«Закон про олігархів»: перспективи і перепони

Затримання Ігоря Коломойського підтверджує – у владному середовищі відбуваються глибинні тектонічні зміни, які у кінцевому рахунку можуть призвести до повного переформатування політичного поля України.

Але ця ж справа вкотре реанімувала увагу громадськості до процесу деолігархізації.

Причому деякі оглядачі стверджують, що арешт колишнього власника «Привату» було здійснено у рамках кампанії виправдання за прийняття дискусійного «антиолігархічного» законопроєкту. Мовляв, закон недосконалий, але наміри позбавити медіамагнатів впливу на політичні процеси є щирими.

Сумніви ж у щирості цих намірів – у нинішніх умовах, коли фактично весь бюджет тримається на міжнародній фінансовій допомозі – є доволі серйозним звинуваченням. 

Які ж претензії є у міжнародної спільноти до спрямованого проти олігархів закону, що дійсно встановлював би чіткі правила гри у владній сфері і виступав би у якості запобіжника переслідувань бізнесменів за політичними мотивами?

Історія антиолігархічного закону

Проєкт Закону України про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів) під реєстраційним № 5599 подав на розгляд Верховної Ради у червні 2021 року Президент України Володимир Зеленський.

Уже на цьому етапі положення даного правового акту викликали серйозну опозицію і критику навіть у найближчому оточенні Глави держави. Тим більше неоднозначно сприйняли його в експертному середовищі, де вказували на небезпеку можливості тиску за допомогою норм закону на опозиційних політиків. 

23 вересня народні депутати прийняли проєкт закону в другому читанні; наступного дня з’ясувалося, що під час голосування було підтримано дві взаємовиключаючі правки в частині органу влади, який отримає повноваження визначати олігархів. Незабаром спікер парламенту Дмитро Разумков заявив, що підпише документ лише після подолання правової колізії та направив його по висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії). Причому аргументував власні дії зверненням від уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, що законопроєкт не відповідає Конституції.

В Офісі Президента такі маневри голови Верховної Ради оцінили як бажання затягнути процес що, зрештою, стало однією з причин його відставки 7 жовтня 2021 року. Новий спікер Руслан Стефанчук урок попередника засвоїв і уже на початку листопада закон про деолігархізацію підписав, тоді ж поставив свій підпис і Президент України.

Більшість великих бізнесменів, які контролювали медіа-структури, нові прави гри прийняли. Хоча дехто і пручався. Закон, крім іншого, дав можливість викинути з інформаційного простору й Віктора Медведчука.

Читайте нас в Telegram: лише важливі новини про війну, політику та ексклюзивна аналітика

Але розгляд норм документу «Венеціанкою» тривав. І, як з’ясувалося, Дмитро Разумков, запросивши незалежну експертизу європейської комісії, мав рацію. У червні 2022-го року, коли Україна отримала статус кандидата на членство в Євросоюзі, однією з вимог стало врахування майбутнього висновку Венеціанської комісії при запровадженні антиолігархічного законодавства. 

Висновки Венеціанської комісії

Попередня інформація про висновок комісії шокувала – антиолігархічне законодавство у тому вигляді, який воно мало на початку 2023-го року повинно бути докорінно переглянуте, якщо не скасоване. Причина цього проста – спричинене війною кардинальне зменшення впливу олігархів на політичні процеси.

Ключових же висновків було два: 1) Підхід, заснований на персональних санкціях проти олігархів, який передбачений антиолігархічним законом 2021 року, є прийнятним, навіть якщо традиційний західний підхід концентрується на системних інструментах, на кшталт антимонопольного законодавства.

2) Навіть у разі визнання за тим чи іншим бізнесменом статусу олігарха він або вона не мають бути повністю відсторонені від політики, а також від права фінансувати політичні партії та політичні кампанії.

Крім того, експерти звернули увагу на те, що «Президент потенційно може використати свій політичний вплив, щоби змусити РНБО визнати олігархами своїх політичних опонентів».

Перекладаючи ці висновки з термінології юридичної на мову доступну, можна сказати, що європейці звернули увагу на те, що основні цілі закону у його жорсткому форматі уже були досягнуті. Медіамагнати (Пінук, Ахметов, Порошенко) прийняли нові правила, а надто токсичні навіть для Європи фігури (Медведчук), яких складно було позбутися політичними методами, пішли у небуття цілком законним способом. Слово ж «є» у реченні про персональні санкції, не має вводити в оману; протиставлення цієї практики «традиційно західному підходу» вказує на те, що сьогодні краще використовувати визначення «був».

Окремо правники наголосили на тому, що в Україні має існувати політична конкуренція. А оскільки ключовими дійовими особами цієї конкуренції досі виступають фінансово-промислові групи, то й позбавлення їх можливості впливу на інформаційні процеси відкривало б шлях до посилення винятково виконавчої вертикалі, тобто – до авторитаризму.

Що буде далі?

Отримавши такий сигнал, офіційний Київ очевидно розгубився – ЗМІ писали, що на прохання українського сторони остаточний вердикт у Венеції був відкладений до середини року. 

Однак й ті оцінки, які були зафіксовані у висновку Венеціанської комісії, схваленому на пленарній сесії 9-10 червня зберегли загальну тональність – закон про деолігархізацію не можна втілювати у нинішньому вигляді.

Експерти вказали на те, що демократичні країни обмежують вплив окремих осіб на політичні процеси комплексно – через антимонопольні, антикорупційні, моніторингові та інші заходи. І розв’язати дану проблему одним окремо взятим законом неможливо – його норми постійно виступатимуть у якості спокуси для керівництва держави використати важелі адміністративного впливу з метою боротьби за владу. Причому інші учасники змагального процесу опиняться у заздалегідь нерівних умовах.

Те, що політика медійного «розкуркулення» ФПГ, яка була обґрунтована напередодні і на початку війни, далі лише шкодитиме утвердженню в Україні демократичних принципів, видно і з уточнення: «деякі заходи особистого характеру можуть видаватися виправданими на тимчасовій і виключній основі».

Тобто – ті завдання, які були актуальними на момент прийняття попередньої редакції антиолігархічного закону, на сьогодні власну нагальність втратили. Використовуючи історичну метафору – революційні часи завершилися, попереду доба кропіткого державного будівництва.

У результаті, комісія дійшла до висновку, що закон не має бути впровадженим у поточному вигляді. Українській владі ж рекомендовано стимулювати економічну конкуренцію, посилити боротьбу з корупцією, покращувати прозорість діяльності влади, зміцнювати незалежність регуляторних і контролюючих органів, забезпечити прозорість медіа-власників – загалом те, що у попередніх оцінках називалося «системним підходом».

Політична ж конкуренція, небезпеку для якої могла становити практика зловживання нормами «антиолігархічного» закону – не просто має існувати, її слід забезпечувати й гарантувати.

Зрозуміло, що владу та монобільшість такий висновок задовольнити не може, але… саме його врахування є однією з умов отримання Україною статусу кандидата членства у Євросоюзі.

Звісно, можна буде спробувати вдатися до юридичної казуїстики та спроб зберегти фактичну сутність закону № 5599, змінивши його форму, однак навряд чи такий підхід буде прихильно сприйнятий у Брюсселі. А нинішні умови не сприяють тому, щоб Банкова намагалася за будь-яку ціну проштовхнути власне бачення майбутнього антиолігархічного законодавства.

Розуміють це й у владі, тому цілком логічними виглядають слова Руслана Стефанчука, що «закон про олігархів» показав свою ефективність, але його імплементація розпочнеться після завершення війни.

Ключовим у цій фразі є не те, що «закон показав свою ефективність», а те, що його реалізація відкладається на невизначений термін.

А далі – після війни – зміняться й умови, і геополітична ситуація, і вимоги ЄС.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo