На Фейсбук-сторінки авторів цього тексту почали «ломитися» із пропозиціями додатися в друзі нескінченні кандидати у депутати місцевих рад Вінниччини. З «аватарками» усіх кольорів веселки – від зеленого («слуги»), до блакитного (ляшківці). На ваші, переконані, теж.

Усі без винятку йдуть «у бан», оскільки, шановні, пізно згадали ви про те, що існує територіальна громада, існують виборці, існують проблеми, які слід вирішувати.

Якби вони не забували про це у минулі місяці та роки, то справа була б набагато кращою.

А так – «усі в сад».

За три тижні загітувати когось проголосувати за суб’єктів, прізвища яких чуєш вперше у житті – неможливо.

Хоча гіршою перспективою є як раз можливість зустріти у списках осіб, які у місті та області є відомими. Не з кращого боку.

Подивимося на тих, хто щосили намагається утриматися при владі, або ж здобути жаданий мандат?

Поїхали.

«Батьківщині», яка у 2006-му році отримала більшість у міській раді, судячи з усього – «гаплик». І рейтинги це підтверджують.

Тому першим номером довірили йти власнику одного з ринків Миколі Тихонюку, відомому інцидентом, коли 7 липня 2004 року він на своєму скутері у результаті нещасного випадку вбив військовослужбовицю Наталію Смірнову. Раніше Тихонюка на виборах ховали десь у глибинах списку. Тому його лідерство – підтвердження того, що у Вінниці партія Юлії Тимошенко напевно вже ні на що не претендує.

Третій номер ще одного неоднозначного персонажу – Юрія Коробкіна є взагалі «останнім цвяхом» у труну «біло-сердешних».

Про його давню дружбу з комуністами та бурхливу бізнес-історію знають багато вінничан. Все, що залишилося тимошенківцям – «кошмарити» своїх колишніх членів. Що ж, поспівчуваємо їхнім виборцям, які досі готові голосувати за примарну «Юлю», і забудемо про них.

БПП, тобто «Євросолідарність» не здивувала нічим, крім того, що з неї втекли майже усі депутати, обрані на місцевих виборах 2015-го року. Така собі «неодноразова вірність». Натомість у першій п’ятірці і обласного, і міського списків є пані Олена Верлан-Кошуленко, яка у 2015-му балотувалася до обласної ради у списку ексрегіоналів – «Наш край». Такий собі кругообіг симпатиків Януковича і Порошенка у природі.

Взагалі, дивлячись на список «Євросолідарності» стає зрозуміло, що Вінницька область більше не цікавить Петра Олексійовича. Що й підтвердив доволі детальний огляд «Дзеркала тижня».

До «Української стратегії Гройсмана» зійшлись усі – і «бппшники», і діючі депутати від «Самопомічі», і «бютівці», і «радикали» та вихідці з інших партій. Не зовсім зрозуміло, навіщо їх туди взяли, але факт залишається фактом. Розбирати політичну історію кожного з них довелося би дуже довго.

«Слуг народу» на виборах до обласної ради веде активний прихильник Олега Ляшка (парадокс, але це так) авіатор Володимир Мазуренко. «Зелені» з гордістю презентували його як льотчика «Мрії», яка завезла гуманітарний вантаж з Китаю на початку карантину. Про те, що частина вантажу виявилася звичайною комерційною продукцією умовчали. Навіщо пілоту обласна рада – загадка.

Голова ОДА Сергій Борзов в обласну раду завбачливо не пішов, обмежившись амбіціями потрапити до ради міської. Мабуть щось знає про рейтинги президентської партії. Не дуже хороше. Щоб губернатор балотувався до обласної ради та не подолав 5% бар’єр – такого не було навіть при Януковичі.

Кадровий голод «слуг» можна побачити й на тому прикладі, що у першій десятці їхнього списку до міської ради – шоумен Олександр Теренчук, танцюристка Діана Подолянчук та колишня спеціалістка по фен-шую, пізніше засновник інтернет-ресурсу Власно.інфо та екоактивістка Ольга Малиновська.

Будемо співати та декором займатися. «Іржаві труби»? А що це таке?

Володимира Воловодюка у цій кампанії не вистачає, а так всі на місці.

Ще один завсідник будь-яких виборів Борис Максимчук пролетів повз касу із проєктом «Перемога Пальчевського», адже склепав протоколи про висування на швидку руку, не повідомивши про проведення конференції. З огляду на те, що останніми виборами Максимчука були вибори ректора Педуніверситету, на яких Борис набрав лише 1 (один) голос, можливо відмова в реєстрації партії Пальчевського врятувала і Бориса і Пальчевського від ганьби.

Про парламентську партію «Голос» і було б бажання щось написати, але цих людей ми бачимо вперше у житті, і хто вони такі – невідомо. До речі, до обласної ради «Голос» не висувається, можливо не знайшов охочих кандидатів.

Ну а що ще чекати від «партії», з якої втік її голова – Вакарчук?

ОПЗЖ вирішила не ризикувати і виставила список з боксерів і партійних функціонерів.

Але є там і персонажі на кшталт Юрія Яремчука та Сергія Годного. А під цих спритних діячів потрібно створювати окремий сайт для публікацій їх схем, скандалів, гешефтів та зальотів.

Партійне фото ОПЗЖ

Виграти не виграють, але принаймні перед столичним керівництвом можна буде відрапортуватися: «Участь взяли, вибори програли».

Перераховувати перелік інших партій, у яких масово прописалися пенсіонери, тимчасово не працюючі, ФОПи з центрального ринку, студентки та домогосподарки – безглузда справа. Чомусь їхні спонсори вирішили викинути на вибори гроші – і зробили це. Без шансів на компенсацію збитків.

Серед інших подій тижня можна згадати дуже різку реакцію в соціальних мережах депутатки Ірини Борзової у відповідь на поширену інформацію про можливе приєднання Вінницької області до інших. І навіть коли ми продемонстрували пряму мову її партійного боса – Олександра Корнієнка, з чіткими цитати, виключно з авторитетних видань, в місцевій “Слузі народу” вперто продовжили стверджувати, що “Політарена” все бреше.

Вирішила підтримати представницю “Слуги народу” (влади) і нардепка Лариса Білозір.

Напевно станом на сьогодні їй вигідно продемонструвати відданість “Слузі народу” і владі, навіть шляхом спроби публічно принизити наше видання. Настільки, що цей допис підключено до реклами в фейсбук.

Між іншим, нардепка стверджує, що ми поширили, цитуємо: “фейк, брехню, замовний наклеп, маніпуляцію і брудну технологію”. Ффух. Ледве процитували.

Вельмишановна Ларисо Миколаївно, якщо ви називаєте чітки цитати та пряму мову вашого колеги, яку він озвучив таким виданням як “Інтерфакс”, “Ліга.нет”, “Сегодня” та інші – “нібито «заявою» голови правлячої партії «Слуга народу» Олександра Корнієнка“, то хочеться вам нагадати:

 “Сократ мне друг, но истина дороже”!

Історія питання тут: Відповідь вінницьким нардепам від “Політарени”.


А ось лише невеличкий перелік назв інтерв’ю Корнієнка та його цитати:

Ліга.нет – У Слузі народу планують об’єднати області в регіони

СегодняКорниенко добавил, что будут регионы, состоящие из областей и Республики Крым

Інтерфакс  Права областей в новой концепции расширяться будут? Или базой все-таки будут громады?

«Будут регионы, состоящие из областей и Республики Крым».


Що з політичних подій тижня можна згадати?

Звісно, появу на «1+1» в програмі «Право на владу» співзасновника «Партії вінничан» Віктора Бронюка.

А це, ми вам скажемо, серйозна заявка на загальноукраїнський політичний рівень.

Про «вінничан» згадали, до речі, й провідні українські Телеграм-канали. Одні (“Легітимний” і “Резидент”) «відшукали» в них «руку Коломойського», інші – назвали черговим проєктом Сороса, який шукає в Україні нових лідерів.

Загальнонаціональний характер має й публікація на «Газеті по-українськи», яка розповідає історії про теоретичні шанси Сергія Кудлаєнка.

ГО «Опора» повідомляє, про багато порушень під час ведення агітаційної кампанії. Але увагу на це ніхто не звертає.

Що ще було цікавого на минулому тижні?..

У принципі, більше нічого.

А! Ледь не забули. Президент Зеленський до Вінниці приїжджав.

Приїхав, походив і поїхав.

Ось такий він, «зомбі – апокаліпсис» останніх тижнів місцевих виборів.


Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here