Здається, немає сенсу приховувати, що політичні лідери та партії уже готуються до перших повоєнних президентських, парламентських і місцевих виборів в Україні.
Повномасштабна війна колись все одно завершиться, як і буде скасовано воєнний стан – основну перепону для проведення голосування та перезавантаження влади.
Зрозуміло, що про умови, на яких завершиться ця війна, а також про ставлення до формату мирної угоди / перемир’я з боку суспільства наразі ніхто передбачити не може. Але досвідчені політики та політконсультанти навіть сьогодні прораховують варіанти – яким чином змагатися за голоси українців.
У цьому контексті не зайвим буде згадати – а які саме політичні сили і чому перемагали на виборах на Вінниччині, починаючи з 1990-х років. Детальніше у першій частині матеріалу “Політична арена Вінниччини”.
Насамперед, слід сказати, що чіткої ідеологічної складової у більшості вінничан не було. Вінниччина – не Галичина і не Донбас. Якщо перша голосувала за націоналістичні та євроорієнтовані партії, то другий – за «лівих» і проросійських політиків, то у нас, до певного моменту, суспільство діяло у рамках загальних трендів.
Так, на референдумі у березні 1991 року про збереження СРСР понад 89% мешканців області підтримали входження до оновленого союзу на засадах Декларації про суверенітет, а вже у грудні 95,4% вінничан проголосували за незалежність України.
Невже так раптово змінилися симпатії та антипатії вінничан, що вони за півроку від підтримки комуністичної імперії пройшли шлях до визнання необхідності здобуття Україною незалежності?
Справа у тому, що цей шлях пройшло все радянське суспільство. Система управління та економіка СРСР за декілька місяців деградували до коматозного стану, а путч ГКЧП остаточно добив Союз. Тож вінничани нічим не відрізнялися від усіх українців – навіть у Криму (54,2%) та Севастополі (57%) виборців сказали «так» незалежній Україні.
Але вже у питанні вибору першого президента суверенної держави мешканці області продемонстрували обережність: за націонал-патріота Чорновола проголосували лише 18,21%, тоді як колишнього партфункціонера Кравчука підтримали 72,34%. Вінничани у переважній більшості все ж залишалися на ментальному рівні радянськими людьми. І це було видно усі 1990-ті роки.
Винятком можна вважати президентські вибори 1994 року, на яких в області знову переміг Леонід Кравчук з результатом 45,3%. Леонід Кучма отримав 20%.
Причиною цього було те, що «червоний директор» з Дніпропетровська був абсолютно чужим для у цілому аграрної області. І скільки-небудь серйозної альтернативи Кравчукові, на думку вінничан, не становив.
На парламентських виборах 1994 і 1998 років жителі Вінниччини голосували або, за інерцією, за комуністів, або за місцевих лідерів груп впливу, які на той момент почали набирати вплив і накопичувати ресурси.
Так, у 1998 році «за» КПУ в області проголосували 24,91% виборців, за більш помірковану, але все ж «ліву» СПУ – 19,70%. «Партія влади» НДП набрала 12,40%, Народний Рух – 4,62%.
Завершився виборчий цикл президентськими виборами 1999 року, на яких в області мав успіх Петро Симоненко, який у другому турі отримав 59,2% голосів, тоді як номінальний переможець Леонід Кучма – 33,9%. У першому турі кращий результат показав Олександр Мороз – 33,8%. Все це стало причиною того, що власного крісла позбувся тодішній голова ОДА Дмитро Дворкіс. Але це була остання перемога комуністів на виборах у Вінницькій області. Змінювалася демографічна ситуація, змінювався менталітет, люди пристосовувалися до нового життя і все менше відчували ностальгію по СРСР.
Слід відзначити, що КПУ власну електоральну перевагу використати не зуміли. Партійна структура в області була слабкою, скільки-небудь привабливих ідей «червоні» не пропонували, а вічно дивитися назад – неможливо.
На межі ХХ і ХХІ століть настав час нових політичних сил. У 2002 році стався перелом – на виборах до Верховної Ради перемогла «Наша Україна» з Віктором Ющенком на чолі. 29,43% проти 21,26% у комуністів. Останні від цієї поразки уже не оговталися. Вінниччина назавжди випала з «червоного поясу». Основною причиною перемоги НУ, знову ж, були загальноукраїнські тренди. Команда Ющенка пропонувала дивитися уперед, а не намагатися реанімувати віджиле.
Далі буде…
Підписуйтесь на наш TELEGRAM → https://t.me/+N-4YvknSO54xNjYy
