Процес розщеплення партійних білків та політичних вуглеводів стартував

У попередньому випуску ми проаналізували ситуацію, коли залишки колись потужної структури «Опозиційного Блоку», що веде власну історію від «Партії Регіонів», накрилися «мідним тазом». І процес їхнього подальшого дроблення триватиме. Як у масштабах країни, так і на Вінниччині.

Коли від умовного «біло-блакитного» табору балотувався один Янукович, все було просто і зрозуміло. Коли на вибори підуть Бойко-Вілкул-Мураєв-Добкін кожен з них і отримає свої законні 5%. Без шансу на перемогу. Виборці просто не бачитимуть у них альтернативи, а тому, швидше за все, на вибори просто не підуть.

І, спробуємо дати ще один прогноз: наступного року така саме доля чекає і на політичні партії умовного «демократичного» блоку.

Як це відбуватиметься поетапно? Давайте, розглянемо.

Наприкінці жовтня до Вінниці приїжджала Юлія Тимошенко, яка представила програму «Новий курс України».

Основні тези цієї програми:

1) Україні потрібен мир, але як його досягти – невідомо;

2) Корупція гальмує розвиток економіки;

3) Курс на ЄС та НАТО;

4) Нинішня влада не здатна вивести країну з кризи;

5) Високі тарифи – це погано.

Раніше з візитом і такими самими тезами у Вінниці перебував Роман Безсмертний.

Дещо пізніше – Анатолій Гриценко. З аналогічними пропозиціями.

А також – Валентин Наливайченко. І – Ляшко, куди ж без нього. І, будьте впевнені, за наступні чотири місяці кожен з них ще по 2-3 рази приїде до нашої області.

Усі потенційні кандидати в один голос заявляють, що саме їхні плани є «чіткими», хоча і «дискусивними». Розчаруємо їх – жодної «чіткості», як і «дискусивності» тут немає.

Тож виникає питання – у чому відмінність пропонованих ними і гасел, і програмних положень? Що спонукатиме конкретних виборців приходити на виборчі дільниці і голосувати за конкретних кандидатів. Або – пачка гречки. Або – яскрава обкладинка виборчого процесу.

Проте й у такому випадку, кандидатам, які бажають вийти за межі статистичної похибки у вигляді кінцевого результату на виборах, потрібні:

1) Структури політичних партій;

2) Технологи, які б організовували виборчий процес.

А нічого цього немає. Є лише певна ступінь токсичності місцевих партійних організаторів. Наприклад, штаб Ляшка буде «вести» Віктор Качур, який раніше перебував у розшуку по лінії Інтерполу та за словами самого Олега Ляшка був засновником “Партії регіонів” у Немирові, Безсмертного – екс-депутат обласної ради від «Партії Регіонів» Олексій Гаврилов. «Основу» Сергія Тарути – також екс-«регіоналка» Лідія Діденко.

А, наприклад, Наливайченка – поки що невідомо хто. І, чесно, це додає більше балів на даному етапі саме йому.

Так ось, яка мораль з усієї цієї історії. Якщо партії опиратимуться винятково на лідерські групи, як це відбулося зі злощасним «Опозиційним Блоком», то вони повторять його долю до найменших дрібниць. І після провалу на президентських виборах (а переможе лише один/одна), навіть каркаси їхніх політичних проектів, які наразі представлені фракціями в обласній, міських і районних радах, впадуть зі страшною силою.

Так само, як на минулому тижні «посипалася» місцева організація Аграрної партії, представника якої – голову Козятинської районної ради спіймали на хабареві. А, пам’ятаєте, ще пару місяців тому борди Скоцика висіли на більшій території країни. Аж до того моменту, коли політичний скандал помножив АПУ «на нуль». Ось і місцеві залишилися «без нагляду та захисту».

Формально, у виграшному становищі за таких умов має перебувати діюча влада. Однак, уже очевидно, що жодної єдності немає й у її системі. Інакше, не тривали б обшуки у вінницьких бізнесменів.

Можемо запевнити, що у влади, з таким підходом до рішення «кадрових питань», труднощів на виборах вистачатиме більш ніж. Проблеми у влади саме системного характеру, які ще можна до певного часу «Х» приховувати за яскравими гаслами на білбордах. Однак вони обов’язково проріжаться саме під вибори.

На даний момент, зовні владна структура залишається єдиною. І депутати знову ж таки зовні демонструють єдність під брендом БПП. Тільки намагаються уже не наголошувати на цьому публічно.

Ось такі справи. Розпад уже почався. Не з того боку, з якого очікували, але триватиме він за усіма законами жанру.

Цікаво – скільки з вінницьких політичних проектів «переживуть» президентські вибори?