І, вустами свого головного редактора, висловило припущення, що «це таки буде вагомим ударом по образу прем’єра реформатора, який той ретельно вибудовує».
Однак про все по-порядку.
Видання нагадує, що Володимир Гройсман під час засідання Кабміну зробив заяву, що окремі правоохоронці готують проти нього та уряду провокації. Причина цього – в урядових ініціативах щодо зупинення практики «маскі-шоу» проти бізнесу.
«INSIDER» вгледів у цьому «мікросенсацію» і, начебто, вирішив дізнатися про ті підступні плани, які будують проти прем’єра силовики.
І відшукав історію, коли у 2014 році Управління Пенсійного фонду України у Вінниці придбало квартиру, на яку тодішній перший заступник вінницького міського голови Кістіон видав ордер на квартиру начальниці цього управління. А далі секретар міської ради Сергій Моргунов дозволив приватизацію цієї квартири. І нібито СБУ звернулося до прокуратури з вимогою перевірити цей факт.
Але «INSIDER» наводить довгий перелік осіб, які працюють в органах прокуратури, і які начебто є підконтрольними Гройсману.
І з усього цього робиться висновок, що нехай оточення Гройсмана і не притягнуть до відповідальності, репутація прем’єра внаслідок цієї історії постраждає.
Така історія.
Документи про таємничу квартиру площею 65 кв. м. (депутату Лещенку «мама подарувала» квартиру площею 192 кв. м. у центрі Києва) «INSIDER» не наводить, посилань на те, що СБУ відкрило справу – також. З послідовністю видання також плутається, то квартиру «придбали», а потім – «передали» (її ж вже придбали?), а потім – «приватизували» (передану і придбану?). Нестиковки у статті стосуються навіть дрібниць. Світлана Василюк, про яку видання пише, що вона була депутатом від «Вінницької європейської стратегії», мандат отримувала за списками «Совісті України». А від «ВЄС» балотувалася в окрузі, проте виборчу квоту за відкритими списками не подолала. Дрібниця, але підтвердження, що з фактами «INSIDER» поводиться дуже вільно.
Цікаво інше. Якщо Гройсман заявляв, що проти нього окремі кола правоохоронців, яких відсувають від «доїння» бізнесу, готують кампанію – то він знає, про що каже. Такі правоохоронці довго і ретельно шукали – на чому «спіймати» Гройсмана. Шукали у Вінниці, де він двічі обирався міським головою.
Міського голову в Україні можна «взяти» будь-якого і за будь-що.
Підписав розпорядження про виділення земельної ділянки – злочин. Не підписав – також злочин (див. КК України і весь перелік дозвільних документів на виділення землі громадянам).
Але… не знайшли.
Зрозуміло, звідки взялася й історія з квартирами. «Інсайдери» «INSIDERу», судячи з усього, були з силових структур, які «займаються» економічною проблематикою. Так ось, в Україні з 1990-х років є одна традиція: керівникам управлінь МВС і СБУ, які переїжджали на нове місце служби, за рахунок спонсорських коштів структури місцевого самоврядування придбали квартири. Так що «інформатори» просто зробили проекцію очевидних гріхів своїх відомств на удавані «гріхи» муніципалітету.
І запустили перший «суворий» сигнал. «Ми, мовляв, все знаємо».
І почали «розкручувати» за відомим сценарієм – чим голосніше сказати, тим більша ймовірність того, що у це повірять. Наприклад, – тут, тут, і тут.
Тільки якось незграбно все це вийшло. Зі зворотнім ефектом.
Дуже вже кидається у вічі те, що тема «антипрем᾽єрскої кампанії» співпала з критикою Гройсманом на адресу окремих силовиків, які зуби з’їли на кришуванні контрабанди та класичних “вилок” з наїздами на платоспроможний бізнес. Та й на емоціональному рівні цей “кримінальний” вкид викликає наступні асоціації:
1) Якщо після ретельних пошуків компромату на прем’єра та його соратників знайшли лише складно зрозумілу історію з припудреними припущеннями та винигретом фактажу, то цей гріх ну ніяк не тягне на рівень багатьох українських владних заробітчан: від сумнозвісного ЄСУ, Росукренерго до Ротердаму + та іншого. Та й порівнювати комерційну вартість вказаної квартири, навіть по піковим цінам з мільярдними (!) гешефтами на транзиті газу з Росії, вугільними, чи нафтовими схемами навіть дещо смішно.
2) Очільник Уряду отримав інформаційну вакцину від наступного компромату, руками своїх же опонентів. “Страшні гріхи” виявились мильною, здебільшого інформаційною бульбашкою.
3) А якщо додати до цього, що (по інформації нашого видання) пошуком займались одні з найфаховіших агентів певної спеціальної служби декілька місяців безпосередньо у Вінниці, то стає зрозуміло, ось це і все, що змогли з величезними потугами натягнути на подобу кримінального звинувачення на екс-мера, екс-нардепа, екс-голову ВР, чинного прем’єра та його соратників. Отже далі результати таких пошуків будуть ще фейковішими та кумеднішими.
І якщо «INSIDER» власну карму дещо сплюндрував, то команді прем’єра потрібно лише подякувати за ефективне щеплення для населення від подальшої політичної травлі, яка відтепер буде далеко не така ефективна, як на це сподівались замовники цих завдань.
Олена Семко