідальність за непопулярні рішення все менше. 

На даний момент законопроєкт повернуто на доопрацювання. Не відкриємо особливої таємниці, якщо припустимо, що остаточна його доля залежить від розміру військової допомоги з боку США. Якщо вона зменшиться або навіть залишиться на тому ж рівні, то без нової зброї та боєприпасів наступати буде важко, а тому потреба ЗСУ у додатковому людському ресурсі буде розглядатися крізь призму політичних інтересів і планів власне народних депутатів.

Банкова настрої суспільства відчуває (і регулярно заміряє), відповідно ламати через коліно Верховну Ради (поки що) не буде, очікуючи доленосні рішення з Капітолійського пагорбу. 

Очевидно одне – політичне життя в Україні попри війну триває. І деякі політичні центри впливу уже керуються під час прийняття рішень категоріями наступних виборів та настроями власного базового електорату.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo