Лідер чи команда: хто насправді виграє вибори на Вінниччині

Чому одні політики отримували на Вінниччині значно кращі результати, ніж у сусідніх областях, а інші — навпаки?

“Політарена Вінниччини” порівнює результати президентських і парламентських виборів 2010–2019 років у шести областях Центральної України та з’ясовуємо, яку роль у перемозі відігравали загальнонаціональні лідери та їхні місцеві команди.

Заява Михайла Федорова про необхідність проведення виборів, можливо, і стала фальстартом політичного сезону, оскільки під час війни проведення виборів заборонено законом. Але вона чітко демонструє, що політики все одно потрохи починають готуватися до перезавантаження влади після завершення активної фази бойових дій та скасування воєнного стану.

І оскільки зараз вести політичну агітацію безглуздо, а розробляти стратегію і позиціонування, навіть близько не прогнозуючи результатів війни та реакцію на мирну угоду / перемир’я з боку суспільство – передчасно, то лідери політичних сил тихенько рухаються єдиним можливим у такій ситуації шляхом – формуванням загальнонаціональної та регіональних команд.

Лідер чи команда: від чого залежить результат виборів

Але тут постає вічна, як вибори дилема – місцеві кадри мають бути вдячними загальнонаціональному голові партії за те, що він подарує їм частку власного рейтингу. Або ж саме на обласні команди ляже основне навантаження у сфері організації виборчої кампанії.

То ж де кується перемога на виборах – у центрі чи на місцях?

Однозначної відповіді на це немає. Однак шляхом екскурсу в історію виборчих перегонів можна порівняти результати саме у Вінницькій області з іншими регіонами Центру України, де виборці користуються схожими електоральними мотивами – Київською, Житомирською, Хмельницькою, Кіровоградською і Черкаською областями.

І подивитися – на яких виборах Вінниччина виривалася вперед у відсотковому відношенні відданих за політика або партію-переможця голосів. Тоді зрозуміло, що тут добре спрацювала саме команда. А коли пасла задніх. І тут очевидно, що місцеві скористувалися рейтингом популярної партії на власну користь.

Сусідню Чернівецьку область до уваги не беремо, оскільки це специфічний регіон з власною ментальністю. Також неможливо порівнювати результати й з Одещиною – ця область електорально належить до Півдня України. Так саме не враховуємо й результати Києва, адже столичні виборці є своєрідним електоральним середовищем. 

Інші названі регіони є цілком репрезентативними для розуміння настроїв мешканців Центру України.

Нижче у таблиці подані порівняльні результати голосування за політиків, які продемонстрували у центральних областях України кращі результати (не обов’1язково перемагали у масштабах всієї України). Часи далекі, про які пам’ятають лише пенсіонери та фахівці з організації виборів, ми не розглядаємо, Так само не аналізуємо й місцеві вибори, у яких у кожній області брали активну участь власні регіональні політичні проєкти, натомість подивимося на відсотки, починаючи з президентських виборів 2010-го року.

Втім, на кожних з них була власна специфіка. Наприклад, у 2010–2012-му роках «регіонали» намагалися активізувати роботу у Житомирській та Кіровоградській областях, тому там результати за Тимошенко і «Батьківщину» відчутно нижчі. Також звернемо увагу на те, що у 2014-му на парламентських виборах лише у Вінницькій області переміг «Блок Петра Порошенка», в інших центральних областях успіх мав Народний Фронт, тому для порівняння даємо обидва результати.

Як голосували Вінниччина та сусідні області у 2010–2019 роках

Чому Тимошенко отримала на Вінниччині понад 71%

На президентських виборах 2010-го року з непоганим відривом навіть від Київської та Хмельницької областей (про Житомирську та Кіровоградську написано вище) виграла Юлія Тимошенко. Звісно, багато у чому тут заслуга місцевої партійної команди «Батьківщини», але не слід забувати, що тоді ЮВТ фактично і відкрито підтримав голова Вінницької обласної ради Григорій Заболотний, а голова ОДА Олександр Домбровський забезпечив максимальне сприяння. Втім, Тимошенко це тоді не допомогло – Янукович за рахунок максимальної мобілізації власного електорату на Сході України, а також тотальному підкупу зумів перемогти.

Але вже до 2012-го року ВФЯ зумів настільки дискредитувати себе і власний режим, що перемога об’єднаної опозиції на парламентських виборах була очевидною.

Проте і тут були власні аспекти. Без допомоги «Фронту змін» (Кудлаєнко), «Батьківщина» (Щербаківська) рекордних результатів би не досягла.

Чому 2014 рік став тріумфальним для Порошенка на Вінниччині

2014-й рік став тріумфом для Петра Порошенка та його іменного блоку. Вінниччина, нарівні з Львівщиною, продемонструвала кращі результати за п’ятого президента України. Зрозуміло, що основна заслуга у цьому самого Порошенка, який зумів отримати максимум від базової для себе області, але звернемо увагу на те, що його штабами знову керував Сергій Кудлаєнко, отже заслуга місцевої команди є очевидною.

Що показала перемога Зеленського у 2019 році

Порошенко частково зумів утримати позиції в області й у 2019-му році, коли результати «за» Зеленського зашкалювали. Показники голосів за нинішнього президента України були високими, але у порівнянні з сусідніми областями доволі скоромними. Можливо, саме цим пояснюється скромна увага до Вінниччини з боку ОП за усі роки президентства Зеленського.

Що історія виборів означає для майбутніх кампаній

Резюмуючи, можна сказати, що Вінниччина все одно орієнтується на загальні тренди областей Центральної України. Але інколи саме декілька відсотків, які може додати у загальний результат партії кваліфікована місцева команда, принесе жадану перемогу на виборах.

Тож підбирати кадри потрібно уже зараз.