«Твердий середняк» чи вже «не лідер» – як оцінили вінницьку владу у столиці і при чому тут політика

Місяць тому Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України оприлюднило третій, щорічний рейтинг динаміки рейтингу соціально-економічного розвитку регіонів.

Зі зрозумілих причин місцеві провладні експерти та журналісти вирішили замовчати цей рейтинг, ніж попрацювати і знайти в ньому елементи позитиву і перетворити середні результати на публічну перемогу регіону та влади.

Як не дивно, але цей рейтинг дуже багато може сказати про кадрову політику вінницької обласної влади, про її сильні й слабкі місця напередодні президентських перегонів, про ті очевидні проблеми, які у неї є, і які вона вперто не хоче помічати.

А між тим, малоцікаві хитросплетіння цифр можуть багато про що сказати.



Як і було відзначено, це третій подібний рейтинг. Перший складався за результатами 2015 року за 12 напрямками. Валерій Коровій став головою Вінницької ОДА у лютому того ж року, отже цілком міг відповідати за ту ситуацію у регіоні.

Попередні аванси були непоганими. Загальне 7 місце, яке зайняла Вінниччина, свідчило про те, що в неї є шанси виходити у лідери.

Пріоритетні позиції регіон утримував за напрямками «Відновлювальна енергетика та енергоефективність» (1 місце) та «Ефективність ринку праці» (2 місце). Поганими були результати у позиціях «Соціальний захист та безпека» (20 місце, при тому, що область не була криміногенною, отже основний провал приходився саме на соціальну сферу) і «Інвестиційно-інноваційний розвиток та зовнішньоекономічна співпраця» (19 місце).

З метою посилення останнього, одним з перших кадрових рішень Валерія Коровія було призначення начальником управління міжнародного співробітництва Володимир Мережка, якого після скандального звільнення з аналогічної посади з часів губернаторства (правління Партії регіонів) Миколи Джиги, прихистив в складі апарату обласної ради «регіонал» Сергій Татусяк.

За рік, вже за часів демократичної влади – навесні 2016-го – Мережко пішов на підвищення і став директором Департаменту міжнародного співробітництва і регіонального розвитку, що, до речі, погано корелюється з урядовим рейтингуванням, адже показники напряму зовнішньоекономічної співпраці за рік «просіли» ще на два пункти – до 22.

Проте загальне місце Вінницької області в 2016 році покращилося – до 4.

Що стало причиною цього? Певно, максимальне сприяння з боку уряду, який очолив Володимир Гройсман. Першою стала Вінниччина за напрямом «Економічна ефективність» (пішли інвестиції), третьою – за розвитком інфраструктури (депутати отримали гроші на роботу в округах). + 12 пунктів «шарпнув» напрям «Економічна та соціальна згуртованість», який поєднує показники валового регіонального продукту та наявного доходу населення.

У той же час «Ефективність ринку праці» впала до 7 місця, «Відновлювана енергетика» – до 8 (ініціатива попередника Коровія – Олійника про масове впровадження котлів на твердому паливі стихла). «Соціальний захист» так і залишився на 20-му. Що каже про те, що кадрових висновків на цьому напрямку керівництвом ОДА зроблено не було. Принаймні призначення першим заступником директора Департамента соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА ще одного послідовника Партії регіонів Олександра Мельника вагомих результатів не принесло.

Нарешті, цьогорічний рейтинг також дає певний привід для роздумів:

Вінницька область знову опустилася на 7 місце. А це значить те, що усі капітальні вкладення і максимальне сприяння на столичному рівні інвесторам, які могли б зайти в регіон, перший імпульс втратили. Область «освоїла» кошти, але забезпечити розвиток, а тим більше – «прорив» не зуміла. Особливо це видно на прикладі напряму «Розвиток малого і середнього підприємництва», який досі перебуває у «хвості» загальної таблиці – на 18 рівні. Тобто інвестиції у масштабні проекти не сприяли тому, щоб навколо їхньої бази створювалися робочі місця в інших сферах.

Можливо, внаслідок невдалої адміністративної політики.

Як наслідок, «Економічна ефективність» – «мінус» 5 пунктів, «Фінансова самодостатність» – «мінус» 9. «Ефективність ринку праці» знову вийшла на 3 місце, тільки одна зі складових цього напряму – «Рівень безробіття» – є вищим (точніше – у таблиці – нижчим) за середні показники по країні (15). Трохи підтягнувся напрям «Соціальний» (15), а також «Інвестиційно-інноваційний розвиток та зовнішньоекономічна співпраця», який з кінця рейтингу вийшов на 10 місце. Далися взнаки поїздки делегацій обласної ради та бізнесменів до Китаю та ЄС. Темпи розвитку, у принципі, непогані, але підпункт «Обсяг прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу населення» (22 місце) свідчить, що особливого ентузіазму іноземні бізнесмени щодо Вінницьких активів не відчувають.

Можна згадати й інший рейтинг – журналу «Ділова столиці», згідно з яким Валерій Коровій за рівнем впливовості та досягнень з 1 місця у 2015 році опустився до 6 місця у 2017-му.

Додаємо до цього «убивчі» показники, згідно з якими область є аутсайдером у переліку регіонів, які впроваджують децентралізацію.



Порівнюємо це з регулярними заявами вищого керівництва області про перебування у групі лідерів.

І отримуємо картину не зовсім адекватного сприйняття реальності.

Помножене на небажання робити кадрові зміни та абсолютно вбивчу з політичної та командної точки зору кадрову стратегію. Адже після останніх місцевих виборів тепле місце під сонцем отримали і “регіонали”, і “тимошенківці”, і “радикали” та їх (депутатів) дружини, і “Самопоміч”. Список з конкретними прізвищами можна продовжувати доволі довго. Але в ньому ви не знайдете тих людей, які кували перемогу “Блоку Петра Порошенка” з 2014 року, в тому числі і під час останніх місцевих виборів.

Така політична поза керівництва області достатьно зрозуміла тим, хто має вуха та очі, і обов’язково боляче аукнеться при першій же політичній (виборчій) ситуації.

Якщо про щось все це і може сказати, то лише про те, що отриманих авансів Вінницька область – при максимальному сприянні уряду та комфортних умовах праці – не виправдала.

Залишається сподіватись на публічні заяви губернатора області, які він повторює як мантру: 2018 рік за словами Валерія Коровія, стане найкращим в новітній історії України. І, якщо відверто, ми, як справжні патріоти нашого краю, дуже на це сподіваємось.

З надією – Віталій Горковчук

 

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net