Після відставки з посади голови Вінницького обласного осередку ВО «Батьківщина» Людмила Щербаківська навіть з певним пафосом озвучила спростування цього очевидного факту.

«Передусім хочу спростувати чутки, що мене “змістили” чи “прибрали” з обласної “Батьківщини”. Я вже двадцять років у партії, десять з них керувала обласною організацією, і мені, як і будь-якому професіоналу, прийшов час рости. На новій посаді я відповідатиму за роботу партійних осередків Центрально-Західного регіону України».

Ну, це називається: «Гарна міна при поганій грі». До того ж, за нашою інформацією, так зване партійне “підвищення” до заступниці керівника партійного виконкому по Центрально-Західному регіону мало б передбачати переїзд такого функціонера до столиці. В нашому ж випадку екскерівниці партії запропонували “займатись” цією роботою на фрілансі – з Вінниці.

Людмилу Михайлівну саме змістили.

Чому це так, що чекає на ВО «Батьківщину» на наступних місцевих виборах восени цього року та персонально її екскерівницю – ми вам і розповімо.

Найближчі соратники розцінили факт ротації Людмили Щербаківської на Олега Мейдича як «прибирання». І як особи, які розуміються у партійних інтригах, мають у цьому рацію. Сама ж пані Щербаківська залишила за собою право оскаржити результати конференції. Так, її чоловік – Григорій Зозуля озвучив погрозу, що даний захід є незаконним, бо у ній взяли участь делегати – члени партії УКРОП. Один із них увійшов навіть у бюро.

Публічні ж аргументи самої ЛЩ, якщо їх розглядати у відриві від сьогоднішньої ситуації, виглядають, можливо, й логічними. Але при розгляді їх «тут і зараз», виглядають доволі хибними. «Рости» можна було у «Батьківщині» зразка 2006-2007 років, коли у партії був неабиякий рейтинг, а Юлія Володимирівна сяяла пізньою молодістю, помножену на гарну роботу візажистів та політтехнологів. А також на мільярдні витрати на політичну рекламу. Тодішній «максимум», який досягла Людмила Щербаківська у Вінниці мав «стелю» у вигляді голови обласної парторганізації. Після того, як звідти пішли усі фінансово спроможні особи. А також ті, кого можна було назвати авторитетними лідерами.

«Стеля», звісно, непогана, але на потрапляння у прохідну частину списку у народні депутати Людмила Михайлівна уже не тягнула.

Ні у 2012-му, коли, за спогадами присутніх на з’їзді «Об’єднаної опозиції» пані Щербаківська перебувала у шоці після того, як Турчинов зачитав список «Батьківщини». Ні у 2014-му, коли всім стало зрозуміло, що час «Батьківщини» минув. Юлія Володимирівна не молодшає, а «проривних» ідей у залишків її команди не видно.

Тим більше їх не видно і сьогодні.

Безумовно, відсутність кар’єрного зростання для Людмили Михайлівни не означало, що її персональний та сімейний добробут від цього страждав. Оприлюднені декларації показували придбання нових квартир в Одесі та Вінниці (при тому, що у бізнесі вона жодного дня не працювала), партійний «дах» забезпечував працевлаштування на посаді заступниці голови ОДА та, згодом, першої заступниці голови облради, просування на державній службі найближчих родичів тощо.

Для колишньої вчительки жмеринської школи і такі висоти є неабияким досягненням.

Колишні однопартійці нерідко згадували у ЗМІ надмірну любов партійної функціонерки до освоювання чорного «кешу», а колеги по обласній раді відкрито заявляли, що вона без окреслення свого персонального інтересу ані кроку не зробить у жодному напрямку.

Процеси у «Батьківщині» таким чином тривали паралельно. Жага партійної функціонерки до грошових знаків та загальнодоступна інформація про цю пристрасть знижували рейтинг партії Юлії Тимошенко. Навзаєм, невеселе майбутнє самої партії не залишало вибору для усіх, у кого був доступ до «каси» – краще «жити на повну» уже сьогодні, аніж інвестувати у невизначене майбутнє.

Рівень організації знижувався останні 10 років разом із рейтингом «Батьківщини», але… це все ще була маленька «вотчина» Людмили Михайлівни. Часи, коли до списків просилися власники заводів на кшталт Nemiroff, а за місце в партійній структурі конкурували «люди Порошенка», давно минули.

Сьогодні регіональна організація зводиться, по суті, до обласного офісу. А депутати фракцій у місцевих радах діють на власний розсуд.

Але й тут ще можна було десь продати місця у списках. Десь – поторгуватися голосами депутатів при призначенні чогось у чиновницьке крісло (а Людмила Михайлівна про це говорила навіть з гордістю). Десь – погратися у політику, відбиваючи певні голоси у великих конкурентів.

А який маневр може бути у заступниці керівника Виконавчого секретаріату партії ВО Батьківщина? А ніякого. З усіх потенційних «бонусів» для 50-річної Людмили Щербаківської на обрії майорить хіба що місце у першій сотні партії на чергових парламентських (2024 р.) виборах. Чи збереже «Батьківщина» шанси на подолання виборчого бар’єру до того часу – величезне питання.

Тому є у цьому якийсь символізм, коли очевидними стали два факти – визнання відсутності політичних перспектив у ВО «Батьківщини» та проводи на почесну пенсію Людмили Щербаківської.

Усвідомлення цих двох фактів має остаточно відбутися уже за півроку, коли на Вінницькій обласній партійній організації «біло-сердешних» за результатами місцевих виборів буде поставлено жирний «хрест».

Часи «старих» партій, а «Батьківщина» є типовою такою партією, минули. Місцеві вибори виграють регіональні політичні проекти, але аж ніяк не партія, яка багато-багато років ховалася за модним брендом і красивою риторикою своєї лідерки…

51% вони зібралися набирати. Еге-ж…

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here