Особливості вінницької політичної кухні

На минулому тижні з’явилися перші несміливі бульбашки того процесу, з якого за півроку звариться жирний політичний бульйон за вінницьким рецептом. Інгредієнти цього рецепту давно відомі. Влада мовчки вариться у власному соку. Вулична «вічно несвіжа» опозиція бурлить, даючи на виході рясну піну, але мало впливаючи на кінцевий результат. Формальна опозиція повністю розчинюється у зеленому соусі, який виділяє влада. Спеції у вигляді місцевих ЗМІ загострюватимуть або пом’якшуватимуть смак відповідно до того, чия рука додає їх у процесі варіння. А народні депутати України, попри спроби видати себе за основне блюдо, все одно залишаються самостійним гарніром.

Першими, як це завжди буває, скипів окріп вічних опозиціонерів. Жменька пенсіонерів, які називають себе «Вінницьким Майданом», висунули вимогу звільнити нового голову Вінницької ОДА Владислава Скальського. Причина у тому, що його кандидатуру персонально з кожним з них не погодив Володимир Зеленський.

Ефекту від цього звернення не було жодного, однак подивимося на подання матеріалу в одному з обласних видань: «Скальський, без перебільшення, професіонал-менеджер, що здобув досвід не лише в країні, але й за кордоном, вже встиг знайти чимало прихильників».

А далі уривок тексту, який претендує на черговий антисемітський скандал: «Аналізуючи це все, ви не помітили одну закономірність? У призначеннях — починаючи від президента, керівників партій чи серед впливових і багатих, олігархів — очевидно випливають представники єврейського народу. Слід зауважити, що сьогодні, за даними деяких джерел, громадянами України є 2 відсотки євреїв. Українців за національністю — 92,3 відсотка. То, може, варто українцям, яких в цій державі вражаюча більшість, повчитись у євреїв, як треба дружити та просувати своїх, проявляти солідарність у вирішенні питань, а не навпаки — «топити в ложці води»!

Ну, це, попри похвали на адресу Скальського, все ж реверанс у бік «старо-активістів», які ще в часи війни за пам’ятник Шевченкові зробили декілька антисемітських заяв.

Якби була у Вінниці політична сила чи громадська організація, яка б бажала відправити якесь ЗМІ у нокаут, вона просто поширила би цей текст в Інтернеті з коментарем, що «журналісти вважають, що в українській владі забагато євреїв».

Взагалі, і це не одного разу було помічено, точка зору політиків, як і журналістів визначається місцем їхнього сидіння роботи.

Зненацька активізувався депутат Вінницької обласної ради Андрій Вигонюк. На його сторінці у Фейсбуці справжній “апокаліпсис” у Вінниці. Відключили воду (?), відмовилися від муніципальної надбавки вчителям, “сморід у місті”, “не допустимо капітуляції” і т. ін. Останній раз “свободівець” рвав на собі сорочку, коли балотувався влітку цього року у 18 виборчому окрузі, де у підсумку набрав 2,66%. Але запам’ятався виборцям тим, що протягом всієї виборчої кампанії влаштовував у ЗМІ та соціальних мережах істерику проти депутата від БПП Руслана Демчака, повністю ігноруючи екс-регіонала Григорія Калетніка. Що ж, вітаємо яскравого націонал-патріота з непоганим літнім підробітком в якості технічного кандидата Григорія Калетніка.

Мабуть, така гнучкість дозволила інтерну Вигонюку за декілька років зробити кар’єрний стрибок до заступника головного лікаря Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення.

Цей суб’єкт — другого, вищого рівня, аніж повні еукаріоти з царства “вічних опозиціонерів”. Але зв’язуватися з подібними типами — собі дорожче. Як підтверджує практика, рівень замовлень у них надвисокий, а ось на виході отримуємо лише істеричні пости у соціальних мережах, без жодного впливу на ситуацію. Будь-яке політичне блюдо власною присутністю у ньому він зіпсує.

Взагалі, створені багато років тому напівфабрикати, за яких колись давно трималися до останнього активісти та потенційні кандидати у депутати, очевидно вичерпали термін придатності. На прикладі партії “Батьківщина” нині складно сказати – хто виграв: «Батьківщина», яка позбулася неоднозначного партійця, або сам партійний дисидент, який вчасно залишив заіржавілий лайнер під зотлілим «біло-сердешним» прапором, на якому уже незабаром залишаться у Вінницькій організації сама Людмила Щербаківська та декілька її колежанок.

Рівень ще вищий, але з аналогічним висновком про точку зору, – це позиціонування народних депутатів.

Подивимося, наприклад, на допис Ірини Борзової (“Слуга народу”), яка стверджує що у “формулі Штайнмайера” “зради немає”. Під ним розгорнулася жвава дискусія (наразі коментарі уже «підтерли») колишніх друзів і соратників щодо того, чи щиро заявляє Ірина Наумівна, або ж її змушує до цього партійна та фракційна дисципліна. Згоди сторони не дійшли. Причина цього – в аргументах про «місце сидіння» (див. вище).

Смак політичного блюда до місцевих виборів може зіпсувати й відверта тухлятина, на яку перетворилася обласна рада.

Якщо депутати дозволяють собі такі висловлювання: «Наразі я не бачу реальної роботи обласної ради, ми лише сходимось для прийняття якихось рішень. Думаю, що будучи головою обласної ради, я б зміг змінити цю ситуацію ( Ткач, «Батьківщина»), – то це значить, що на цьому рівні в місцевого самоврядування все згнило остаточно.

Трохи краща ситуація в обласній адміністрації, там, як ми знаємо було призначено нового очільника – Владислава Скальського, від якого чекають управлінського і кадрового бліцкрігу. Станом на 7 жовтня констатуємо створення додаткового профілю голови ОДА в соціальній мережі і оголошений конкурс на голів РДА. Що стосується керівництва обласної адміністрації, то поки що всі чиновники: від директорів департаментів і управлінь до заступників губернатора залишились на своїх місцях.

Тим часом в інформаційному просторі починають з’являтись певні маркери, які натякають: змагання на місцевих виборах саме на Вінниччині будуть серйозними. Тому зацікавлені сторони (хто – не будемо показувати пальцем, лише задайте у пошук в Інтернеті: «Власник телеканалу ZiK) уже надсилають меседж: «Реванш Гройсмана — Зеленський капітулює у Вінниці».

«Аргументи» у такої «аналітики», відразу скажемо, так собі, але основні побажання так витримані чітко.

Наприклад, стверджується, що «Ірина Борзова – легальна інтеграція команди Гройсмана у Зе», а далі йде про те, що «Вінницька область безпосередньо буде віддана іншому крилу команди Володимира Гройсмана — структурам братів Ткачуків. Багаторічна партійна місцева структура партії “Удар” Віталія Кличко стане основою місцевої команди “Слуги народу”, яку очолить член команди Моргунова та активний агітатор за Петра Порошенка на виборах президента України Ірина Борзова».

Логічної послідовності у тому, що «область віддана Ткачукам», тому, що «Борзова є членом команди Моргунов» шукати не слід.

Тут простий меседж – домовленості між «власником ZiKа» і «зеленою» владою зірвані на якомусь для нас, пересічних громадян, невідомому рівні. А тому «ZiKовець» лякає нову владну команду, що готовий вдатися до дестабілізації політичної ситуації на рівні цієї області, маскуючись «під Гройсмана». У якого дійсно є найвищий рейтинг напередодні місцевих виборах саме на території Вінниччини.

Така ось «вишенька на торті» регіонального політичного блюда.

Ось тільки її місцеві політичні оглядачі впритул не бачать, віддаючи перевагу копирсанню у шумовинні доморощених «активістів».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here