“Безхозний” 15 округ: те, що треба і так, як треба

"Політична Арена Вінниччини" продовжує цикл оперативної аналітики по мажоритарним парламентським округам.

Фото "Голос України"

З попередніми матеріалами можна ознайомитись за посиланнями:


Вибори-2019. 16 виборчий округ. Без «батька», але з місцевими «баронами»


17 виборчий округ. Територія «підгодована», але не «приготована»


18 виборчий округ. Шанси на стрілянину – високі


Колись дуже давно (2002), ще до початку новітньої доби, події на теренах нинішнього 15-го виборчого округу (тоді – № 18, до складу якого входили 3 з 5 районів нинішнього 15-го) прогуркотіли на всю Україну.

Тоді, в окрузі за рішенням суду і ЦВК було скасовано результати виборів, на яких донька екс-губернатора Миколи Мельника Світлана перемогла голову правління київського ЗАТ «Енерготрансінвест» Євгена Сухіна. Останній, за даними журналістів, уже у ті далекі часи примудрився вкластися у суму зелених папірців з шістьма нулями.

Виборці гроші взяли, подякували, але проголосували так, як проголосували.

Призначені на липень того ж року повторні вибори коаліція, що склалася навколо Віктора Ющенка, вирішила використати у якості огляду власних сил та їхньої готовності протистояти тодішній «злочинній владі».

«Наша Україна» підтримала самовисуванця, директора ТОВ «Яланецьке» Миколу Одайника. Окрім Світлани Мельник у поля вирушив ректор податкової академії Петро Мельник, якого «нашоукраїнці» оголосили представником «злочинної влади». Крім них балотувалися такі цікаві особи, як екс-мер та екс-губернатор Вінниці Дмитро Дворкіс та екс-кандидат у Президенти України Олександр Ржавський.

Особисто Віктор Ющенко палко підтримував голову колгоспу (“Наш” же Одайник, якому практично не робили ніякої розкрутки (одного разу приїхала Оксана Білозір з концертом, Петро Порошенко до людей звертався – це, по суті, і все)» .

З такою «скромною» підтримкою Одайник переміг (46 276, 43,55% проти 22 735, 21,40% у ректора). І фактично зник з політичного небосхилу, хоча був і депутатом двох скликань, і функціонером у «Нашій Україні».

У 2006 та 2007 роках територія нинішнього виборчого округу була «розтягнута» між 4 ТВО, тому конкретні висновки про типові характеристики поведінки виборців у його межах говорити непросто. Скажемо лише – БЮТ впевнено переміг (окрім, 15-го, до складу якого входив Томашпільський район, у 2006 році; а у 2007 «біло-сердешні» святкували успіх і там).

Сподіваємося, що з цієї преамбули ви, шановні читачі, уже зрозуміли, з чим доведеться мати справу кандидатам, які спробують балотуватися на даній території.

До складу округу входять Мурованокуриловецький, Томашпільський, Тульчинський, Чернівецький, Шаргородський райони (150 547 виборців, 215 дільниць). Декілька великих («Зелена долина», «Вінницька аграрно-промислова група») та багато середніх агропідприємств, переробна промисловість. У Шаргородському районі проживає багато римо-католиків. Кандидати-новачки вважають, що слід домовитися з ксьондзом, і усі католики маршем підуть голосувати за нього. Десь, у принципі, так і є, але процес «домовляння» не є таким, яким його малюють у своїх фантазіях політики.

У 2012 році новозліплений округ був, по-факту, без фаворита. На нього мали види місцеві аграрії, київські «парашутисти» та вінницькі функціонери. У результаті, у влади так і не знайшлося погодженого кандидата на його терени, а тому здобувати мандат було делеговано голову Вінницької ОДА Миколу Джигу. Генерал спочатку категорично заявляв, що на вибори не піде.

Але пішов.

Область, зрештою, було опозиційно налаштованою, а тому для влади будь-який мандат для Партії Регіонів мав ціну.

Тут же зареєструвався генерал-майор СБУ, екс-керівник Головного слідчого управління Василь Вовк, який активно розкручував фонд «15 громада».

Вовк виявився оригінальним і цікавим кандидатом. Агітаційні публікації він чомусь публікував у пресі обласного центру. А також давав прес-конференції з обіцянками «вбити ворогів».

На Джигу, звісно, працював весь адміністративний ресурс, отже, проблем з перемогою на виборах у нього не було. 39,65% проти 32,95% у Вовка. 8,35% отримав «свободівець» Продан, 6.06% – та сама Світлана Мельник, 3,53% – власник мережі АЗС Леонід Галушко.

Джига повернуся до Києва, і більше його в області не бачили.

Навесні 2014 року округ, як і вся область, проголосував за Петра Порошенка (62,68%). Джига, із зрозумілих причин, на окрузі балотуватися не став, і Василь Вовк, який повернувся при Наливайченкові на посаду начальника Головного слідчого управління СБУ, міг би очікувати, що саме йому засяє зелене світло на парламентських виборах.

З багатьох причин, головна з яких не надто врівноважена поведінка самого Вовка, влада зробила ставку на іншого кандидата – голову СГ ПП «Перемога» Івана Спориша.

Вибір на його користь, ймовірно, було зроблено внаслідок тривалого перебування у команді екс-губернатора Олександр Домбровського. З ним він був у «Нашій Україні» та фракції «Єдності» в обласній раді. Він же возив до столиці людей на протестні акції, коли «регіонали» намагалися віджати у нього підприємство. Спориш отримав у користування бренд «Блоку Петра Порошенка».

Вовк балотувався від «Народного Фронту». Несподіванкою кампанії стала поява кандидата від «Батьківщини» Вадима Кудіярова, який пару місяців тому сидів у СІЗО за звинуваченням у вимаганні хабарів.

Фото “20 хвилин”

Зауважимо, після походу на вибори зміг уникнути відсидки, а згодом пішов працювати молодшим партнером Василя Вовка у ФК «Нива».

Гострої конкуренції не відбулося. Мешканці округу вирішили підтримати «свого», хоча за попередніми даними, Вовк, начебто і лідирував. Спориш отримав 34,04% голосів виборців, Вовк – 29,18%. Хоча Спориш, швидше, вів «антикампанію», аніж кампанію, зриваючи власні (!) борди зі слоганами «БПП». Така вона, колгоспна принциповість.
Сказати, що Спориш не працював за роки депутатської каденції в окрузі – не можна.

Він добросовісно приїздив, проводив прийоми громадян, потрапив до ТОП-10 «депутатів-реформаторів», які найбільш сумлінно голосують у сесійній залі, допомагав, чим міг виборцям.

Але усі розуміли, що вищу стадію своєї політичної кар’єри Іван Спориш уже пройшов. Розуміє це і він. Тому і заявив, що не буде балотуватися до нового складу Верховної Ради.

Округ залишається вакантним.

Василь Вовк нині резонансно керує вінницькою «Нивою». Вадим Кудіяров навряд чи пам’ятає, де знаходиться 15 виборчий округ. Мельники скромно сидять у Липівці. Одайник – помер.

Натомість у Шаргородському, Тульчинському, Мурованокуриловецькому, Томашпільскому, Чернівецькому районах все частіше помітно доньку народного депутата від 17 виборчого округу Миколи Кучера – Ларису Білозір.

Хоча вона балотувалася у депутати обласної ради у Тростянецькому районі.

Висновки, здається, тут зайві.

Конспірологи вважають, що «Батьківщина» або підтримає Василя Вовка, або безперспективно висуватиме начальника інспекції по контролю при начальнику залізниці ПЗЗ Дмитра Коперу.

Потенційним кандидатом від нинішньої вінницької влади міг би стати уродженець Томашпільського району Анатолій Олійник, але висуватися він, з великою долею ймовірності, не буде.

Чи мають інші провідні партії наміри змагатися за перемогу у 15 виборчому окрузі – сказати складно. РПЛ, яка на минулих виборах висувала професійного «активіста» Анатолія Банаха, діяльність в області згорнула. «Самопомічі» не було помітно і раніше. «Опозиційний блоку» виходити далі медійного простору не ризикує.

Підбиваємо підсумки – округ «порожній».

Щоб виграти у ньому, кандидатам слід запам’ятати декілька речей.

1) У ньому, на відміну від тих же 16-го і 17-го, неабияке значення має «бренд». «Паровозом» можна затягти до ВР навіть неіснуючого персонажа.

2) Селянство звикло до «добрих справ». І охоче прийматиме їх від усіх кандидатів. Але проголосує за «бренд».

3) Вибудувати «мережу» простіше, аніж у 17-му окрузі і складніше, ніж у 16-му.

4) «Мережу» слід будувати не просто роздаючи гроші, а підкріплюючи «гречку» гарною легендою про майбутнє щастя і щасливе майбутнє.

5) Адмінресурс працює у тій мірі, у якій він зв’язаний з неформальними лідерами громади (ті самі католики).

6) «Парашутист» може й перемогти, якщо не діятиме так, як Вовк.

7) Вовк – не переможе.

За великим рахунком та у порівнянні з іншими – зручний округ. Тут не Подністров’я, де можуть приїхати декілька машин з хлопцями з автоматами, які запитують: «А ти, хто такий!». І не 17-й, де голова колгоспу посміхнеться, потисне руку і візьме гроші, а потім зателефонує «нагору» і запитає – «а хто це такий?»; отримавши відповідь, скаже селянам за «цього» не голосувати.

Проте і тут до справи слід підходити делікатно.

Редакція “Політична Арена Вінниччини”

 

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net