Народний депутат, екс-губернатор Вінниччини пов’язує “антикорупційні еківоки” з початком виборчих баталій

Народний депутат України Олександр Домбровський прокоментував події по створенню Антикорупційного суду в соціальній мережі

Про антикорупційний суд

Спостерігаю за дискусіями деяких своїх колег на ТБ щодо створення антикорупційного суду. Цинізм аж зашкалює.

Скажу одразу: я буду голосувати за створення антикорупційного суду. Так само, як я голосував за створення НАБУ, НАЗК, відміну депутатської недоторканності і багато інших аналогічних рішень. Але потрібно, щоб закон був ефективним, а не формальним для «галочки» перед МВФ.

Звертаю увагу!

По-перше. Антикорупційний суд – це тільки одна з ключових вимог МВФ, а не єдина для того, щоб отримати черговий транш.

По-друге. Така критична увага всіх міжнародних організацій до створення антикорупційного суду, включаючи МВФ, говорить про те, що всі інституції, які повинні боротися з корупцією, і ті, які були створені за останні роки ( НАБУ, антикорупційна прокуратура і так далі, всього 12 інституцій), не працюють!!? Або це просто чергова політична спекуляція!!?

По-третє. Такий самий шалений політичний тиск був перед рішеннями по НАБУ, по електронному декларуванню та іншим рішенням, які були проголосовані Верховною Радою. І, судячи із сьогоднішнього шаленого політичного тиску, в країні мало що змінилося?! Або, може, комусь дуже хочеться показати, що в Україні майже нічого не змінилось?! Або змінюється не так, як комусь хочеться?!

Таке враження, що одні цинічно створюють умови для позачергових парламентських виборів, а інші вже розпочали свою виборчу кампанію.

PS. До речі, про корупцію. Ці слова я написав у далекому 2012 році:


«Корупція подібна до онкологічного захворювання. Вона існує в будь-якому державному організмі, як ракові клітини в організмі людини. Принциповим для нас є визначення стадії захворювання. Судячи з оцінок експертів, в Україні можна діагностувати останню, найскладнішу стадію цієї недуги. Стадію, яка характеризується глибокими метастазами, які вразили всі провідні державні органи знизу догори – із метастазами головного мозку включно. Держава, як і людина з подібним діагнозом, помирає. Помирає у страшних муках. І лише наркотичне знеболювальне створює ілюзію полегшення ба навіть одужання. Це самообман. Тільки диво, здатне сконцентрувати всю внутрішню силу волі й духовну енергію, може дати шанс на життя.

Тим не менш, шанс на майбутнє в нас все ж таки є. Шанс не лише зберегти хоча б відносно незалежну Україну, але й зробити її сильнішою. Але цей шанс тане з кожним днем, все більше розчиняючись у морі морального пригноблення народу, потерпаючи від задухи соціальної депресії. Цей шанс поки що є, попри підсилений гуркіт важких чобіт щоденних «контролюючих», «перевіряючих», «смотрящих». Цей шанс поки що є, незважаючи на те, що декларується одне, робиться абсолютно протилежне, а змісту замисленого владою не знає ніхто. Цей шанс є, адже глибоко на дні цього брудного, брехливого, цинічного й продажного політичного моря, страждаючи від нестачі віри й оптимізму, існує проста людська надія. А надія, як відомо, помирає останньою. Хоча й перехід від життя до смерті часто буває непомітним.
Все дуже просто, якби б не було таким складним».


Ще раз підкреслю. Це було написано в моїй статті «Моральний дефолт української влади» ще в далекому 2012 році, – нагадав Домбровський.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here