Рівень задуму і виконання не надто високий, а інформаційні приводи, з яких намагаються зліпити «сенсацію» і «скандал», висмоктані, скажімо так, з пальця.
Складається враження, що замовлення було сформульовано вкрай неконкретне – «мочити його». А у виконавців фантазії на більше не вистачило. Але є один цікавий аспект, на який все ж слід звернути увагу. Поливають брудом віце-прем’єра й окремі представники вінницької медіа-спільноти.
Причому (про це нижче) – за вказівками осіб, які раніше вважалися частиною єдиної команди.
Ключове питання, відповідь на яке дасть нам можливість зрозуміти – чому «вінницькі» пересварилися з вінничанами, полягає у тому, чи тотожні ці дві групи?
Очевидний факт полягає у тому, що після президентських виборів і під час підготовки до виборів парламентських виявилося, що політичний блок т. н. «вінницьких» була фантомом. І перший крок для її знищення зробив особисто Петро Порошенко. У прохідній частині списку «Європейської солідарності» мешканців Вінниччини немає взагалі, а ті кандидати у народні депутати України, яких вона делегували в округи, жодних шансів на перемогу 21 липня не мають. Однак, на цьому процес з’ясування стосунків у середовищі колишніх союзників не завершився. Він перейшов у нову стадію, коли завданням політиків, що орієнтуються на екс-президента є, насамперед, недопущення перемоги й представників іншої групи політиків, які орієнтуються на чинного прем’єр-міністра.
Метою такої стратегії є, як можна зрозуміти із повідомлень у ЗМІ та інсайдерської інформації, витіснення з політичного Олімпу саме вінничан, які в один момент стали для різношерстої групи «ЄС» основними конкурентами. А Петро Порошенко, як це не складно здогадатися, зводить ще й особисті рахунки з Володимиром Гройсманом.
Моделювання ситуації за принципом – «Так не діставайся ти (Вінниця) нікому!» – став причиною ще одного парадоксу сьогоднішнього політичного моменту. Виявилося, що неабияку спонсорську допомогу на підживлення конфлікту у середовищі вчорашніх союзників надають екс-«регіонали», які таким чином виторговують місця у новій системі влади.
А ті з місцевих медіа-фахівців, які ще декілька місяців тому писали хвалебні статті на адресу тандему «Порошенко-Гройсман», сьогодні докладають максимум зусиль, щоб не допустити суттєвого представництва саме Вінниці у новому парламенті.
Розпад колишньої єдиної провладної команди зафіксував чіткий поділ її представників на дві групи.
Перша – ті, для кого Вінниця і Вінниччина є базовою територією, інтереси якої слід максимально лобіювати на рівні Верховної Ради й уряду. Очолює цю команду Володимир Гройсман, а безпосередньо в 11 окрузі від неї балотується Володимир Кістіон.
Друга – ті, хто високу електоральну підтримку вінничан використовував у власних потребах. Коли ж пріоритети змінилися, Вінниця стала для них «однією з територій».
Усвідомлюючи дану мотивацію, сформулюємо ще одне риторичне питання: «А чи були вони для нас хоч колись «своїми»?
Тому 21 липня виборцям 11 і 12 округів слід зробити серйозний вибір. З одного боку будуть вінничани, які багато років поспіль демонстрували пріоритетне ставлення до Вінниці, перетворивши її із заштатного обласного центру у найбільш комфортне місто для проживання в Україні, а, отримавши можливість захищати інтереси мешканців міста на урядовому рівні, використали її сповна. І тимчасовими попутниками, для яких на першому місці мандат і можливість доступу до бюджетних коштів, а десь на передостанньому – Вінниця і вінничани.
Звідси – весь цей бруд, який вилився у ЗМІ за останні дні.
Олена Семко