«Смотрящій» від Ахметова, хуцпа Мосійчука і немирівський «джокер»

Є таке іудейське слово «хуцпа», яке означає певні рису характеру, що приблизно визначається словами «зухвалість» або «нахабство».

Хуцпою можна назвати пост у соціальній мережі «Фейсбук» народного депутата України Ігоря Мосійчука («РПЛ») з приводу призначення Юрія Зінченка головою виконкому «Радикальної партії Олега Ляшка». Справа у тому, що Зінченко, будучи гендиректором «Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча», підписував документи про «співпрацю» з «ДНР». І, навіть, якщо забути про старі гріхи, то сам факт переходу топ-менеджера Ахметова на роботу у партійну структуру «лящківців» можна пояснити лише тим, що Ренат Леонідович поставив для контролю над коштами «РПЛ» віддану йому людину.

Мосійчук все це несамовито заперечує. Мовляв, Зінченко і людей від зближення з сепаратистами утримував, і воякам добробатів допомагав, і до будівництва укріпрайону навколо Маріуполя долучився.

Таке борсання в очевидних фактах підтверджує стійку репутацію прихильників Олега Ляшка, які, використовуючи силу голосу, чорне завжди можуть обізвати білим, і навпаки.

Електорат до цього уже звик. Як і до того, що «РПЛ» діє в інтересах то в інтересах Сергія Льовочкіна, то ФПГ Рената Ахметова, а, відповідно, – в інтересах чинної влади, пов’язаної з найбільшим вітчизняним олігархом значною кількістю бізнес-зав’язків (обленерго, «Роттердам +» та таке інше).

Нас у цьому випадку цікавить дещо інше. Яким чином відкритий перехід «радикалів» під повний протекторат Рената Ахметова може вплинути на ситуацію у Вінницькій області.

Наразі, рештки Радикальної партії, після виходу з неї значної кількості активістів, очолює мер Немирова Віктор Качур. Ну не буде ж притомна людина називати головою (де-юре) обласного осередку його сина Олександра. Як в принципі і пояснювати “чому” це непотрібно.

Жодної діяльності «РПЛ» не веде і власних цілей не розкриває. Однак з приходом до керівництва партії Зінченка ці цілі визначилися і без їхньої участі: забезпечити в області перемогу Петра Порошенка («план А»), якщо Ахметов отримує гарантії подальшої співпраці і буде впевнений, що чинний Гарант переможе; або – різко звернути у бік Юлії Тимошенко, з якою Ахметов також зможе у будь-який момент домовитися. Останнє можливе у тому випадку, якщо рейтинг нинішнього Президента не даватиме йому можливості гарантовано перемогти на виборах.

Що це значить для Вінниччини.

Перше. Віктор Качур раніше перебував у лавах «Батьківщини» і має складну історію співпраці з нинішньою очільницею «біло-сердешних» в області Людмилою Щербаківською. Маючи намір балотуватися від «Батьківщини», він програв дострокові вибори до обласної ради у Липовецкому районі, був виключений з «Батьківщини», поновив членство у суді, а, зрештою, вийшов остаточно. Хорошими стосунки після таких маневрів залишитися не можуть. Тож, якщо Ахметов робитиме ставку на Юлію Володимирівну, то Качур буде для «Батьківщини» не просто «занозою», а дуже великим подразником, який, у боротьбі за «доступ до тіла», може багато що розповісти Тимошенко про поведінку Щербаківської, а, особливо, про її своєрідне ставлення до партійної каси. Наслідок внутрішніх чвар – розвал штабної роботи у стані Юлії Тимошенко.

Друге. Якщо Ахметов все ж вирішить зробити остаточну ставку на Петра Порошенка, то Качур, автоматично, стає членом команди «БПП», яка робитиме вибори на Вінниччині.

Згадають опоненти про його перебування у розшуку Інтерполом? Обов’язково. Як й іншу «кредитну історію», з багатьма фактами звинувачень у корупції та відкритих карних справ. Наслідок, щонайменше, – дезорганізація роботи і місцевих штабів від Президента, яким доведеться виправдовуватися перед виборцями за Качура. А в них і власного баласту вистачає.

За великим рахунком, сценарії ідентичні. «РПЛ» у Вінниці не посилить, а значно послабить будь-який політичний табір, до якого вона пристане. Качур є таким собі токсичним «анти-джокером», від присутності якого справи команди лише погіршуватимуться.

Тому Зінченко, якщо такі дії перебувають у форматі його повноважень, було б доцільно зробити дуже серйозну чистку у лавах місцевих «радикалів». Станеться це чи ні не так важливо. Адже скільки не створювали в Україні партій, все одно виходили КПРС. З усіма вадами радянської партії, та, нажаль, без переваг.

Тим часом українські експерти доволі влучно проаналізували такий нетрадиційний союз. Пише Євген Магда:

Ахметов став радикальним

Виконком Радикальної партії Олега Ляшка очолив колишній генеральний директор металургійного комбінату імені Ілліча Юрій Зінченко. Схоже, Рінат Ахметов вирішив не лише формалізувати відносини з радикалами, а й встановити контроль над партійним життям.

Олега Ляшка можна назвати талановитим комунікатором з сильними світу цього. Погодьтеся, не кожен може розпочати злет політичної кар’єри зі скандального відео, потім певний час прожити з ярликом «проект Льовочкіна», після чого знайти спільну мову з Ігорем Коломойським, але останнім часом переорієнтуватися на зближення з Рінатом Ахметовим. Ляшко добре знає, з якого боку хліб намазано маслом. Звання «почесного металурга» для лідера РПЛ мало символізувати його поступову інтеграцію до Маріуполя, де вплив найбагатшого громадянина України зберігається, проте потребує щонайменше диверсифікації.

До фракції Радикальної партії входить 21 парламентарій, всі вони обрані за партійним списком, тобто Ляшко несе за них щонайменше політичну відповідальність. «Радикали» останнім часом віддають перевагу хештегу #залізна_команда, який справді заслуговує на увагу невідповідністю назви реальному стану справ всередині фракції. Як для двох десятків парламентаріїв скандалів за три роки перебування у парламенті було забагато. Тут і затримання Ігоря Мосійчука просто у приміщенні парламенту (зауважу, що Верховний Суд визнав дії Генеральної прокуратури незаконними), і скандальна е-декларація Лозового, яка дає підстави ГПУ говорити про незаконне збагачення, і стрімке завершення політичної кар’єри Злати Огневич заради отримання депутатського мандату Тетяною Юзьковою, і подвійне громадянство Андрія Артеменка. Цікавою та показовою реакція партійного лідера: Ляшко з виразом обличчя, який більше пасує якомусь античному божеству гніву, доводив непохитність радикальних позицій.

Так от, для Олега Валерійовича погані новини. Партійний бренд у нього не відберуть, але «смотрящего» Рінат Ахметов поставив, аби Радикальна партія рухалася єдино вірним шляхом. Її популярність падає, а шанси самого Ляшка повторити «бронзовий» успіх під час президентської кампанії виглядають мізерними. Не певен, що люди Ахметова проведуть «радикальну модернізацію», проте постараються навести лад у «неспокійному господарстві» РПЛ та оптимізувати витрати на неї.

Віталій Горковчук