Наша сторінка в Facebook
Підписатись на Telegram-канал
Стати нашим патроном
Стати нашим патроном
Починалося все непогано. У 2012 році кандидат від Об’єднаної опозиції Микола Катеринчук впевнено (64,34%) переміг екс-регіонала і екс-литвинівця Петра Юрчишина (15,4%). Попри те, що останній вклав у виборчу кампанію десятки мільйонів гривень.
Ось Петро Юрчишин делегат VI з’їзду “Партії регіонів” ↓
А тут ви прочитаєте про клятви нардепа з фракції “Блок Петра Порошенка” Петра Юрчишина Володимиру Литвину.
Пам’ятаєте такого спікера Верховної Ради та його “Народну партію”? Ні? Ми нагадаємо ↓
Читати: «Двічі вірний» Петро Юрчишин
Юрчишина програш засмутив, і він почав шукати інші шляхи входження у владу.
Передусім – для лобіювання власного аграрного бізнесу, який потребував бюджетних дотацій. Першим кроком на цьому шляху став перехід, уже після початку Революції Гідності наприкінці 2013 року його брата – Миколи Юрчишина з фракції «Народної Партії» до фракції «Партії регіонів» у Вінницькій обласній раді.
Останній таким чином прокоментував свій вчинок:
«Тільки сильні люди можуть вирішувати питання в нашій країні. Саме таким є наш президент (Янукович – ред.) і його команда. Бо досі жодне керівництво ніяких питань не вирішило. Скрізь безлад і хаос. А за регіоналами влада і майбутнє (Ось як! – ред.). Мені не байдужа доля мого народу. Тому я хочу долучитися до регіоналів, щоб працювати для вінничан та усіх українців. Мені не важливо, чи пересадять мене у сесійній залі до регіоналів, чи я залишуся на своєму місці. Для мене пріоритетна робота. Маю виконати ті обіцянки, які давав своїм виборцям».
Янукович, однак, просидів у президентському кріслі менше двох місяців, і братам Юрчишиним довелося шукати інші шляхи входження у владу. Знайшли вони його у тому, що на парламентських виборах Петро Юрчишин, балотуючись у тому ж 13 окрузі, по-перше, використав платну мережу «прихильників», а, по-друге, «димову завісу» в агітаційному процесі поставив так, начебто саме він є офіційним кандидатом від рейтингового тоді «Блоку Петра Порошенка».
Вибори Юрчишин з мізерним відривом виграв, і використав перемогу сповна для просування власних бізнес-інтересів. У 2018 році лише за програмою відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення племінних тварин фірма «Візит» братів Юрчишиних отримала 6 мільйонів гривень. І це – одна з найбільших сум, наданих державою у Вінницькій області.
Причому – не соромився особисто лобіювати дотації великим латифундистам, оперуючи сумами у 5,5 млрд грн (1% ВВП у 217 році).
Одержуючи такі шалені прибутки, Петро Юрчишин не соромився отримувати компенсацію з бюджету «на квартиру».
До речі, до провладної фракції «БПП» Петро Юрчишин все ж вступив, слухняно голосуючи за усі антисоціальні закони, починаючи від погодження із підвищенням тарифів, завершуючи запровадженням пенсійної та медичної «реформ».
І періодично потрапляючи у скандали. Наприклад, коли вся область рятувала Калинівку від наслідків вибухів на складах боєкомплектів, Юрчишин десь зник↓
У той же час, платну «мережу» він зберігав і періодично «підгодовував», благо бюджетних дотацій на це вистачало. Тобто за кошти платників підкуповував платників податків. Хитро?
Можна довго перелічувати “роботу” народного депутата Юрчишина у Верховній Раді, самкувати невиконані обіцянки, і згадувати законодавчі ініціативи на кшталт “заборони вживання чіпсів і снеків” особам до 16 років. Смішна ж ініціатива такого “солідного” народного обранця?
А от не все так просто. Справа в тому, що цю, з дозволу сказати, законодавчу ініціативу нардеп Юрчишин народив… як помсту нардепу від “Радикальної партії” Сергію Рибалку (лідер снекового ринку України і виробника брендів Semki, «Козацька розвага», «Флінт», «Мачо» і «Морські») за заборону на законодавчому рівні на використання пальмової олії у виробництві харчових продуктів, молока та молочної продукції. Чим напевно занадто грішив молочний завод виробник Юрчишиних – “Візит”. 
Невже ви подумали, що Петро Юрчишин таким чином піклувався про здоров’я дітей до 16 років від усіляких там чіпсів та горішків?
Для мешканців міста Калинівки можна нагадати ганебну зраду виборців “своїм” депутатом, який мав би в перших рядах народних обранців воювати у Верховній Раді за надання районному центру статусу міста обласного значення, але саме нардеп від 13 округу цю законодавчу ініціативу своїм голосуванням не підтримав ↓
Читати: «Свій» нардеп Юрчишин залишив Калинівку без статусу
Можна нагадати мешканцям міста Козятин, як за каденції Петра Юрчишина з району вивели в сусідні райони такі структури як районна “Пошта”, “Податкова” та інші. Тут прослідковується вже пряма помста виборцям, які в 2014 році проголосували за іншого кандидата в народні депутати. Ось так.
На парламентські вибори цього року, відкинувши токсичний бренд «БПП», Юрчишин пішов у якості самовисуванця. Технічним кандидатом, через якого заводить людей у комісії, Петро Юрчишин зробив менеджера свого санаторію «Поділля» Олександра Реп’яха, жодним чином не переймаючись, що штучність його конкуренції з шефом є очевидною. Персонаж, до речі, є причетним до трагедії у санаторії та подальшого його рейдерського захоплення.
Натомість партія Петра Порошенка (нині – «Європейська солідарність») висунула заступника голови Вінницької ОДА Олександра Крученюка.
Начебто для того, щоб подивитися – які скандали є більш огидними в очах виборців. Адже таких статків, як у родини Юрчишиних Крученюк не має, але від того, методи його діяльності аж ніяк не є більш моральними. Справа доходила до відкритих бунтів людей проти цього чиновника, який просував у крісло головного лікаря Хмільницької ЦРЛ відверто некомпетентну, але особисто віддану йому людину. І до викриття корупційних оборудок.
А уже на старті виборчої кампанії наше герой встряг у скандал з використанням службового становища під час агітації. Уже будучи зареєстрованим кандидатом, все одно фігурує у ЗМІ як державний чиновник.
Ось як характеризує заступника губернатора директор Центру суспільно-політичного моніторингу “Вектор” Микола Філонов, який дуже добре знає 13 округ, так як є уродженцем Козятина і в 2012 році балотувався по округу в народні депути. Тоді, за часів правління Януковича і “Партії регіонів” незважаючи на шалений тиск режиму підтримав кандидата від Об’єднаної опозиції і зняв свою кандидатуру на користь Миколи Катеринчука, який на тих виборах став народним депутатом:
“Чого очікувати від підприємця районного рівня, з освітою агронома на чолі політичного та інформаційного напрямку президентської області у виконавчій владі? На моє особисте переконання Олександр Крученюк на цьому етапі міг би бути ефективним головою Хмільницької РДА, але це максимум, усе інше — наслідки кадрового голодомору та якихось внутрішніх інтриг та глибоких прогибів перед начальством, і точно не професійних та особистих якостей»
Хто може скласти альтернативу даній «парочці»?
Екс-регіонал Юрій Яремчук? З довгим, скандальним шлейфом.
Яких від дрібниць до кримінальних справ набереться, можливо, й більше, ніж у попередніх двох, які все ж звикли підходити до справ бюджетного дерибану масштабно. Та й кожні парламентські вибори – це ще один бізнес-гешефт для Юрія Яремчука, який вже втретє балотується по 13 округу, набираючи щоразу не більше 500-600 голосів. Для чого? Скоріш за все підробляє “технічним кандидатом” у Петра Юрчишина. Наприклад заводить від себе, як кандидата людей Юрчишина у виборчі комісії, а коли потрібно випускає від себе “чорнуху” на конкурентів Петра Юрчишина. Як у 2014 році на Катеринчука наприклад. Можете навіть не сумніватись, що такі політичні послуги Петро Юрчишин оплачує достатньо щедро ↓
Читати: Новий джип за кіпіш пообіцяв Юрчишин Яремчуку
Працює, до речі, у Вінницькій обласній бібліотеці для дітей. Анекдот? Ні, сувора вінницька реальність.
Або кандидат від рейтингової партії «Слуга народу», депутат Вінницької міської ради від «Самопомічі» Юрій Максименко, який втік від Садового до Зеленського напередодні виборів у ВР?
Так співвласником ТОВ «Надійні перспективи Вінниччини», яке зареєстровано вдома у Максименка є депутат Вінницької облради від «Самопомочі» Ірина Колесник, яка є також кандидатом по 13 виборчому округу, але вже від партії «Голос».
Тобто технічний характер Максименка, який взагалі не веде жодної роботи (крім присутності у ЗМІ «для звісності»), як і Колесник є очевидним.
Ще є кандидат від «Нацкорпуса» Андрій Вербецький.
Є екс-голова Козятинської районної ради Валерій Стахов, який потрапив у 2014 році під люстрацію.
Є ще декілька осіб з рейтингами у межах статистичної похибки.
Усі – люди зі статками.
Як «змагаються» кандидати? А так, як тільки вони й вміють. Хваляться про «сприяння» у виділенні коштів, хоча все зроблено за рахунок Держбюджету; розміщують слащаві статті.
І все.
А, між іншим, територія округу є (точніше – могла б бути) перспективною. Тут – невелика відстань до Києва і Вінниці, тож сюди охоче могли б інвестувати, передусім, у сільське господарство. Якби точно знали, що місцеві агробарони не вчинять за допомогою влади рейдерство.
Але таких гарантій немає. Округ приречений – за будь-якого результату – ще декілька років перебувати у стані стагнації, коли пов’язані з владою бізнесмени одержуватимуть надприбутки, а більшість населення намагатиметься вижити.
Що ж, прикро за керівників потужних політичних партій, які не знайшли у собі мужності виставити серйозних і перспективних кандидатів на цю забуту територію.
Олена Семко
