Або зрозумілою мовою про технологічні причини неминучого краху «Слуги народу» на Вінниччині.

І це історія навіть не про падіння рейтингів Президента.

Читати: Велкам ту Зе клуб 25%

Якщо дуже спрощено розповісти про організацію політичних виборчих кампаній, то спробуємо скористатися маркетинговою аналогією, де вибір в одній категорії товарів завжди зводиться до можливості придбання товару бренду «Х» або бренду «не-Х». Що, насправді, є ілюзією вибору, на посилення якої грає поява ще двох брендів «ультра-Х» та «ультра не-Х».

Тобто, є світле пиво і є місцне пиво. Бажаючі екстриму можуть придбати супер-лайт, або ж мега-міцне, які займатимуть меншу нішу, але, як не парадоксально, звужуватимуть асортимент для широких мас для двох категорій покупців. Тих, хто бажає придбати світле пиво, та тих, хто готовий заплатити за міцне пиво.

А усі інші сорти і бренди – для невеличкого кола прихильників. І на серйозну долю ринку не претендуватимуть.

Тепер використовуємо цей принцип для вінницьких політичних реалії.

І побачимо, що порядок денний задають або націоналісти, або прихильники Шарія. Ближче до дня голосування стає зрозуміло, що більшість виборців не готові голосувати за радикальні угрупування, і на арені з’являються «основні бренди» з тією самою ідеологією, що й у радикалів, але з більш поміркованими гаслами. Тому у такій парадигмі залишиться місце для ОПЗЖ, торпеду якої у вигляді Шарія буде списано ближче до виборів «в утиль», та для «Європейської солідарності».

Так, принаймні, мріють і прихильники Медведчука, і симпатики Порошенка.

Це – ідеальний для них спаринг, у якому будь-який обмін ударами йде лише на рейтингову користь зазначених проєктів. І у якому, звісно, не залишається місця для «Слуги народу» з їхньою позицією… А, до речі, яка у них позиція?

Щось сказати, але так, щоб нічого не сказати. Хоча, якась інформація за останній тиждень все ж з’явилася (щоб нас не звинувачували в упередженості) – про молодіжну політику. І про те, що вінничани за власний рахунок профінансують виборчу кампанію «Слуг народу».

Але це не означає, що плани ОПЗЖ та ЄС сповняться у 100%. Якщо з’явиться не новий «бренд», який буде конкурувати з ними на їхньому ж полі, а нова категорія. Тобто, виборці, які у принципі не бажають пити пиво, отримають право на вибір не ще одного сорту неякісного продукту, а, наприклад, енергетичний напій. І тоді вся конструкція вибору між «обома гіршими» руйнується без зайвого співчуття з боку виборців.

Проте – де ж ту категорію шукати?

Проблема у тому – відійдемо від маркетингових аналогій – що «Слуга народу» може запропонувати виборцям лише те, що уже є зараз, тобто законсервувати стан речей. ОПЗЖ та «Європейська солідарність» можуть закликати повернути вчорашній день і відновити те, що було раніше.

З’являються нові регіональні політичні об’єднання, на кшталт, «Партії вінничан» які мають усі шанси для конструкції образу майбутнього.

Але й у даному випадку для «зелених» не залишається місця в актуальному полі української політики. І максимум, на що вони здатні – погрозити пальцем місцевим чиновникам. Без жодних для них наслідків.

Подивимося, наприклад, на інтерв’ю нового голови ОДА Сергія Борзова, де сказано, що «все буде по-новому».

З використанням традиційних для новопризначених чиновників риторичних прийомів. У чому проблеми області? «У попередниках» («попередник залишив мені «діру» в 60 міль­йонів, — стільки недоотримав бюджет області за останній час»); («я жодного разу не грав на сцені Клубу веселих і кмітливих… На відміну від попереднього губернатора»); («Зеленський побажав мені успіху на рідній Вінниччині, доручив навести порядок там, де його немає»).

Є питання до чиновників, які прокручують «схеми»? Та всі про них знають («на ремонті дитячого садочка рівно 100% і роблять його за 30 мільйонів при реальній ціні в 15. А ще «знаходять» підрядників чомусь аж у сусідній області та списують на відрядження «заробітчан» 2,5 мільйона чи 100 тисяч доларів по курсу»). Хто б це міг бути? З департаменту медицини, чи управління культури, освіти махінаціями займатися?

Як реагувати? Ну, ми їм покажемо. Через місяць. Або два. Або півроку.

«Слугу народу» з таким підходом можна сміливо списувати.

Чим наразі займаються усі інші осередки партій? Публікують звіти про відсутність роботи громадських приймалень, а також публікують агітаційні матеріали для обмеженого кола прихильників у соціальних мережах.

Сергій Кармаліта спробував гучно заявити, що «повертається у велику політику», тому що хоче зруйнувати монополію «системи». Політична складова цього інформаційного продукту ідентична із спробою “з’їхати” з історії про побиття Олі Полякової. Анонсоване спростування цієї сумної теми в заголовку інтерв’ю, в самому тексті розчинилось у роздумах про кохання.

У Калинівці на Вінниччині люди вийшли на мітинг: хочуть, щоб місто залишалося центром району.

На мітингу, зокрема, зазначалося: «Мінрегіон, напевне, не без лобістських впливів, за те, щоб центром району був Хмільник, облдержадміністрація – за Калинівку».

Ну, у «лобіста» є ім’я і прізвище, тому, не за тією адресою звертаються калинівчани, коли говорять про несправедливість «влади» у цілому.

Рівень відповідальності вінницьких нардепів, як і очікувалось, тяжіє до гранично низьких цифр.

Нардеп Вацак, за повідомленнями ЗМІ, «віджимає» бізнес у Могилеві-Подільському.

Лариса Білозір «з’їхала» з теми створення у Жмеринці окремого районного центру.

Зазвичай, публікуючи звіти про миттєві проблиски політичного життя на регіональному вінницькому рівні, оглядачі обирають заїжджену назву: «Спекотне політичне літо на Вінниччині».

Літо, може, й спекотне. Але не політичне. Його просто немає. І не на Вінниччині, яку загальноукраїнські політичні партії знову розглядають винятково у якості чергового електорального призу для переможців.

Яких ще вам, шановні читачі, реформ не вистачає?

Віталій Горковчук


Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here