Веселі передвиборчі старти на Вінниччині

Для місцевого політичного бомонду результат президентських виборів був, звісно, шокуючим. Адже на Вінниччині довгі роки тривала ситуація, що кінцеві підсумки тих або інших виборів визначав особисто Петро Олексійович. Але те, що він програв в усіх округах області не є персонально його провиною. Тут, швидше, зіграли свою роль аматорський підхід можновладців до процесу організації власне виборчої кампанії, самовбивча кадрова політика та невідомо чому стійкі настрої – «все одне переможемо». Ну, ми про це неодноразово писали.

Але з факту поразки були зроблені й не зовсім адекватні висновки. А саме те, що будь-хто, якщо балотуватиметься від «Слуги народу», може вважати себе переможцем. А це не зовсім так.

Показовим для висвітлення подібних настроїв є «відкритий лист» депутатки Вінницької обласної ради Володимиру Зеленському, де вона стверджує, що той сам себе заганяє «у капкан», зв’язавшись з місцевими токсичними політиками.

А у списки слід брати тих, «в кого за Україну душа болить». За цією думкою проглядається погано прихований натяк на те, що непогано було б саме їй довірити дане місце, чи, бодай, делегувати у виборчий округ. Інші політики не відстають, посилаючи «команді Зе!» імпульси про можливу «співпрацю».

Тобто формується стереотип, що популярний «бренд» зробить за політиків всю їхню роботу.

Проте одна справа голосувати «за» медійного персонажа Голобородька, місце якого з успіхом могла б зайняти графа «проти всіх». А інша – підтримувати конкретного кандидата у депутати з власним прізвищем, біографією, політичними поглядами, місцем у певній команді. Ті, хто працював останні років в округах, це розуміють. А тому й не згортають роботу.

Чистий «бренд» «Слуги народу», дійсно, може зіграти. І навіть принести перемогу.

Однак політика є тією справою, що не робиться за день, тиждень чи місяць. І уже наступного року, на місцевих виборах, ситуація може змінитися на діаметрально протилежну. А в умовах децентралізації влади, великим питанням буде – що впливовіше: мандат депутата ВР, або контроль над обласною та міською радами.

З урахуванням того, що на даний момент позитивну рейтингову динаміку демонструє політична сила, керівництво якої має особливі інтереси у Вінницькій області (мова про Володимира Гройсмана, якщо хтось не здогадався), то кінцевий результат парламентських виборів у регіоні як однозначна перемога «Слуги народу» є під великим питанням.

Ключова проблема «Слуги народу», дійсно, відсутність команди. Тому й бачать світ фантасмагоричні версії про можливі кадрові призначення. Тому й не обмежуються місцеві ФПГ хороводами навколо одного Зеленського, роблячи ставки на різні політичні проекти.

Тому робота з виборцями безпосередньо в округах набирає обертів.

Для тих депутатів, хто дійсно працював весь час каденції в округах, конкуренція від «Слуги народу» може нашкодити, проте фатальною не стане. Гірша ситуація у тих, хто вважав, що належність до команди «вінницьких» автоматично відкриває двері у новий парламент. Показувати пальцем на них не будемо, але це не спрацює точно.

Тому спробуємо зробити припущення уже на старті кампанії. У випадку, якщо дострокові вибори все ж відбудуться, то десь третину округів в області виграють чинні депутати. Третину – молоді політики, причому не обов’язково від «команди Зе!». І третину – ті, хто наразі депутатської «корочки» не має, але в окрузі працював давно і наполегливо.

А ми, по-можливості, будемо цей процес висвітлювати.

Завжди Ваш Віталій Горковчук і вся команда “Політичної Арени Вінниччини”