Надто спокійне ставлення і Петра Порошенка до факту програшу, і Володимира Гройсмана до відставки наводять на думку, що такий сценарій розвитку подій ними передбачався. І певний перелік подальших дій не був для них несподіваним. У тому числі й дострокові парламентські вибори.
В умовах послаблення президентської вертикалі основні ставки будуть зроблені на парламентських виборах. І сам факт їх дострокового призначення, здається, не був для лідерів вінницької команди якоюсь сенсацією. Володимир Зеленський очікував паніки і набивання на екстрені перемовини з метою виторговувати ці декілька місяців існування нинішнього складу Верховної Ради та чинного Уряду. Але ключові політичні гравці раптом з планом Зе погодилися. І цього, здається, «команда Зе!» не очікувала.
Не очікували й опоненти, які чомусь вирішили, що неуспіх на президентських виборах Петра Порошенка негайно нівелює весь вплив вінницької політичної групи. І дозволили собі цілковиту нахабність – рейдерським способом захоплювати заводу у Вінниці.
Молодиків поклали обличчям у землю, а депутати від «Свободи», причетні до інциденту, здається все зрозуміли (тут, до речі, пікантна ситуація, коли «націоналісти» захищають майнові претензії громадянина РФ, але про це іншого разу).
Помиляються й політичні опоненти з іншого флангу – «регіонального», які також мріють взяти реванш та поквитатися за роки у «підпіллі». Розповідати про власні фантазії їм ніхто не забороняє, але й шансів на реалізацію у них «нуль».
Дивно, але стратегію подальшої роботи команди вінничан у напрямку утримання позиції на парламентських виборах, не зовсім усвідомлюють й деякі неостанні її представники. Наприклад, Валерій Коровій, у якого, судячи з інтерв’ю, відсутнє розуміння – куди і як рухатися у політичній площині. На запитання про політичну партію, від якої він може балотуватися у депутати голова Вінницької ОДА заявив, що це «некоректне питання». А ось у відставку подав.
А між тим позиції команди Володимира Гройсмана, до якого після президентських виборів перейшло неформальне лідерство у «вінницьких», принаймні у регіоні, доволі потужні. І його партія, якщо буде висувати власних кандидатів на виборах, цілком розраховуватиме на перемогу на теренах області. Прізвище Гройсмана, взагалі, доволі часто фігурувало у місцевих ЗМІ на минулому тижні.
Блискавичний старт виборчої кампанії надає преференції для тих політичних структур, які мають значний вплив у тих, чи інших регіонах. Тобто висуванець «Слуги народу», сподіваючись взяти за рахунок бренду «паровозом» ідентичний до Зеленського результат на Вінниччині, жорстоко помилиться. Виборці будуть голосувати за тих, кого знають.
Розуміють / відчувають це депутати? Судячи з останніх новин – так. Тому й різко активізували інформаційну діяльність.
Інколи, навіть кумедно виходить.
«…Депутати Калинівської міської ради проголосували за присвоєння народному депутатові України Петрові Юрчишину звання почесного громадянина Калинівської об’єднаної територіальної громади.
-Треба пояснювати за що? – запитав депутатів перед голосуванням міський голова Анатолій Шамалюк.
-Голосуємо, – відповіли депутати».
Як у віршику: «Хай чабан – усі гукнули – за отамана буде».
Отже, які висновки можна зробити з доленосного для України дня 21 травня 2019 року, коли новообраним Президентом України Володимиром Зеленським Указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
1) Т. зв. «вінницькі», яких опоненти та конкуренти встигли списати «на пенсію» нікуди не ділися. Вони не розбіглися, як «донецькі», і зміцнили власний кістяк.
2) «Вінницькі» претендують на перемогу на виборах. Сподівання наївних фанатів «Команди Зе!», що ситуація кардинально зміниться, накриється мідним тазом уже 22 липня, коли оголосять перші результати виборів.
3) У «вінницьких», дійсно, відбулося оновлення керівного складу. Тепер замість Петра Порошенка їх поведе Володимир Гройсман.
А так – все спокійно. Якщо когось і намагалися налякати юристи Зеленського (Портнов?), то у випадку з «вінницькими» спроба не вдалася.
Завжди Ваш – Віталій Горковчук і вся команда “Політичної Арени Вінниччини”