Вінницька політична традиція не виносити сміття з хати, склеєна за часів минулої влади невеликими преференціями з обласного бюджету для «бунтарів» та дрібними посадами у виконавчій владі для «опозиціонерів», жалібно рипнула, захиталася і впала.

Під час падіння надбанням широкої публіки стала низка публічних скандалів у регіональному політичному середовищі. Про що ми й розповімо нижче.

Це, звісно, жодним чином не означає, що місцеві політичні групи впливу почнуть конфронтацію. Посваряться в Інтернеті, згодом побалакають по телефону і заспокояться.

І не значить, що раптом і зненацька зміняться традиції політичної поведінки у місцевому депутатському і чиновницькому середовищі.

І тим більше, немає жодних підстав вважати, що будуть здійснені хоч якісь кадрові висновки. Скільки би скандали не вирували у публічному просторі, логіку дій тих, від кого залежать реальні рішення, визначають зовсім інші фактори.

Ба більше – вінницькі ЗМІ, які могли б принаймні підігріти інтерес публіки до чвар у середовищі політиків, теж промовчать. Атрофувалася їхня здатність ганятися за сенсаціями, хоча б й «жовтого» характеру.

Що ж, вплинути на політиків, навіть такого миршавого рівня, як деякі вінницькі особи, ми можемо. І можемо дати майстер-клас для місцевих журналістів, які обмежилися нейтральними боязкими заголовками:

«У Вінниці відбувся перший антикорупційний форум»

«Тут є ознаки корупції»: Вінницьку облраду розкололи земельні питання»

«Відповідь на критику головного фінансиста Вінниччини: Мазур запросив відзвітувати за минулорічні OPERAFEST у Тульчині»

«Розколов», «критика», «є ознаки». Згадується історія про головного редактора однієї обласної газети, який перед черговими виборами отримав завдання «вмочити» по токсичним чиновникам. Але ж як тут «вмочиш», якщо навколо всі свої? Ось редактор і підготував матеріал після одного засідання, на якому відповідальний за вибори (Х) змішував з брудом місцевого виконавця (Y), за яким, дійсно, був доволі великий корупційний «шлейф». Редактор старанно виклав тези доповіді Y, переказав його висновки і навіть процитував висловлені переконання, що «все буде добре». З тим лише уточненням, що: «Присутній Х був іншої думки».

Редактор полетів туди само, куди й чиновник Y. Чому? А тому, що речі слід називати своїми іменами.

Тримайте.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ПУШКАРЕНКО: «ВІННИЦЬКОМУ ВОДОКАНАЛУ ДОВІРЯЮТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ УРЯДУ!»

Інакше як можна пояснити його фразу, що вінницький «Водоканал» примудрився взяти кредит у 40 мільярдів доларів?

Не вірите, що скромному комунальному підприємству довірили суму, яка за курсом початку 2019-го року (1 трлн 12 млрд грн) майже дорівнювала прибутковій частині Держбюджету-2019? Дивіться отут (3:03).

Але вінничани можуть «полюбити» Арсенія Пушкаренка не за це. А за його ставлення до них (вінничан) взагалі. Не розділюючи владу і пересічних громадян. «Ми останні п’ять років бачили, як вінничани дуже «ефективно» (у лапках) управляли державою».

Не тим, мовляв, довірили. Треба було відразу ж Арсенію Михайловичу.

З огляду на це оголошуємо конкурс. Хто в офіційній біографії даного суб’єкта знайде посилання на його діяльність у реальному секторі, на роботі в освіті, науці, медицині, соціальній сфері, сільському господарстві та транспорті, у бізнесі – тому від нас приз.

Після інституту він відразу ж «стрибнув» у директори. У великих начальниках сидить й досі.

Щоправда, про рівень фахової підготовки депутата свідчить й наступний пасаж (так, ми розуміємо, що слово «мільярдів» було обмовкою): «…Розказуючи (попередники. – Ред.) міфи про дороги, а ми за півроку, навіть менше, майже стільки доріг побудували, скільки вони за п’ять років» (2:20).

Порахуємо. За 4 роки – з 2014-го по 2018-й в Україні було відновлено 7 342 км доріг, за останній рік головування в уряді В. Гройсмана4 тис. км. У той же час, за 2019-й загалом реконструйовано 2,2 тис км, а на наступний рік заплановано досягти показника 4 тис. км.

Якось тут з математикою на рівні першого класу не сходиться, пане Пушкаренко.

Але все ж – ще раз наголосимо – вінничани мають бути вдячними йому за даний спіч.

Він чітко розділив: «ми (а також депутати – «Слуги народу» від Вінниччини – хороші) vs вінничани (погані)».

Обов’язково врахуємо це на наступних виборах.

ГАННУ ДАВИДЕНКО ПУСТИЛИ ДО БУДІВЛІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ! ПІКАНТНІ ПОДРОБИЦІ «ЗВИРЯЧОГО ПОБИТТЯ»

Пушкаренко і Пашковський на цьому не заспокоїлися.

І привели до Верховної Ради депутаткиню від «Батьківщини» Ганну Давиденко.

Партійна совість дозволила їм захищати честь і гідність прихильниці ЮВТ. Показово, але власні однопартійці «вписуватися» за неї не ризикнули. Надто добре знають вони, чим завершується все те, до чого Ганна докладає руку.

Ганна розповіла, як її жорстко побили у приміщенні Вінницької міської ради.

Хоча суд визнав Ганну Давиденко винною за ч.2 ст 125 Кримінального кодексу, та не знайшов обставин, які пом’якшують або обтяжують її вину. Окрім того суд врахував, що обвинувачена Давиденко не була раніше судима та має на утриманні малолітню дитину. Відтак суд визнав, що Давиденко можливо призначити покарання без ізоляції від суспільства, а тому призначив їй штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян, що наразі становить 1700 гривень.

З факту брифінгу, коли «зелені» депутати чомусь почали «піарити» експредставницю «Батьківщини» деякі поспішні оглядачі уже зробили висновок, що саме її спробують «пропхати» у міські голови від «Слуги народу».

Ох, не слід з такими речами гратися. Ганна Віталіївна (подивіться на її біографію) зуміла нівелювати все, у чому брала участь.

ЛЮДМИЛА СТАНІСЛАВЕНКО РОЗДАЛА ВСІМ СЕСТРАМ ПО ЛЯЛІ

На сесії Вінницької обласної ради депутаткиня Людмила Станіславенко вийшла з ініціативою виділити земельну ділянку з території, яку займає Подільський регіональний центр онкології, передати в оренду інвестору і побудувати там хоспіс.

Депутати за проект рішення не проголосували. Того ж дня одна обласна газета жбурнула брудом у Станіславенко, а та відповіла колегам гнівним постом у соціальній мережі.

Де назвала Андрія Вигонюка (ВО «Свобода») – на нашу думку – аферистом, що не має сертифікату для роботи на місці, яке він займає – заступника головного лікаря.

Валерія Скрипченка (ВО «Свобода») – на нашу думку – сумнівним ділком, замішаним у корупційних скандалах.

Тетяну Редько (ВО «Батьківщина») – на нашу думку – неврівноваженою особою, що «зуміла перетворити колись рейтингову і улюблену усіма газету 33-й канал, на майданчик для своїх особистих хворобливих висновків».

Народного депутата Олега Мейдича (ВО «Батьківщина») – на нашу думку – просто нехорошою людиною («Деньги творят чудеса даже с совестью, да Олег?»).

Ну, ми у моральність гратись не будемо. Не цього ви, шановні читачі, від нас чекаєте.

Скажемо лише, що те, що в обласній раді зібралися аферисти, корупціонери, кар’єристи, хабарники і просто божевільні є довершеним фактом. І ніхто у цьому сумнівів не має. Як і не мав.

Питання в іншому. Що всю цю зграю декілька років не лише старанно прикривають з самого верху керівництва Вінницької області, а й щиро роздають їм преференції і пільги. Одержуючи навзаєм лише збільшення апетитів у тих, кого пригодовують.

СИЧАВ, СИЧАВ ТА Й ЗАМОВК, ВИГЛЯДА З НОРИ, ЯК ВОВК (© Лесь Подерев’янський)

«Думаю прийшов час поговорити чесно про те, що відбувається в країні і те, до чого це може призвести…», – написав у соціальній мережі «Фейсбук» ексголова Вінницької ОДА Валерій Коровій.

І про «підлий виклик» по відношенню до усіх, хто працював над створенням і популяризацією Operafest Tulchyn, який «бюджетна комісія» намагалася зняти з обласного постачання.

І про те, що керівника Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів слід негайно знімати з посади за екологічну катастрофу у Тростянці.

Багато писав.

На сесії обласної ради вирішив за краще відмовчатися.

Визнаємо, що ми навіть присвятили ексгубернатору окремий скептичний, але об’єктивний пост на нашому телеграм-каналі. Цитуємо:

​​Ексгубернатор Валерій Коровій нарешті набрався сміливості і почав писати опозиційно-політичний пост в соціальній мережі… але передумав і поставив три крапки.

Одним словом – вінницькі «політики» у всій своїй красі.

ЙОГО У ДВЕРІ НЕ ПУСКАЮТЬ, А ВІН – У ВІКНО

У Вінницькій ОДА після трьох місяців митарств нарешті призначили нових заступників голови. Крученюка і Броварника з посад звільнили.

Крученюк, будучи головою фракції «БПП» у Вінницькій обласній раді та кандидатом від «Європейської стратегії» на парламентських виборах, мав би піти уже тоді, коли було зрозуміло, що команда Петра Порошенка більше не при владі.

Аж ні. Тримався за крісло до останнього. І уже після звільнення зумів виторгувати собі посаду голови постійної комісії з питань місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, євроінтеграції, міжнародного і міжрегіонального співробітництва Вінницької обласної ради.

Облдержадміністрація, судячи з усього, заперечень не мала. Скільки тієї децентралізації, і хіба ж це важлива справа?…

ДЕПУТАТ МАЗУР – HELLRAISER?

Голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів та обласних програм Геннадій Мазур вийшов на новий для себе рівень. Попри величезний негативний бекграунд, даний політик, в умовах вакууму влади і самоусунення тих, хто готовий взяти на себе відповідальність за ситуацію, потрохи «підім’яв» під себе апарат обласної ради. Тримає на короткому повідцю облдержадміністрацію, якій інколи не дає гроші. І навіть примудрився кинути виклик нардепу Миколі Кучеру. Мова знову ж таки про Тульчинський фестиваль, який Мазур хотів позбавити бюджетних коштів.

Не у Мазурі справа. Тут доволі типова ситуація, коли на регіональному рівні відсутній єдиний центр прийняття рішень, хоча декілька претендентів на таку роль як раз є.

Але ситуація така, що на деякий час краще просто відійти у тінь, давши можливість новим представникам влади відчути, що це є таке. Нагадуючи про себе несподіваними кроками і випускаючи власних клевретів трохи покаламутити воду. Щоб з початком місцевих виборів вийти назовні.

Ну а поки… Поки «час Мазурів».


Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.


 

Завжди Ваш Віталій Горковчук і вся команда “Політарени”

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net