Політичне життя на Вінниччині не таке нудне і неяскраве, як може здатися не лише на перший погляд, а й обізнаному спостерігачу. У ньому щоденно відбуваються події, які уважним глядачам скажуть набагато більше, аніж сухі моніторингові звіти. Треба тільки знати – на що звертати увагу.
Нещодавно у Вірменії відбулися масові протестні мітинги, внаслідок яких уряд пішов у відставку і було оголошено дострокові вибори. Насправді, тотальна «масовість» цих протестів була доволі сумнівною. На виборах до парламенту Вірменії блок Пашиняна «Елк» отримав 9% голосів, посівши третє місце після Республіканської партії (58%) і Блоку Царукяна (31%).
Але ці 9% змогли вийти на вулицю, заблокувати роботу органів влади, забезпечити відповідний інформаційний трафік, і влада пішла у відставку.
Тож не треба дивуватися, коли на опозиційні мітинги приходять декілька десятків осіб. Вони можуть стати тим цементом, навколо якого об’єднається масовий рух. І вони ж, навіть в умовах домінування влади у медіа-просторі, можуть забезпечити перемогу на виборах.
Треба спостерігати не за діяльністю опозиції, а за реакцією влади. А вона є, принаймні, неадекватною.
Розглянемо дрібний інформаційний привід. Вінницькі депутати з постійної комісії обласної ради зі свободи слова, інформаційного простору та реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації зібрали активістів задля обговорення ситуації із свободою слова та демократією на Вінниччині.
І з ходу почали висувати претензії владі. Причому у тих питаннях, якими влада, здавалося б, цілком переймається. Наприклад, з питань вшанування пам’яті померлих від Голодомору. Обласна та міська влада і меморіали відкривали, і наукові дослідження організовували і фінансували, і пам᾽ятники встановлювали, і у ЗМІ висвітлювали, і щорічно урочисті траурні заходи влаштовують. Вердикт активістів: «неналежно».
Обговорювали і питання «Про ситуацію зі свободою слова і демократією у Вінницькій області». Винесли вирок – «свободи слова немає». «Так, всі учасники засідання вихід із такої ситуації вбачають у звернені через Вінницьку облраду до Верховної Ради про ситуацію із свободою слова на Вінниччині. Адже на сьогоднішній день становище критичне й вимагає негайного кардинального рішення».
При тому, що у президії комісії, яка і влаштувала дебати, головувала офіцер КДБ заступниця головного редактора газети «33-й канал». Тут також свободи слова немає?
Але ж все це – традиційна тактика будь-якої опозиції у будь-якій країні – критикувати.
Чим відповідає влада на усі ці звинувачення?
Тримайтеся.
«Виступила директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Світлана Василюк: –
Цьогоріч положення про проведення обласного конкурсу на звання «Людина року» доповнено номінаціями: «Нова генерація року», «Герой року», «Меценат року», «Захисник України року», «Благодійник року», «Ресторатор року», «Лідер туристичної галузі року», «Дизайнер року», «Фінансист року», «Обдарованість року», «Багатодітна родина року», «Бізнесмен року», «Правник року», «Волонтер року» та «Комунальник року». Вона також зазначила, що віднині нагородження переможців конкурсу буде проводитися щороку у грудні».
Тепер просте питання для першокурсників факультетів журналістики і політології: «Хто – влада чи опозиція – реально моделює ситуацію на Вінниччині»?
Влада думає, що вона все контролює…
Підтвердженням тези, що нині ключовими гравцями н політичному полі можуть бути невеликі, але згуртовані спільноти.
15 квітня на мітинг за ухвалення нового Виборчого кодексу прийшло не так багато людей, але їх зібрали місцеві осередки “Громадянської позиції”, “Батьківщини”, “Європейської партії”, “Самопомічі”, “Руху нових Сил”.
А тепер порівняємо рейтинги цих політичних сил з наявними рейтингами правлячих «БПП» та «Народного фронту». Опозиційні показники довіри будуть у декілька разів кращими.
Показово, що на мітинг не прийшла вінницька «Свобода», хоча в інших містах націоналісти приєдналися до акції. А також «радикали» Олега Ляшка, який вкотре підтвердив власну провладну позицію.
За два дні – ще один протестний мітинг. Тепер – колишніх міліціонерів, яким не виплачують підвищену пенсію, хоча на те є судові рішення.
І ще один мітинг, цього разу – військових і цивільних пенсіонерів.
Протестували проти анонсованої монетизації пільг, після чого пенсіонерам, начебто, доведеться сплачувати за проїзд у громадському транспорті.
Представники влади могли б сказати, що:
1) Рішення про “монетизацію пільг” буде приймати виключно місцевий орган влади. При тому, що пільги на транспорт і сьогодні фінансуються з місцевих бюджетів;
2) Лише тоді, коли місцева рада прийме рішення про “монетизацію”, вступає в дію і “Порядок надання пільг у готівковій формі…” який був схвалений Урядом.
Могли б сказати, але не сказали. Посоромилися, напевно.
Якщо ці мітинги збиратимуться одночасно, то картина для влади буде зовсім не весела. А між іншим, у Вірменії саме так і сталося – багато незадоволених груп населення об’єдналися проти влади, хоча спільних цілей до того моменту не мали.
Та й сама система влади починає демонструвати ознаки внутрішніх протирічь. У Вінниці відбувся обшук у квартирі Максима Царенка – помічника народного депутата України Олександра Домбровського.
І справа не в статусі радника народного депутата, а в особистій історії Царенка, якою мав би поцікавитись слідчий, суддя та інші еркюліпуаро.
Вінничани добре пам’ятають геройський вчинок Максима – чоловік врятував діточок ціною власного здоров’я. Втратив око і руку. Нагороджений орденом “За мужність”.
Шукали викрадений зі школи телевізор…
WTF?
Такі ознаки неадекватності демонструє будь-яка влада ближче до того, як її представникам доводиться поступатися місцем біля керма.
Відкриваємо, наприклад, сайт обласного «БПП – Солідарності», а там, замість захисту позиції влади – День вишиванки.
Всі такі гарні. І посміхаються.
На сайті ОДА взагалі трапляються новини з рубрики “Єралаш”. На кшталт.
Головним доповідачем-виступаючим на міжнародній науково-історичній (!!!) конференції до 250-річчя Барської конфедерації став … агроном за фахом і професією (зараз заступник голови ОДА) Олександр Крученюк.
😯
Тому стратеги Банкової можуть малювати будь-які сценарії перемоги на президентських та парламентських виборах. Місцеві реалії усі ці плани з легкістю знищать своїм небажанням бачити реальність і реагувати на неї.
Як приклад таких собі місцевих реалій, що можуть похитнути і без того критично низький рейтинг партії влади – сьогоднішня подія.
Звільненого керівника Козятинського району, який примудрявся бути представником Презиlента в районі і одночасно його ж, в купі з окремими міністрами, чихвостити в соцмережах,- призначили директором міськрайонного Центру зайнятості.
Доволі висока посада на рівні району. Але на що сьогодні пертворюються посади і їх роздача? Це що, “утєшительний пріз”? Магарич? Чи сучасні індульгенції?
І коли нарешті на посади почнуть призначати фахівців своєї справи? Поміркуйте над цим друзі, до наступного тижня разом з нами.
Завжди Ваш – Віталій Горковчук