Президентські вибори на Вінниччині. Ч. 9. «Раби з штабу Гриценка ображають місцеве БПП»

Один дійсно шановний оглядач в одній вінницькій Фейсбук спільноті («Вінницький політклуб», чого вже там таємницю розводити…) зробив допис, що у Вінниці відсутня політична аналітика. Окрім, «щось схожого» на неї, де вперто стверджується, що «БПП» в регіоні «просрав усі полімери».

1

Ми улещені такою оцінкою, адже іншої аналітичної діяльності у місцевих ЗМІ не бачимо взагалі. Та й теза, що «БПП» в області працює геть погано, також регулярно лунає у наших дописах.

Натомість, певну незгоду можемо висловити з наступними позиціями. А саме тим, що ми, по-перше, працюємо на штаб Гриценка (раніше нас сватали з Тимошенко), а тому нам не можна довіряти. По-друге, у нас «мізерні канали поширення», відповідно й на створення громадської думки ми впливу не маємо.

За усіма законами жанру інформаційних війн, виправдовуватися не можна ніколи. Але, оскільки наша аналітика – “унилоє @амно” і громадську думку ми не формуємо, то від канонів стилю нам дозволяється відходити як завгодно.

Почнемо з останнього. Сегментація інформаційного простору на даний момент досягла такого рівня, що про канали з охопленням n-мільйонів потрохи можна забувати. Це у 2006 році «33-й» міг написати: «Ганьба пану Х!» І вся область розуміла, що пан Х є негідником. Хоча міг таким бути лише в очах редакції газети. Сьогодні подібне волання губиться у щільному інформаційному потоці. Занадто багато джерел, з якими у людини відбувається т. зв. «дотик». Та й визначити в епоху «постправди» ступінь правдивості інформації для пересічного громадянина не так просто. А – сказати чесно – нереально.

З огляду на це можна реалізовувати локальні, але від того не менш важливі завдання, адресовані не всім поголовно, а певному кластеру населення.

Наприклад, регіональний впливовий політичний канал Telegram у РФ (попри заборону; VPN усі вміють налаштовувати) має охоплення 2-3 тисячі користувачів. Проте його меседжі досягають саме тих, на кого є орієнтованими. І те, що ми іноді вальяжно і без особливого ентузіазму клацаємо по носі тих, що втрачають сумнозвісні полімери настільки бездарно, що пройти повз цих аматорів-дилетантів ну вже просто нереально, справно доходить до тих, на кого вони (меседжі) були розраховані – це доконаний факт. Отак нескромно.

Щодо довіри нам, як «штабу Гриценка» (чому це не так – нижче).

Знову подивимося на інформаційний потік, який щоденно і щохвилинно (людина сидить у тролейбусі і гортає стрічку Фейсбуку) подає виборцям взаємовиключну інтерпретацію одних і тих само подій. І ми переконаємося, що проміжний успіх досягає той замовник того чи іншого трактування, який краще/майстерніше зуміє змінити/вплинути на ціннісну картину світу отримувача інформації, спонукати його до діяльності або бездіяльності.

Як можна, наприклад, інтерпретувати повідомлення, що у Вінниці створили відкритий офіс #Команди_Порошенка? Прихильниками «БПП» з метою їхньої мобілізації партійна прес-служба мала б донести, що ключове слово тут «ВІДКРИЛИ», яке передбачає прозорість процесу, налаштованість на контакти з громадянами, зацікавлення у вирішенні їхніх проблем.

Опозиційні ідеологи, натомість, повинні були сформулювати повідомлення, що відкритий офіс розпочав роботу «ЛИШЕ» напередодні виборів. Хоча ніхто не заважав створити громадську приймальню Президента ще у 2014 році.

Ані першого, ані другого зроблено не було, а сама подія загубилася у тому самому інформаційному потоці навіть не вигулькнувши на 2-3 інтернет-ресурсах області. Про презентацію відкритого офісу Команди Порошенка у Вінниці не написав жоден інформаційний ресурс області… окрім нашого, який на думку місцевих оглядачів критикує місцеве БПП.

Вінницька опозиція на минулому тижні зробила те саме, що й на попередньому – не працювала ніяк. Депутати фракції «Батьківщини» у Вінницькій обласній раді “вимагали” внести до порядку денного питання про імпічмент Петру Порошенку, при тому, що немає ані відповідного Закону, ані процедури. «Координатор Воєнного кабінету Юлії Тимошенко» Андрій Сенченко щось розповідав про Будапештський меморандум.

А на деяких місцевих Інтернет-ресурсах поширюються заклики про мітинг під обласною радою на 5 березня. Заявлені теми мітингу – імпічмент, якого у порядку денному немає. І підтримати «рух за чесні вибори». Мається на увазі, певно, за ті, які планували забезпечити за рахунок викритої «піраміди» $82 млн.

От, справді, маючи у розпорядження такі бюджети, можна було б з більшою відповідальністю до виборчої кампанії підходити, а не тупо намагатися придбати голоси.

До того ж «спалитися» і попастися, втративши значну частину «кешу». До слова, коридорами влади ходить інформація, що на очільницю обласної “Батьківщини” завели кримінальну справу за підкуп виборців. І що їй тепер робити? Як працювати? Ну напевно потрібно й далі мовчати в хустинку про реальну і масштабну систему скупки голосів через тіньові штаби своїх опонентів, не оголошувати публічно прізвища відповідальних, які закріплені за кожним округом і т д і т п.

Обласна «Батьківщина» не контролює навіть власних депутатів. Якщо вірити ГМ «Опора» (вони на нас також чомусь образилися у соціальних мережах, певно за допис), то у минулому році найчастіше проти власної фракції у Вінницькій міській раді голосувала Ганна Давиденко з «Батьківщини». Її позиція стосовно голосувань не співпадала із фракційною 125 разів з 346 голосувань на яких була присутня депутатка.

Але Давиденко не лише не виключили з «Батьківщини», а й призначили довіреною особою ЮВТ в 11 виборчому окрузі. Отже, її колеги «підігрують» провладній більшості? Обласне керівництво «біло-сердешних» також уникає оцінок, розписуючись у тому, що міські депутати «заслужили» власне право голосувати так, як хочуть.

З приводу Анатолія Гриценка.

«Рапорт штабу».

За два дні після того, як Андрій Садовий оголосив про зняття з виборів на користь Анатолія Гриценка, жодної реакції депутатів місцевих рад «Вінниччини» від цієї політичної сили, помічено не було.

Таким чином, «0» активності штабу Андрія Садового (у регіональному вимірі), помножені на «0» активності штабу Анатолія Гриценка (крім нещодавнього візиту Стецьківа і Катеринчука), дають нам у сумі також «0». Який ще може врятувати загальнонаціональна агітаційна кампанія, але точно не захистять місцеві структури.

Ось такий у нас ренегатський «штаб».

Це як в анекдоті про Штірліца, якого звинуватили у тому, що він є антисемітом, оскільки не любить євреїв. «Я інтернаціоналіст», – відповідав Штірліц. – «Я нікого не люблю».

Ми не любимо самозваних «активістів», яких ніколи не вистачало на конструктивну роботу, але в арсеналі яких завжди є тони інформаційної отрути для поширення у соціальних мережах. А також дрібне хуліганство. На минулому тижні вони волали з приводу того, що «минув рік», як хтось вкрав бюст Т. Г. Шевченка. Хоча є речі більш цікаві і набагато неприємніші для влади, якби хтось взявся за їхнє розслідування. Але підказувати не будемо.

Ми не любимо псевдо-націоналістів, активність яких можна спостерігати лише тоді, коли на неї з Києва виділяють гроші. Нема грошей – нема активності. А принципи? Ідеї? Переконання?

Ми не любимо екс-«регіоналів», які розбіглися по різним проектам, а ті, хто залишилися, максимум, що можуть запропонувати – кульбіт на турнікові.

Ми скептично ставимося до влади. Яка об’єднавчий командний центр для союзників не створила. А тому або втрачає випадкових попутників, або закріплює за відповідальними напрямками людей, яким і простіші завдання довірити небезпечно.

І залюбки створює собі на рівному місці ворогів.

І яку, інколи, доволі непросто зрозуміти. Особливо порівнюючи публічну позицію її представників з діями перших осіб держави.


В. Коровій: «Продовження мораторію на продаж землі – це диверсія проти держави»

У той же час: “Президент України Петро Порошенко підписав закон про подовження мораторію на продаж сільгоспземель до 2020 року”


Хоча МЕРТ пропонувало Президентові ветувати закон.

Ми, зрештою, не бачимо наразі усій цій безсистемній колотнечі альтернативи. І сподіваємося, що побачимо її між президентськими і парламентськими виборами.

Ну, й технічне. На Вінниччині розпочали роботу 8 виборчих комісій.

Про одну з них уже написали капості.

І так, якщо б ми мали відношення до якогось зі штабів Анатолія Гриценка, чи центрального, чи обласного, то владі знадобилась би додаткова печінка. Для того, щоб зранку починати день з заспокійливих пігулок і закінчувати похмурий день стаканом міцної горілки.

Завжди Ваш Віталій Горковчук і вся команда “Політичної Арени Вінниччини”

1 коментар

  1. Ахаха. Чому ви такої поганої думки про Коровія, що він випиває галіму водку увечері?)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here