• «Політична Арена Вінниччини» продовжує моніторити діяльність вінницької влади. В рамках цих досліджень героями наших публікацій виступають Вінницька облдержадміністрація, Вінницька міська рада і все частіше Вінницька обласна рада.

І якщо після початку війни облдержадміністрація трансформувалась у військово-цивільну та взяла на себе всю відповідальність за обороноздатність регіону, гуманітарно-цивільні та безпекові програми області;

Міська рада, маючи потужний фінансовий ресурс у вигляді бюджетних коштів, може собі дозволити продовжувати займатись електорально-позитивними проєктами;

Обласна рада, яка складається з 84 обласних депутатів (яким перекрито доступ навіть до офіційного сайту облради), голови і чотирьох заступників (в жодній іншій області стільки заступників немає), виконавчого апарату ради, який після місцевих виборів збільшили з 45 до 95 штатних одиниць та збільшили власне фінансування на 17 мільйонів в рік, систематично ставить під сумнів сам факт свого існування.

Для скептиків, які вважають нашу прискіпливу увагу до головного представницького органу влади у Вінницькій області особистою заангажованістю, чи виконанням «секретних завдань з Банкової» наведемо показовий приклад «ефективної діяльності» обласної структури під назвою Вінницька обласна рада, яка обходиться мешканцям області в сотні мільйонів гривень на рік.

Мисливці на привидів

Нещодавно з’явився ПРОЄКТ рішення обласної ради про мораторій на виконання у Вінницькій області російської культурної продукції. Причому депутати вимагають у Військово-цивільної адміністрації не просто забезпечити реалізацію цієї задумки, а й створити «робочі групи», щоб контролювати ситуацію. ВЦА немає чим більше зайнятися, аніж виконувати забаганки депутатів.

Як йдеться у повідомленні облради: «Обласна Рада розгляне питання про мораторій на використання російськомовного культурного продукту на Вінниччині. Проєкт рішення, який подав голова фракції «Українська Стратегія Гройсмана» Олександр Хом’як, розміщений на сайті обласної Ради».

Зрозуміло, що зазначена ініціатива довго виношувалась у свідомості місцевих піарщиків та спеціально запрошених зірок політичного консалтингу і розглядалась як зручний піар-проєкт для хвилі позитивних інформаційних приводів для партії колишнього прем’єр-міністра України..

Та поки найкращі політтехнологічні «уми» розробляли і погоджували детальний медіа-план та джерела розповсюдження геніального інформприводу, всі вершки з антиросійської «культурної революції» зняли депутати Верховної Ради.

Так, Верховна Рада України у неділю, 19 червня прийняла декілька Законів, що детально регулюють ці питання. У тому числі вводять заборону на російський культурний продукт (законопроєкти № 7459, № 7273-Д та інші), у тому числі у контексті заборони публічного відтворювання. Цікаво, що юристи обласної ради, не надто переймаючись тонкощами законодавства, намагалися прописати модальність заборони на весь культурний продукт, а парламентарі обмежили це питання лише створеного громадянами РФ.

Тобто, можна, звісно, посміятися, але навіть у такій дрібниці Вінницька обласна рада спробувала створити правову колізію, порушивши Закон.

Будуть відтепер приймати Проєкт постанови, чи ні – не так важливо. Пріоритет все одно за Законом, а не за актами місцевого самоврядування. До того ж саме парламент має право і повноваження приймати закони, а не органми місцевого самоврядування, які можуть лише звертатись з проханнями, пропозиціями та зверненнями щодо ухвалення тих чи інших законів.

Показово тут інше.

Перше. Вінницькі депутати, як завжди, «гальмують». Подібні постанови винесли у більшості обласних рад Заходу України тоді, коли вони були актуальними. Відсьогодні, коли уже є Закон, а обласна рада лише готує ПРОЄКТ рішення, все це спізнилося.

Можемо нагадати депутатам поведінку їхніх лякливих попередників, коли на Донбасі активісти заблокували процес торгівлі з терористами. Депутати декілька днів не могли сформулювати відповідь – погано це, чи добре (Майдан на вулиці казав, що «добре», а тодішній прем’єр-міністр, на якого орієнтувалася значна частина депутатів, навпаки, говорив, що «погане»). По-суті, обласна рада відмовилася від формулювання самостійної позиції, чекаючи на вказівки «з гори». І лише після того, як вони надійшли, прийняли формальну постанову.

Друге. Від депутатів органів місцевого самоврядування громадяни, особливо під час війни, чекають на самостійні ініціативи. І такою міг би бути зазначений проєкт…, якби він з’явився на 3 місяці раніше. А тепер позиція депутатів нікого не цікавить, адже регулятивні функції взяла на себе Верховна Рада.

Третє. «Нуль» реакції було від представників фракцій. Вони взагалі існують? Їхні депутати мають власну думку, крім того, щоб як роботи натискати на кнопки? Певно, під час каденції нинішнього складу обласної ради ми цього не дізнаємося.

Читати: Інформаційна стратегія Вінницької облради: депутатам слова не давали

Резюмуємо.

Вінницька обласна рада вкотре сіла у калюжу, тому що не встигає ані за реакцією громадянського суспільства, ані за державотворчими процесами.

І навіщо їй потрібен апарат у 95 шт. багнетів – невідомо нікому (крім депутатів). Ані нам, ані активістам, ані платникам податків.

Тим часом в області зароджується громадська думка про доцільність існування облради у сьогоднішньому вигляді та все частіше лунають думки про саморозпуск діючого скликання хоча б на час війни. Адже ефективність даного органу місцевого самоврядування та витрачені на нього сотні мільйонів гривень, які можна було б направити на оборону країни, залишається під великим питанням.


Підписуйтесь на наш Телеграм-канал і отримуйте лише політичні новини та якісну аналітику першими https://t.me/politarenainfo.

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here