4 червня Верховна Рада ухвалила у першому читанні низку поправок до Виборчого Кодексу, у тому числі, у частині зменшення грошової застави у 9 разів та зниження порогу для можливості створення мажоритарних округів 15 тисячами виборців (раніше було 90 тисяч). В ОТГ, де виборців більше, ніж 15 тисяч, будуть обирати за партійними списками. Водночас, у бажаючих очолити сільську або міську ОТГ залишається можливість без висування партією балотуватися на цю посаду у якості самовисуванця.

Складно?

Пояснюємо. Можливості для участі у виборах розширилися, адже відтепер (після другого читання і підписання Закону) неможливо буде відсікти абсолютну більшість кандидатів тільки тому, що у них немає величезних грошей на заставу. Закон стимулює кандидатів об’єднуватися у певні партійні команди (у містах та великих ОТГ), але не забороняє йти у мери та сільські голови (ОТГ) самовисуванцям, які від волі партійного керівництва не залежать.

«За» проголосували депутати з різних фракцій, категорично проти – лише «ОПЗЖ» Медведчука.

Прихильники союзу з Москвою вважають, що позиція їхньої фракції, начебто, свідчить про небажання відкривати шлях до «партійної диктатури».

Але, насправді, справи складніші і тривожніші, ніж це можна було б зрозуміти пересічним громадянам із сухих повідомлень про якусь незрозумілу юридичну казуїстику з виборчим законодавством.

Спробуємо уявити собі ситуацію в Україні за півроку. Проведено місцеві вибори, за результатами яких формуються виконавчі комітети місцевих рад, у рамках реформи децентралізації влади. Натомість обласні та районні державні адміністрації ліквідуються.

Партія, яка перемогла на виборах у тому. Або іншому регіоні, отримують всю повноту влади, яку, теоретично, може збалансовувати префект, але з курсу політології ми знаємо, що у тих, у чиїх руках гроші, у тих і реальна влада. Усіх інших можна купити.

Рейтинги «Слуг» стрімко знижуються. Натомість на Сході України голову піднімають усі ті, хто зумів у 2014 році зберегти власні позиції і непублічний вплив на процеси. Хоча і вимушений був мовчати останні 5 років.

Тепер моделюємо ситуацію. Наприклад, у Запорізькій області перемагає на виборах ОПЗЖ. Формує виконком і починає потрохи втілювати у життя все те, про що Медведчук віщує з телеекранів. Тобто – відновлює зв’язки з РФ, обрубає можливості для євроінтеграційних та євроатлантичних процесів в Україні. А далі – коли і у якому контексті від української (?) влади цього регіону пролунає слово «капітуляція» – лише питання часу.

Що ж обурило медведчуківців?

По-перше, зниження застави. Конкретно у них з цим жодних питань би не виникло. А усіх конкурентів, які могли виходити з регіональними політичними проектами, демонструючи, що вибір є не лише між збанкрутілими «зеленими» та ресурсними «біло-блакитними», а й між минулим і майбутнім. У протистоянні з чим «гості з минулого», тобто той же Медведчук програвали без шансів.

А тепер у політичних партій місцевого самоврядування з’явилися серйозна шанси на перемогу.

По-друге, зниження порогу до 15 тисяч. «Чому? Мажоритарка – це ж добре?», – здивуєтеся ви. Мажоритарка – добре у селі, де кожен знає кожного. А у відносно великому місті 50-60 тисяч – це прямий шлях до скупки голосів у зубожілих виборців, які готові за 200 гривень поставити позначку у виборчому бюлетені. І тоді знову починається «конкуренція» – хто більше дасть. Чи ви вважаєте, що у Медведчука та інших льовочкіних не вистачить фінансових ресурсів на підкуп?

По-третє, вилучення графи про необхідність кандидатам на міських голів балотуватися від партій. Тоді було б реалізовано третю частину сценарного плану Медведчука. А саме – примушення кандидатів на посади міських голів балотуватися від найбільш рейтингової на Півдні та Сході України політичної партії, якою на даний момент є ОПЗЖ.

І пазл складається. Без регіональних партій (опонентів) – легка перемога на виборах до обласних рад.

Без партійних списків на місцях – можливість скупки голосів і формування більшості в середніх та малих населених пунктах.

Без можливості самовисування для мерів – затягування в «команду» представників місцевого самоврядування.

Тому й голосує ОПЗЖ демонстративно «проти» внесення змін до Виборчого Кодексу.

Проблема України у тому, що прихильники Медведчука таким чином показали усі власні наміри. Які не зводяться до можливості укладання компромісу. Ні. Вони налаштовані тільки на реванш. І очевидно – там, де їм дадуть це зробити.

Тому, зазнавши невдачі у махінаціях з Виборчим Кодексом, вони будуть шукати інший шлях.

Мине ця проросійська хвиля Вінниччину?

На жаль, ні.

Ми також у фокусі уваги. І тому маємо пам’ятати про те, що єдиною реальною альтернативою намірами Медведчука & Со повернути України у «теплі» обійми Москви буде лише створення потужної команди вінничан.

Яка єдина і здатна здобути перемогу на місцевих виборах восени цього року.


Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here