18 виборчий округ. Шанси на стрілянину – високі

"Політична Арена Вінниччини" продовжує цикл оперативної аналітики по мажоритарним парламентським округам.

0
470
Чинний народний депутат Руслан Демчак

З попередніми матеріалами можна ознайомитись за посиланнями:


Вибори-2019. 16 виборчий округ. Без «батька», але з місцевими «баронами»


17 виборчий округ. Територія «підгодована», але не «приготована»


Традиційно, представники кожної області, кожного округа і кожного району заявляють: «у нас територія особлива, не така, як у всіх». Частково, правда – ідентичних округів не буває. Частково – ні, оскільки адміністративні одиниці у межах одного регіону все ж несуть у собі усі, притаманні для цих регіонів, характеристики.

18 округ (Іллінецький, Липовецький, Немирівський, Оратівський, Погребищенський райони, 296 дільниць, 136 981 виборців) у великій мірі є для Вінницької області стереотипним. Це сільська територія, де більшість населених пунктів є депресивними. Винятком є Немирів, де працює знаменитий горілчаний завод, а також збираються (чи вже не збираються?) відкрити лінію виробництва «Fujikura». В інших районних центрах – стандартний набір підприємств – хліб, молоко, цукор, будматеріали. Маленькі зарплати, висока трудова міграція.

Починаючи з 2002 року округ голосує «за» політичні сили, прозахідної орієнтації – 35,09% «за» «БЮТ» у 2006 році у 19 ТВО (Липовецький, Оратівський, Погребищенський р-ни), хоча 19,93% «назбирала» СПУ, під орудою сильного на той час Івана Бондарчука; 51,83% «за» БЮТ у 2007 році, у той час, як СПУ підтримка впала («Мороз зрадив!») до 2,78%. Тимошенко отримала тут перемогу у 2010 році – 64,19% (найнижчий показник по області), Об’єднана опозиція – у 2012 році (46,98%).
Відповідно, переміг Петро Порошенко навесні 2014 року (62,25%) та Блок його імені – восени (34,63%).

І при всьому цьому, тут завжди були потужними позиції осіб, які із демократичними партіями не асоціювалися жодним чином. Ще у 1998 році тут (тоді округ носив № 15) переміг кандидат-комуніст Микола Пасєка. Далі патронат над територією перейшов до Григорія Калетніка. Голова Вінницької обласної ради і член НДП (висунутий блоком «За ЄдУ!») виграв вибори в окрузі у 2002 році з результатом 34,78% (52 098 голосів; 2 і 3 місця отримали, відповідно, 12,7% та 12,6%). І з цього часу дуже пильно контролював усі процеси на його теренах.

Голова родини Калетників – Григорій

При цьому Калетнік вважав за краще захищати власні бізнес-інтереси у проектах, які популярністю серед виборців районів, які входять в округ, не мали. З НДП він перейшов (2004) у медведчуковську СДПУ(о), а, звідти – до Партії Регіонів, депутатом від якої став у 2006 та 2007 роках. Причому навіть посівши посаду керівника обласного виборчого штабу у 2007 році. Янукович, до речі, залишився сильно незадоволеним результатом виборів, адже вважав (і справедливо), що Калетнік зробив все можливе, щоб сприяти успіху КПУ, від якої балотувався його син – Ігор Калєтнік.

Тому у 2012 році Калетніка, замість включення до прохідної частину списку ПР (142 місце у 2006 році, 190 – у 2007 році), делегували на округ, виборці якого буди цілком прихильними до «Батьківщини» (див. вище).

Калетнік взагалі не хотів бачити на окрузі жодних конкурентів, окрім тих кандидатів, яких він спеціально поставив у якості технічних.

Констянтин Якименко

Але висунулися два цілком реальних претенденти – кандидат від Об’єднаної опозиції, зять Голови господарського суду Вінницької області Миколи Баранова – Костянтин Якименко та столичний банкір співвласник корпорації Українська бізнес група (UBG) Руслан Демчак.

І, якщо перший, хоча і мав у розпорядженні значні фінансові ресурси, все ж намагався надто не педалювати події, адже «регіонали» у 2012 році уже пішли «у всі тяжкі», і кандидату від «Батьківщини» могли утворити чималі проблеми, то Демчак, балотуючись у якості самовисуванця, вирішив що його це мине.

Помилявся.

Стартував банкір бадьоро. У ЗМІ почалася масова реклама, на стадіонах лунали концерти, а «у полі» працював «Фонд Руслана Демчака».

Калетнік відповів у своєму стилі. Спочатку на заїжджого гостя вилилися тони «чорнухи». Причому до інформаційної атаки долучився «Голос України» (!).

А потім «проблема» розрішилася у той спосіб, що основного конкурента Калетніка закрили у СІЗО.

Сам Калетнік діяв, згідно із оціночними судженнями очевидців, методом «ламання через коліно». А бажаючих зіграти проти нього серйозно після уроку, отриманого Демчаком, не знайшлося. У підсумку «регіонал» взяв 45 171 голосів (46,15%), Якименко – передусім, за рахунок «бренду» ОО – 31 999 (32,69%), третім став самовисуванець пенсіонер Куровський – 5 739 (5,86%). Ще один Демчак (Андрій) – цікаво: а хто ж його висунув? – здобув підтримку 2 879 виборців (2,94%) і посів п’яте місце.

Демчака, якого змусили продавати бізнес, випустили з СІЗО лише у лютому наступного року.

Проте четверте депутатство Калетніка, який, хоча і йшов самовисуванцем, звісно, приєднався до фракції ПР, виявилося недовгим. На виборах-2014 він, від гріха подалі, особливої активності уникав. Проте все ж зумів, за рахунок злагодженої мережі, отримати 14,82% (12 607 голосів). Третім (12,48%) став «радикал», Немирівський міський голова, який не так давно перебував у розшуку Інтерполу за хабар, Віктор Качур. Четвертим (11,8%) – Якименко, що знову балотувався від «Батьківщини», але «бренд» у даному випадку не допоміг.

Віктор Качур за гратами

Переміг Руслан Демчак (51,68%, 43 955 голосів), який, будучи висуванцем від рейтингового тоді «БПП», до того ж сповна використав образ жертви «злочинного режиму». Негарні речі у ЗМІ про Демчака писали, але якось мляво. Калетнік надто ризикував втратити все, і тому відмовчувався, коли капості починали тиражувати уже про нього.

Врятував спільний бізнес з міністром АПК, «свободівцем» Ігорем Швайком та заступництво «Батьківщини».

Хто працює в окрузі і що чекає на тих, хто вирішить позмагатися на його теренах за депутатський мандат?

Калетнік, з об’єктивних причин відступив, але інтересу до округу не втратив. Саме у Липовецькому районі від ВО «Батьківщина» балотувалася до обласної ради його помічниця, редакторка газети «33-й канал» Тетяна Редько. Редько факт співпраці з Калетніком голосно заперечувала аж до моменту отримання офіційної відповіді з Апарату Верховної Ради.

Тобто, альянс «Калетнік – Редько» є очевидним. І не треба бути гуру-аналітики, щоб зрозуміти, що саме нинішнього нардепа від 18 округу цей союз вважає головним конкурентом. Достатньо задати у пошук на сайті «33-го каналу» прізвище Демчака.

Шалений «позитив» гарантовано.

Основні сценарні варіанти розвитку подій у даній ситуації – наступні (якщо, звісно, припустити, що вибори відбуватимуться за чинним законодавством).

1) Калетнік балотується у депутати, випустивши Редько у якості «тарану» проти Демчака;

2) Калетнік не балотується у депутати, зробивши ставку на Редько, як кандидата від «Батьківщини»;

3) Калетнік планує і реалізовує більш заплутану комбінацію, за якої основну ставку буде зроблено на іншу довірену особу, що перебуває під його контролем. А Демчак і Редько виснажують один одного у протистоянні.

Все це – знову ж – не враховуючи результати президентських виборів, зміну виборчого законодавства, ту ситуацію, у якій опиняться висуванці від «Батьківщини» та «БПП» після весни 2019 року.

Крім них, безумовно, має депутатські амбіції керівник обласної організації «Радикальної партії Олега Ляшка», мер Немирова Віктор Качур, про якого було сказано вище.

Однозначно делегуватимуть в округ когось зі своїх вінницькі еліти, адже Демчак «своїм» для них не стане ніколи, Редько з її ексцентрикою і неадекватністю, також не є прийнятним кандидатом. А інтриги Калетніка багатьох функціонерів у Вінниці почали дратувати.

Бажаючих стати офіційною «ставкою» «вінницьких» на окрузі вистачає.

Не забуваємо також про інтереси власників Немирівського горілчаного заводу, які, очевидно, спробують зіграти у свою гру. Адже дружба-дружбою (з Віктором Качуром), але ні він сам, ні висуванець від Ляшка цей округ не здолає. Ні зараз, ні через 5 років.

А також про амбіції місцевих агровиробників, що можуть ризикнути об’єднатися і спробувати провернути план «підтримай свого». Нарешті, якщо хтось з табору true-«регіоналів» (а Калетнік для них є ренегатом) все ж вирішить балотуватися на Вінниччині, то кращого округу, ніж 18-й для них не знайти.

Демчак, і це всі розуміють, не є безальтернативною фігурою. З одного боку, його активність на окрузі важко заперечити. І грошей на вибори у нього вистачить. З іншого – позиції Демчака є надто залежними від ситуації на столичному рівні. І низка нових кримінальних справ навряд чи їх зміцнить.

Потенційні кандидати в окрузі це розуміють, тому й ведуть активну інформаційну кампанію проти нього.

Проте, усім бажаючим успішно виступити на території 18 виборчого округу, все ж слід дати декілька порад.

По-перше, компромат-компроматом, але у сільському окрузі особливої уваги на це не звернуть. Тут потрібна якісна польова робота і, як не цинічно буде сказано, будівництво мережі гарантованих виборців.

По-друге, «порішати» проблеми лише у Вінниці, сподіваючись, що якийсь «папа» дасть команду і підлеглі наввипередки побіжуть її виконувати, не слід. Райони від обласного центру віддалені, кожен місцевий начальник думає винятково про своє майбутнє. Він буде багато обіцяти, насправді саботуючи все, що можна саботувати.

Так, ще раз підкреслимо, адміністративний ресурс в області залишився лише в міфах і легендах обласних чиновників, які його, ресурс адміністративної вертикалі, будувати спочатку лінувались, потім не поспішали, зайняті більш глобальними приватними питаннями, потім не вміли, а тепер не зможуть.

По-третє, просто так свої позиції ані Демчак, ані Калетнік не здадуть. «Війнушка», з великою долею ймовірності, спалахне утретє. Спрогнозуємо – з силовим протистоянням у дусі часу. І той, хто опиниться зайвим на цьому «святі демократії», може сповна відчути на собі усі принади змагань, коли «тузи» саме його зроблять крайнім за свої проблеми.

Насамкінець, усім кандидатам слід побажати враховувати усі ті приховані загрози, які було наведено на початку цієї публікації. Округ ззовні є прогнозованим, таким, який «можна придбати», або пройти винятково за рахунок «бренду».

У реальності ж налетить така кількість «чорних лебедів», від якої буде моторошно.

Редакція “Політичної Арени Вінниччини”

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here