Як війна змінила політичні тренди у Вінницькій області

На політичній арені Вінниччини спричинилося невеличке пожвавлення – місцеві чиновники, депутати, журналісти та громадські активісти намагаються зробити висновки з результатів соціологічного дослідження компанії «Active Group».

У принципі, відкриті публікації президентських та партійних рейтингів в Україні після повномасштабного вторгнення – справа нечаста. Такі випадки можна перерахувати на пальцях. Це, звісно, не значить те, що політики не замовляють соціологічні опитування, адже відстежувати динаміку показників довіри їм все одно необхідно – рано, чи пізно війна закінчиться, і в Україні відбудуться президентські та парламентські вибори (мало того – ми все частіше спостерігаємо, що міжнародні партнери України наполягають на необхідності проведення виборів навіть в умовах війни). А, отже, політики та партійні функціонери мають орієнтуватися у ситуації.

Проте зазначене дослідження, попри відкриті для широкої громадськості цифри й дані, залишило декілька запитань, відповіді на які не є очевидними.

І все ж спочатку слід звернути увагу на об’єктивний стан речей.

Насамперед, вкотре підтвердилося, що лідерство Володимира Зеленського у президентському рейтингу є беззаперечним – 47,4% проти 10,7% у найближчого конкурента (Петра Порошенка) і 7,8% у Сергія Притули.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

При цьому мешканці Вінниччини екстраполюють довіру до Президента та курсу країни (54,8% респондентів вважає, що ситуація в Україні розвивається у вірному напрямку) на керівництво ОВА.

Розподіл відповідей на запитання – «Як ви вважаєте, хто з них у першу чергу представляє інтереси Президента України Володимира Зеленського?» виявився наступним: Сергій Борзов – 52,4%, В’ячеслав Соколовий – 5,4%, голова ОТГ – 8,3%, народний депутат від нашого округу – 7,6%, жоден з них – 10,3%, інший – 2,6%, важко відповісти – 13,4%.

Це, однак, не значить того, що ОВА автоматично ховається за президентський рейтинг.

Субʼєктність очільників ОВА

Навпаки, Сергій Борзов в очах більшості населення Вінниччини вже сприймається у якості самостійного політика.

Так, на запитання – «Хто з цих людей, на вашу думку, найбільше впливає на ситуацію у Вінницькій області?» 63,2% відповіли, що це Сергій Борзов, 41,1% – Володимир Гройсман, 25,2% – Петро Порошенко, 22,3% – В’ячеслав Соколовий.

Крім того, 74,1% респондентів чули про діяльність ОВА (Сергій Борзов), 43,2% – про діяльність голови територіальної громади. А це дуже серйозний маркер, оскільки місцева адміністрація (мер, голова ОТГ) завжди були для пересічних громадян ближчими, ніж обласні посадовці.

Тобто, чи не вперше з 2002 року Вінниччина втратила статус «вотчини», якою вона була спочатку для Петра Порошенка, а згодом – для Володимира Гройсмана.

Більше того – вінничани відзначають й активну роботу ОВА у пріоритетній на сьогодні сфері – безпековій. Відповідаючи на запитання «Яка цивільна структура, на вашу думку, докладає найбільших зусиль для реалізації оборонних заходів?» 39,6% респондентів повністю переконані, що це ОВА. 10,2% вважають, що це обласна рада, 18,1% – ще це рада територіальної громади. Жодна з цих структур – 15,5%, важко відповісти – 16,6%.

Якби люди не бачили реалізації безпекових заходів, то останні два варіанти переважали б усі інші, але – бачать, тому й рівень довіри до керівництва ОВА цілком виправданий.

Втім, звернемо увагу на неочевидні висновки.

Перше. Лідерство президентської партії («Слуга народу») беззаперечне (33,4), але не абсолютне.

На останніх парламентських виборах 2019 року «зелені» отримали в області 37,9%, отже рейтинг, як мінімум, не прогресує. Можливо, це пов’язано з інертною роботою депутатського корпусу – лише парламентарка Ірина Борзова увійшла до топ-5 лідерів довіри. Тож, щоб повторити успіх минулих виборів, «Слугам» слід підсилювати кадрову складову, шукаючи нових союзників.

Друге. У такі союзники тривалий час намагався запропонувати себе Володимир Гройсман. Принаймні, на загальноукраїнському рівні його PR-служби вели доволі активну (хоча й незграбну) кампанію, що він контролює Вінниччину, а тому не варто відмовлятися від його послуг.

Шкода витрачених на цю кампанію грошей, але сухі цифри соціологічного дослідження підтвердили тезу про незворотність тенденції падіння рейтингу колишнього міського голови Вінниці та прем’єр-міністра.

Політична сенсація Вінниці №1

Іменна партія Володимира Гройсмана – «Українська стратегія» набрала би лише 9,2%, що менше, ніж у «Європейської солідарності» (10,5%) та у рази менше, ніж та сама УСГ отримала на місцевих виборах (47,6% до обласної ради).

Можна припустити, що частково це пов’язано з втратою довіри мешканців області до тих депутатів та голів ОТГ від УСГ, особливо з огляду на низку корупційних скандалів, у які вони регулярно потрапляють.

Частково – зі зникненням з інформаційного поля самого Гройсмана. 

Якщо справдиться прогноз, що майбутні вибори поєднуватимуть голосування за Президента, депутатів ВРУ і місцевих рад, то виборці Вінниччини орієнтуватимуться на загальноукраїнські тренди. І тому підтримуватимуть місцеві списки тієї партії, за яку голосуватимуть на парламентських виборах. 

А із загальноукраїнського порядку денного УСГ просто зникла.

Натомість «Європейська солідарність», лідери якої проявляють активність на внутрішній та міжнародній арені, свої 10% базового електорату утримує міцно. І під вибори цілком може нарощувати електоральні показники. 

Подібна стратегія, однак, не вдалася «Батьківщині»: 3,5% – це далеко не ті 7-8%, які «біло-сердешні» утримували у якості електорального ядра останні роки. Що стало причиною? Певно те, що «Батьківщина» – винятково лідерська партія, а тому якщо ЮВТ присутня на телебаченні – рейтинг зростає, немає її в медіа – знижується. Втім, Юлія Тимошенко боєць досвідчений і ще може себе показати.

Проєкт Притули – несподіванка №2

Більше запитань викликає доволі скоромний відсоток (3,4%) партії Сергія Притули «24 серпня». Багато оглядачів прогнозували зміцнення позиції цієї політичної структури, але, на нашу думку, даються взнаки три фактори. Перший – загальна тенденція зниження довіри до волонтерського руху, представники якого періодично потрапляють в скандали.

Другий – відсутність політичної позиції Притули як такої. Бути «за все хороше, проти всього поганого» – це непогано у буденному житті, але неприйнятне для лідера загальнодержавного масштабу.

Третій – відсутність кадрового потенціалу на місцях. «24 серпня» і досі залишилася stand-up одного актора. Втім, якщо об’єднати ці 3,4% з відсотками напівмертвого «Голосу» (1,3%) – може виникнути принаймні перспективна політична сила. Але, ще раз наголосимо, для цієї партії потрібна змістовна складова.

Слабкий результат «Свободи» (1,5%) можна пояснити фактичною відсутністю місцевої організації («свободівці» часто наголошують, що більшість їхніх партійців – на фронті). Натомість 2,8% у «Розумної політики» – це певна база для можливого зростання, особливо з урахуванням того, що Дмитро Разумков поки що не визначився з політичною платформою. Але й даному випадку необхідна партійна структура, насичена кадрами з впізнаваністю та без негативу.

Насамкінець, слід наголосити на тому, що всі зазначені вище рейтингові показники – це відображення ситуації, яка є сьогодні і зараз, коли триває активна фаза бойових дій та абсолютно невизначеними залишаються перспективи і формат завершення війни (Капітуляція РФ? Переговори? Поступки?). 

Лише після цього суспільство має осмислити роль та місце під час війни кожного політичного лідера, щоб дати йому та його партії відповідну оцінку.

І аж тоді відбудуться вибори, які й продемонструють справжній рівень довіри до партій та політиків. 

Але все це – справа не такого близького майбутнього.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo