Впродовж минулого місяці колишні впливові «регіонали» декілька разів опинилися у топах новин з підзаголовками «зрадники». Спочатку колишній міністр освіти і науки України Дмитро Табачник та екс-очільник Державної реєстраційної служби Дмитро Ворона отримали заочні вироки. Топ-чиновникам часів Віктора Януковича суд дав 15 та 12 років тюремного ув’язнення відповідно. А потім СБУ затримала скандального екс-нардепа Владислава Лук’янова, коли той намагався виїхати з України.

За даними слідства, Табачника розглядали у якості одного з «міністрів» окупаційного «уряду», якби бліцкриг у лютому 2022 року був успішним. Коли ж план «взяти Київ за три дні» провалився, Табачник влаштувався на роботу «радником» гауляйтера частини тимчасово окупованої території Запорізької області Балицького – теж, до речі, екс-«регіонала». Ворона взагалі зробив кар’єру в РФ, ставши «сенатором» від Запоріжжя.

Лук’янов, після краху у 2014-му році Партії регіонів, намагався обжитися у її рештках, отримавши мандат депутата міської ради Бахмута від ОПЗЖ. Згідно з повідомленням СБУ, він пішов на співпрацю з ворогом і «перереєстрував» власну компанію інтернет-провайдера за російським законодавством. Крім того, він надав ФСБ повний доступ до наявного обладнання, що дозволило російській спецслужбі контролювати інтернет-активність місцевого населення.

Дані випадки дали поштовх для міркувань – а чи не слід більш уважно стежити за діями і контактами колишніх керівників та активістів Партії регіонів та її спадкоємиці – ОПЗЖ, на яких очевидно намагатимуться зробити ставку ворожі спецслужби і для розхитування ситуації всередині країни, і для рекрутингу в окупаційні адміністрації.

Теза ця є начебто актуальною навіть для таких тилових областей, якою є Вінниччина, адже тут і Партія регіонів свого часу здобувала солідні результати, зокрема, виграла місцеві вибори у 2010-му році та дала непогані відсотки на парламентських виборах-2012. Та й ОПЗЖ, попри скептичне ставлення до її перспектив на короткому відрізку її діяльності, все ж зуміла у 2020-му році провести фракції й у Вінницьку обласні, й у Вінницьку міську ради.

Тут, однак, слід враховувати декілька об’єктивних обставин.

Перша. «Ідейну» частину Партії регіонів, яка формувала у 2002-2004-х роках кістяк місцевих осередків, «зачистили» ще у 2010-2012-му роках, коли до цієї нової партії влади масово перейшли кон’юнктурні чиновники. Останнім, у принципі, байдуже було – кому служити – Кучмі, Ющенкові, Януковичу або Порошенко. Аби посаду залишили – а там і партквиток будь-якої партії можна переоформити.

Друга. Ті представники Партії регіонів, які у 2010-2014-му роках реалізовували владу на Вінниччині, менш за все орієнтувалися на ідеологію, і у більшій мірі – на місцеві реалії. Тому Лук’янов, Балицький і Табачник (а також Царьов, Сальдо, Шуфрич) – це одна історія, а місцеві голови РДА часів Януковича – зовсім інша. 

Третя. Власне ОПЗЖ – політичний Франкенштейн, зліплений у 2018-му році з частини фінансованого Ахметовим «Опозиційного блоку», PR-проєкту Рабіновича / Мураєва «За життя», структур Медведчука, а також групи Льовочкіна-Бойка, за якою не складно було помітити інтереси і гроші Фірташа.

Як і будь-який політичний монстр, склепаний без ідеології, програми та принципів, ОПЗЖ почала з внутрішніх політичних інтриг. Спочатку Рабінович «віджав» рештки віртуальної «За життя» у Мураєва, потім з проєкту видавили залишки «ахметівських», а згодом почали продавати франшизу на місцях.

З останньою практикою інколи доходило до абсурду. Так, у Харкові регіональну організацію «оптом» продали колишньому керівникові адміністрації президента Порошенка Ігорю Райніну, який, будучи головою Харківської ОДА, зробив все для знищення осередків Опозиційного блоку.

Читати також: Політичні наслідки саморозпуску фракції ОПЗЖ у Вінницькій облраді. Спойлер: вони залишаються депутатами

Але – партія сказала: «треба». Тож члени ОПЗЖ проковтнули й це приниження.

Звісно, жодних ідеологічних принципів не було й у тих, хто викупив бренд ОПЗЖ на місцевих виборах у Вінницькій області. З тим саме успіхом ціла низка осіб могла б балотуватися і від «Слуги народу», і від «Європейської солідарності», адже єдине, що їх цікавило – депутатський мандат. Щоб за допомогою місцевих «договорняків» сформувати депутатські групи, з якими рахуватимуться (як у Жмеринці).

Справжню загрозу могло б представляти крило ОПЗЖ, яке орієнтувалося виключно на Медведчука. Подібну «п’яту колону» він вибудовував ще з часів «Українського вибору». Але, знаючи, що це за персонаж, вінницькі політики (окрім декількох маргіналів) остерігалися мати з ним справу. Та й організаторські таланти Медведчука були такими, що грати на деструктивному полі, намагаючись через підконтрольні телеканали деморалізувати українців, він вмів. А ось створити  щось конструктивне – ні.

За великим рахунком, Україні навіть пощастило, що Медведчук з найближчим оточенням розікрав гроші, які з Кремля виділяли йому на формування «п’ятої колони» і витратив їх на особисті потреби. 

Поодинокі випадки на кшталт Лук’янова, Шуфрича і Табачника лише підтверджують, що жодної антиукраїнської розгалуженої структури у керівництва ОПЗЖ створити не вдалося. Хоча наміри такі, звісно, були.

Набагато небезпечнішими, на нашу думку, є не безідейні колишні функціонери і депутати забороненої сьогодні партії. А ті, хто у прагненні зберегти власну посаду та активи, можуть згодитися змінити партійний квиток однієї правлячої партії на членство в іншій. Цього разу – держави агресора.

І саме на таких осіб, які, не заявляючи публічно власної позиції, тихенько чекають – у якому напрямку розвиватиметься ситуація, і може бути зроблена ставка ворога. Їхні аналітичні центри дуже уважно стежать за ситуацією по всій Україні, розглядаючи абсолютно усі варіанти для схиляння впливових осіб до співпраці.

Рештки ж забороненої ОПЗЖ – ми у цьому переконані – уже до наступних виборів без зайвого розголосу спробують розповзтися по іншим політичним проєктам. Візьмуть їх чи ні з такою політичною історією – справа інша. Але уже нині вони жодної згуртованої сили не становлять.

 Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА