Фінішна пряма політичного циклу на Вінниччині

Президентська виборча кампанія стартувала де-факто ще у березні цього року. Формально, з розгортанням штабів, підбором агітаторів, членів ДВК та спостерігачів вона розпочнеться восени. Але контури того, яким чином вона відбуватиметься, і які ключові особи можуть вплинути на її перебіг, вимальовуються уже сьогодні. І не можна сказати, щоб ці контури надихали як владу, так і опозицію.

Останні оприлюднені рейтинги підтримки провідних українських політиків демонструють, що цієї довіри, у принципі, немає у жодного з них. «Твердий» показник у 6-8% у «лідерки» президентських перегонів Тимошенко, і 16% з цілим переліком додаткових умов («серед тих, хто прийде голосувати і визначився») – це не першість, а маневри у форматі статистичних похибок.

У влади, зокрема, у Петра Порошенка – величезний антирейтинг (понад 70%), але що такого може запропонувати опозиція, щоб голоси незадоволених конвертувалися у підтримку опозиційних політиків – наразі невідомо.

На минулому тижні у Вінниці перебував з візитом Анатолій Гриценко, який у загальному рейтингу займає ненабагато відстає від лідера, а у випадку виходу до другого туру, виграє і у Порошенко, і у Тимошенко.

Гриценко фактично розпочав виборчу кампанію, оголосивши, що має намір об’єднати в коаліції більшість демократичних політичних партій – від «Самопомічі» до «Руху нових сил» Саакашвілі. На даний момент об’єднання відбулося «Альтернативою» Фірсова. На заході був присутній і голова «Європейської партії України» Микола Катеринчук, який, схоже, готується стати одним з головних спікерів нової коаліції.

Тези, озвучені Гриценко, у якості «маяків» програми коаліції зводилися, в основному, до необхідності активізації боротьби з корупцією. У цьому контексті потенційний кандидат обіцяє:

1. Створення процедури імпічменту президента.

2. Законопроект про відкликання депутата, який порушує конституцію або не працює.

3. Створення антикорупційного суду.

У принципі, навколо антикорупційної ідеї згуртувати значний прошарок вітчизняного опозиційного політикуму можна. З тим, щоб на наступному етапі виходити до виборців з розширеною програмою першочергових дій та стратегії модернізації країни.

Але на цьому тлі виникає гостра проблема виконавців на місцях. Адже можна мати переможний рейтинг і забезпечити якісне медіа-супроводження, проте не зуміти налагодити польову агітаційну роботу.

І тут можуть виникнути чималі проблеми, одну з яких продемонстрував мітинг за зміну виборчого законодавства у Вінниці. Проведений 15 травня захід зібрав близько сотні людей під стінами ОДА. Серед виступаючих – представники «Самопомічі», «Руху нових сил», «Громадянської позиції», «Європейської партії України» і… «Батьківщини».

Серед спікерів останньої – Вадим Кудіяров (кримінальна справа за вимагання хабаря), Владислав Рой (аналогічно), Ганна Давиденко (корупційні скандали, пов’язані з земельними махінаціями, нерухомістю).

А є ще керівниця обласної «Батьківщини» Людмила Щербаківська, яку двічі звільняли – з ОДА та обласної ради за звинуваченнями у причетності до корупції.

Додає переконливості антикорупційній риториці опозиції участь таких осіб в акціях?

Навряд чи.

Показовою для опозиційного мітингу була і відсутність представників Радикальної партії Олега Ляшка, яка, судячи з усього, остаточно перейшла у ручне управління Банкової.

Маркерним для розуміння ситуації є ще один факт. Публічні спікери влади, насамперед, «БПП» жодним чином не прокоментували мітинг і не намагалися змоделювати порядок денний політичного процесу на Вінниччині. Народні депутати, хоча і ведуть роботу в округах, від бренду «БПП» всіляко дистанціюються, намагаючись на псувати репутаційну карму. Представники адміністративної вертикалі бадьоро рапортують про успіхи на виборах в ОТГ, але, за великим рахунком, особливо рапортувати немає про що. Депутати територіальних громад менше за все асоціюються з політичними партіями.

Тому на фінішну пряму політичного циклу і влада, і опозиція виходять в ослабленому стані. Влада по причині того, що не знає, яким чином вийти з антирейтингової прірви.

Опозиція – внаслідок того, що своїми ж діями і кадровим дефіцитом притомних функціонерів може привести до проблем.

А в умовах реального інформаційного вакууму, будь-який «чорний лебідь» (тобто нестандартна і неочікувана ситуація) може кардинально змінити весь розклад сил на політичній арені Вінниччини. А яка політично-адміністративна конфігурація може очікувати Вінниччину вже в недалекому 2020 році – читайте вже завтра на нашому ресурсі.

Віталій Горковчук

 

 

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net