Останнім часом в інформаційному полі з’являється багато вуличних опитувань українців, де людей питають за кого вони б голосували на президентських виборах, або що вони думають про того, чи іншого кандидата. Проводять такі опитування і у Вінниці. Головним трендом цих опитувань стала велика кількість відмов коментувати кандидатів та вибори взагалі. Справа в тому, що люди в першу чергу переймаються власним життям та проблемами, як заробити на прожиття, оплатити тарифи, забезпечити свої родини найнеобхіднішим, а якщо додати сюди кризову економічну ситуацію – отримуємо не тільки трудову міграцію, зневіру, але й фізичне роздратування від всього, що пов’язано з владою та політикою. Люди відчувають класову прірву між собою і топ-політиками, тому надають перевагу власним проблемам, а антирейтинги влади і політиків продовжують зашкалювати.
Багатьом людям вже встигла набриднути нав’язлива політична телереклама, а ще на вулицях міста хочеш не хочеш будеш натрапляти поглядом на білборди та сітілайти з привітливими обличчями кандидатів в президенти та нездійсненними обіцянками. А ще аудіо реклама в автомобілях та таксі на фм-хвилях. А до виборів залишилось ще 1,5 місяці. Але є все таки одна суттєва відмінність, яка відрізняє нинішні вибори від всіх попередніх, ви помітили? На вулицях Вінниці від самого початку виборчої кампанії взагалі не видно звичних для українських політичних реалій політичних наметів, де агітатори роздають газети, листівки та інше. Помітили?
А на минулих виборах було приблизно так:
Журналісти нашого видання три дні поспіль, з понеділка 11 лютого по середу 13 лютого в різний час перевіряли та моніторили всі 14 місць в різних районах Вінниці, які міська влада визначила для агітації на президентських виборах. І не знайшли за цей час жодного (!) агітаційного намету жодного (!) кандидата в президенти. Що і зафіксували на відповідних фото з усіх локацій. Фоторепортаж див. в кінці матеріалу.
“На місцях так довго чекали дармових грошей, що не розрахували власний рівень жадібності, або економічна криза вдарила і по місцевим головам партій та штабів”
В чому проблема і що трапилось, та чому даний матеріал носить таку гучну назву “Політичні жнива на Вінниччині – крадуть всі”! Коментує директор Центру суспільно-політичного моніторингу “Вектор” Микола Філонов.
Давайте розберемось з тим, що ми бачимо і чого дійсно багато, інколи навіть більше ніж потрібно. У всіх ключових кандидатів в президенти вдосталь телевізійної реклами, багато зовнішньої реклами: борди, сітілайти, фм-реклама на радіо. Це традиційні статті витрат, які оплачуються централізовано, з центральних штабів кандидатів, інакше, якщо б наприклад регіональним представникам доручили розмістити зовнішню рекламу по області і навіть виділили на це кошти з Києва, то більшість кандидатів залишилась би практично без неї. Місцеві керівники партій та штабів знайшли б безліч зручних причин: всі площини викупили підступні вороги, блокує “злочинна” влада і так далі.
Знову ж таки традиційно в обласних штабах є 4 основних напрямки фінансування кампанії. Це оплата членів комісій, окружних, дільничних; У Вінницькій області 8 окружних комісій – по одному представнику від кандидата, та 1649 ДВК – по одному представнику від кандидата, додаємо спостерігачів та довірених осіб, маємо до 2000 осіб, роботу яких традиційно оплачують з партійних коштів. В середньому по нашій області членам дільничних комісій пропонують близько 2000 грн за день голосування. Це становить загальний бюджет для одного кандидата мінімально від 4 мільйонів гривень і більше. А там де мільйони, там завжди велика спокуса щось приписати, щось підмалювати та покласти в кишеню.
Ще одна велика стаття витрат, яку передають на місця – оплата роботи агітаторів: в наметах та “від хати до хати”; На область таких агітаторів, якщо кандидат бореться за перемогу, або за місце в топ-5, потрібно достатньо багато. На обласний центр мінімум 5-6 наметів в день по 2 чоловіка. По райцентрам 1-2 намета на місто/селище по одному чоловіку в день і пересувні агітатори по квартирам, приватному сектору міст, сіл та селищ. Логістика – автомобілі, доставити та розкласти намети і агітаційні матеріали.
Мінімально, щоб охопити і покрити більшу частину населених пунктів області до цієї роботи потрібно залучити в регіоні від 2000 агітаторів. Оплата роботи в різних штабах різна, але за день кожен агітатор отримує від 300 до 500 грн. Отримуємо цифру не менше 10 мільйонів гривень на місяць для оплати роботи агітаторів. Це ми не говоримо про паралельне створення мереж підкупу, про що заявляють окремі політичні сили, там, за їх словами, зовсім інші плани (по 30-50 виборців на одного “агітатора”) і зовсім інші бюджети.
А ще є оплата праці робітників штабів – обласного, окружних, районних та розміщення потрібної інформації в регіональних ЗМІ. Маючи досвід, столичні партійці на цих виборах частково взяли на централізоване фінансування і оплату регіональних (здебільшого районних газет). Бо на місцях оптимізовують все, що можна оптимізувати, простіше кажучи вкрасти. Для прикладу, з самого початку президентських виборів у Вінницькій області жоден місцевий виборчий штаб не провів жодної прес-конференції, чи брифінгу для журналістів. Такі прес-конференції у Вінниці відбуваються лише тоді, коли в область приїжджає віп-агітатор того, чи іншого кандидата в президенти. Тут вже питання до опозиції, по всій країні і в Києві системно оприлюднюють інформацію про створення на місцях мережі підкупу, демонструють приховані зйомки, показують анкети прихильників, викривають повний пакет відповідної схеми, і лише у Вінниці про це до сьогодні не сказав ніхто, жодного слова. Та й взагалі, що в такому випадку окрім технічної роботи роблять обласні штаби? Готують захист голосів? Це добре, але де ж агітація і боротьба за ці самі голоси? Бо це нагадує ситуацію, коли фірма готується до відкриття великого магазину, вкладає всі сили і ресурси в систему охорони, а коли прийде день відкриття нового магазину виявиться, що товар, яким потрібно торгувати – відсутній – зазначає експерт.
Дійсно на сьогодні самий показовий приклад оптимізації коштів на місцях – це відсутність агітаційних наметів у Вінниці і роздачі відповідної агітпродукції. За три дні у Вінниці журналісти не знайшли жодного агітаційного намету, жодного з кандидатів в президенти. При тому, що всі вони вже давно зареєстровані і мають право вести агітацію вже на наступний день після реєстрації. Виходячи з усіх останніх рейтингів ми повинні були б бачити на вулицях нашого міста намети, або роздачу продукції Володимира Зеленського, Юлії Тимошенко, Петра Порошенка, Юрія Бойка, Анатолія Гриценка, Олега Ляшка та інших. З цього переліку напевно можна викреслити лише Зеленського, його штаб веде нестандарту кампанію і скоріш за все відмовиться від традиційних методів агітації та роздачі друкованих матеріалів. У всіх інших кандидатів ми вже бачили і партійні газети і листівки, і нові, брендовані агітаційні намети. Але вінничани бачили їх здебільшого в соцмережах, а не на вулицях. Справа в тому, що місцеві партійці багатьох кандидатів в свій час зрозуміли, що найкраща форма звіту перед столичним начальством і найкоротший шлях комунікації – фотозвіти в соцмережах.
Береться один-два намети виставляється на годину дві в різних локаціях міста і робиться декілька фото в різних ракурсах, обов’язково з присутністю в наметах, або біля них депутатів міської, обласної ради, чи навіть голови партійного осередку області. Коли фотозвіт зроблено, намети знімаються, і як бачимо кожного дня, зранку до вечора вони у Вінниці, до речі по районам теж, не працюють. Та й коли ви останній раз бачили в партійних наметах депутатів, чи голів обласних осередків, які роздають агітаційні матеріал? 🙂 правильно, ніколи. Лише на фото в соцмережах інколи, а в наметах якщо і будуть працювати, то точно прості вінничани, студенти, чи пенсіонери.
Звісно не всі “крадуть”, бо система фінансування у кожного штабу трохи відрізняється, комусь виділяють кошти з Києва, а дехто взяв фінансування області на себе і не забезпечив, десь фінансування поклали на чинних народних обранців, або тих хто планує йти по відповідному мажоритарному округу до ВР. Але можете бути впевнені, звіти про брухливу агітаційну діяльність в центр надсилають всі.
Ще одна маленька “хитрість”. Коли у Вінницю планує приїхати кандидат в президенти, то по маршруту його пересування по місту виставляється максимум наметів. Які знімаються вже після його/її від’їзду.
Коли ж у Вінниці з’являться партійні намети? Ось наприклад сьогодні на площі Героїв Небесної Сотні, якого немає в переліку для розміщення наметів з’явився цілий один намет Радикальної партії Олега Ляшка.
А масово вони з’являться дуже скоро, можливо через декілька днів після цієї публікації, коли центральні штаби звірять звіти на оплату роботи агітаторів, які їм подають з Вінницької області і їх відсутність в реалі. Далі ще пройде хвиля контрольно-ревізійних перевірок місцевих штабів і традиційно в останніх 2-3 тижня ми побачимо на визначених місцях у Вінниці всю кольорову гаму політичних наметів, щоправда вже тоді, вони будуть майже нікому не потрібні і ні на що вливати вже не будуть, бо вся ця виборча поліфонія зіллється в єдину, дратівливу для стомлених популізмом та повсякденними проблемами вінничан какафонію під назвою “Та пішли ви всі…”, – зазначив Микола Філонов.
Отже шановні кандидати в президенти та керівники центральних штабів. З понеділка 11 лютого по середу 13 лютого жодного агітаційного намету в Вінниці не працювало, якщо ви думаєте, що в райцентрах, чи селах ситація краща – ви дуже глибоко помиляєтесь. Зичимо перемоги!
Перелік місць, визначених для розміщення матеріалів передвиборчої агітації де мали б працювати агітаційні намети кандидатів в президенти:
1. Площа Привокзальна (біля головпоштамту)
2. Площа Перемоги (Будинок офіцерів ВПС ЗСУ)
3. Вулиця Київська (зупинка тролейбусу «Меморіал Визволення»)
4. Вулиця Ватутіна (зупинка тролейбусу «Автостанція «Східна»)
5. Муніципальний ринок (зупинка трамваю)
6. Перехрестя вулиць Данила Нечая і Костя Широцького
7. Вулиця Маяковського (зупинка автобуса «Вінницька міська клінічна лікарня №3»)
8. Вулиця Чумацька (зупинка автобуса «вулиця Чумацька»)
9. Площа Гагаріна (біля входу в ЦПКіВ)
10. Перехрестя вулиці Келецької та проспекту Юності
11. Площа біля ринку «Урожай»
12. Хмельницьке шосе (зупинка трамваю «Вінницький Національний технічний університет»)
13. Вулиця Князів Коріатовичів (зупинка тролейбусу «Військовомедичний клінічний центр»)
14. Перехрестя вулиць генерала Арабея та Хмельницьке шосе.
Редакція “Політичної Арени Вінниччини”