Президентські вибори на Вінниччині. Ч. 5. Обережно. Дуже обережно

Президентська виборча кампанія наближається до свого екватору (так! у середині лютого сплине 50% від визначеного законом строку президентських перегонів). Вінницькі політики, звісно, роблять вигляд, що нічого особливого не відбувається, звітуючи до Києва: «Все під контролем». А ось центральні виборчі штаби починають підозрювати, що у регіоні триває тихий саботаж.

Тому навіть відносно нейтральні сюжети, спричиняють масове паломництво «ботів» у соціальних мережах.

На Вінниччині не зафіксовано спроб масового підкупу виборців 😆 хоча в інших регіонах подібні факти уже стрімко виходять назовні, з неабияким резонансом. І не тому, що у нашій області такого немає – схеми розробляють і впроваджують приблизно однакові для усіх регіонів (знову ж, не внаслідок відсутності регіональних відмінностей, а як результат неповороткості штабної машини). А тому, що місцеві штаби можуть лише голосно попереджати про «недопущення» скуповування голосів за гроші, у реальності ж, уникаючи конфронтації з конкурентами-партнерами у випадку, якщо тих, хто роздає гроші, вдасться спіймати за руку.

Звісно, кандидатам на Вінниччину приїжджати комфортніше, аніж, наприклад, до Одеси, чи до Бердянська. Спокійне спілкування із журналістами, безперешкодне викладення своєї програми і можливість прозвітувати на партійних сайтах: «Триває виборча робота».

Кандидати потрохи «джинсують», втім, економлячи кошти для активної фази агітаційної кампанії.

Народні депутати обережно зустрічаються з місцевим партактивом.

«Опора» без жодних наслідків скаржиться на порушників виборчого процесу. Але як вказано вище, якогось підкупу виборців у Вінницькій області днем з вогнем знайти не може 🙁 або не хоче 🙂

Ні, «без жодних», звісно, перебільшення. У Вінниці поліція розпочала перевірку за фактами розповсюдження передвиборчої агітації Тимошенко, Ляшка і Добродомова. Але, на даний момент, справа перебуває там, де й починалася. «Зазначені повідомлення зареєстровані у журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень громадян. Проводиться перевірка». 

З усього цього не зрозуміло – якою все ж є остаточна стратегія досягнення успіху для кандидатів з «першої десятки» виборчого рейтингу? Продовжувати мляву інформаційну кампанію з періодичними виїздами «у поле»? Чи все ж запропонувати щось оригінальне у плані створення ефективної моделі комунікації з виборцями?

Голова відділення КВУ у Вінницькій області В. Телень переконаний, що «основні кандидати в президенти роблять ставку на потенційних мажоритарників».

А чи це так? Подивимося на склад вінницької делегації на Форум П. О. Порошенка «Від Крут до Брюсселю. Ми йдемо своїм шляхом». Окрім міністрів-вінничан Андрія Реви, Максима Мартинюка та Володимира Кістіона серед тих, хто приїхав до столиці на згадану подію, були помічені: мер Вінниці Сергій Моргунов, голова Вінницької обласної державної адміністрації Валерій Коровій, заступник голови обласної державної адміністрації Олександр Крученюк, керівник Департаменту фінансів Вінницької ОДА Микола Копачевський, голова Тиврівської районної державної адміністрації Віктор Бойко, голова правління ПАТ “Вінницький олійножировий комбінат” Дмитро Чаленко та інші.

Знайдіть у цьому переліку народних депутатів. Ні, звісно, вони на Форумі були, але не надто це не афішували. Принаймні офіційний Інтернет-ресурс Вінницької територіальної організації «БПП» чомусь жодної світлини з ними не розмістив. Мало того, виникають питання і до самої публікації. Адже наша редакція чітко зафіксувала черговий інформаційний прокол обласної “БПП”. Так станом на 31 січня, на 11 годину на партійному сайті жодної новини про форум не було. І на наступний день теж. Скріншоти сайту БПП в поміч ↓

Детальніше: Мільярди на вітер. Як на Вінниччині Порошенку “допомагають” вибори вигравати 

І от сталось маленьке айті-диво. На партійному сайті таки з’явилась новина про форум на якому Петра Порошенка висунули кандидатом в президенти. Ще й заднім числом (30.01) 🙂

Але повернемось до риторики. Ось, наприклад, Чаленко, який теж може теоретично претендувати у цьому році на депутатський мандат, звітуючи про свою роботу, двічі згадав прізвище Петра Порошенка і жодного – назву «Блока Петра Порошенка «Солідарність». І це підказує нам, що партійний бренд дещо втратив популярність у масах.

А Олександр Домбровський, якщо і був на Форумі, із більшим задоволенням розповів про власну участь у круглому столі на енергетичну тематику.

Тож, чи відповідає дійсності переконання, що саме народні депутати будуть «локомотивами» виборчої кампанії? Принаймні, сумнівне твердження.

Швидше, ставку знову зроблять на адміністративний ресурс. Який сьогодні намагаються зістряпати з коліс. Ну звісно, а коли ж був для цього час за останні 5 років)

Тепер подивимося – яким чином будуть агітувати за кандидата від влади ті, хто офіційно представляли Вінниччину на фактичному висуванні Петра Порошенка.

З новин:

Нові амбулаторії, ремонти і грандіозний фестиваль – у Вінницькій ОДА розповіли про плани на 2019 рік.

В.Коровій: 2018 рік – один із найуспішніших років в новітній історії Вінниччини.

Впродовж трьох років у Вінниччину інвестують більше 8 мільярдів. За словами заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка, впродовж цього часу будуть втіленні в життя 58 проектів. Охоплять галузі промисловості, сільського господарства, будівництва та альтернативної енергетики.

У принципі, стратегія зрозуміла: «Багато зроблено, і ще більше буде зроблено!»

Однак, вся проблема у тому, що такий підхід до виборців не спрацював ані у 2004 році, ані у 2010 році, ані у 2013-му, коли економіка перебувала на підйомі.

Поки ж, якщо Вінниччина і фігурує в оригінальних новинах про громадське життя, то лише у контексті того, що керівництво області серйозно посварилося зі священиками УПЦ МП, які уже провели низку мітингів. Причому архієреї заявили про «недовіру Коровію і Порошенку». Не те, щоб такі заяви серйозно вплинули на електоральні настрої області. Але факт залишається фактом – інформаційний резонанс ці процеси спричинили.

Нарешті, можна сказати про те, що перевірити наявність свого імені у списку виборців можна он-лайн за допомогою Державного реєстру виборців або ж у приміщенні дільничної виборчої комісії.

Отже, з трьох місяців, відведених на виборчу кампанію (до І туру виборів), сплив уже один. Гучних інформаційних приводів на Вінниччині, які б привернули увагу громадськості, чи серйозно вплинули на електоральні настрої населення, за вказаний час не було. Крім, хіба що, конфлікту між керівництвом ОДА та духовенством УПЦ МП, яке однозначно буде підбивати бабусь до «недовіри» одному з кандидатів.

Візити потенційних і наявних кандидатів вийшли стандартними, а тому малоцікавими.

Місцеві технологи та медіа-фахівці лише констатували події, не намагаючись на них вплинути.

Політики та громадські діячі вичікують перших траншів, щоб заявити про власну активність.

Але хіба можна змінити ситуацію за два місяці, якщо вона формувалася впродовж останніх трьох – чотирьох років? Навряд чи.

Тому що:

1) Місцеві партійні структури не спромоглись виробити альтернативну стратегію розвитку регіону; уявляєте, який був би резонанс, якби кандидат приїхав не просто розповідати про можливу боротьбу з корупцією, а презентував би оригінальний документ, присвячений винятково Вінниччині?

2) Народні депутати, як і потенційні претенденти на мандат у новій ВР діяли за принципом – долучимося до всього хорошого. Даний підхід збільшив персональну впізнаваність, але не зробив з них лідерів думок, які можуть вплинути на думку людей.

А тому кандидати у Президенти України банально залишилися без явно виражених партійних ЛОМів.

3) Виявилося, що на регіональному рівні відсутні ЗМІ, які, внаслідок зміни редакційної політики, можуть кардинально змінити ситуацію на користь одного з претендентів. «33-й канал», на жаль для його редакції, ментально і технологічно зупинився на рівні 2012 року.

4) Відсутні і блогери, які мають істотний вплив на настрої електорату. Нещодавні нагородження «топ-кращих» дописувачів у соціальних мережах виявили велику кількість дівчат з «Інстаграму», натомість мінімум публіцистів на громадсько-політичну тематику.

5) Щоб переломити тупикову ситуацію на свій бік, той чи інший кандидат має зробити щось, що не вкладається у розуміння традиційного перебігу виборів. Що саме?

Ми звісно альтруїсти, але не настільки, щоб аж ось так взяти розжувати і вкласти їм в шлунок (бо в мізки іноді просто марно) готові і ефективні кейси та ідеї. Тому чекатимемо на «креатив» їхніх виборчих штабів. Поки що, розуміння необхідності таких кроків немає: або спроба забезпечити перемогу засобами 10-річної давнини («Новий курс України»), або малоцікавий для більшості населення пафосний офіціоз («Своїм шляхом»).

А потім ці гравці дивуються, що представник телеіндустрії та топ-менеджер шоу-бізнесу фігурує десь у верхній частині рейтингу.

Таким був політичний тиждень на Вінниччині. Далі буде лише цікавіше 😉

Завжди Ваш Віталій Горковчук

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net