На минулому тижні було багато політичних подій. Починаючи від відставки / призначення уряду, до відставки Генпрокурора. Ми згадаємо і про це.
Але розпочнемо наш огляд з іншої історії. На минулому тижні інформаційний простір України серйозно постраждав від вірусу поширення матеріалів про акції з коштовностями від B2B Jewelry. Весь перелік подій ми давати не будемо, скажемо лише, що деякі ЗМІ вважають цю справу трішки шахрайством, а інші – однозначним шахрайством. Але нас цікавить не це. А те, що засновник піраміди — Микола Гонта з Ладижинського заводу ювелірних виробів «Шарм» є особою, яка в 2013-у році фігурувала у кримінальній справі разом з колишнім податковим начальником.
Що це за загадковий «податківець»? Можна прочитати тут. А бізнес, звісно, не його. «Бізнес у його дружини.
Вона, крім ресторану, магазину та Подільської ювелірної компанії, має мережу аптек. А створювалася Подільська ювелірна компанія тоді, коли Геннадій Мазур пішов з податкової. І якщо у Вінниці говорять – звільнився з Івано-Франківська податківець через хабар, то він це назвав брехнею».
Ну, то справи давні. А сьогодні ми бачимо уже поважного функціонера обласної ради (голова бюджетної комісії) на різного роду офіційних та неофіційних заходах. Геннадій Мазур є частим гостем на сайті «Інформаційна Вінниччина», який приписують екскерівництву “партії регіонів” у Вінниці.
Про що мова. А про те, що напередодні місцевих виборів в області можливі будь-які навіть найфантастичніші альянси під модними партійними брендами. Через які до місцевих рад спробують (вкотре) пройти ті самі особи, які сидять там уже багато років. Тому різниці між місцевими депутатами від «Батьківщини» та їхніми колегами з «Опозиційного блоку» на змістовному рівні, у принципі, немає. Мазур, наприклад, деякий час був помічником-консультантом народного депутата України від партії регіонів Миколи Джиги. А майбутні керівники обласної партії регіонів до цього керували «Єдиним центром», який «вилупився» на основі декількох груп з «Нашої України».
Головне зрозуміти, на якому місці у згаданих осіб, які неодноразово змінювали партійні квитки, були інтереси Вінниччини та вінничан.
Потрохи розвивають активність «Слуги народу». Наприклад, народні депутати України народні депутати від Вінницької області Максим Пашковський (округ № 11) і Анатолій Драбовський (№ 12), а також Арсеній Пушкаренко, особливий інтерес якого до Вінниччини складно чимось пояснити, дали на днях брифінг у Верховній Раді.
Депутати розповіли, що у Вінниці – тотальна корупція, хоча все вирішується по закону (?). Але це не є перешкодою для народних депутатів, які наполягатимуть на створенні тимчасової слідчої комісії. «І ось тоді-то ми щось знайдемо», – пригрозили народні обранці.
Показово, але найбільше обурення у депутатів викликало те, що у Вінниці надають ветеранам АТО земельні ділянки. Ну, це мабуть у руслі зміни курсу владної політики. Аа вона, дійсно, змінюється.
Загалом, за відставку з посади Генерального прокурора України Руслана Рябошапки, що викликало здивування послів G-7 і критику Держдепу США проголосувало декілька депутатів-вінничан.
Це – «зелені» Пашковський і Драбовський, а також Ірина Борзова і Юлія Овчинникова. Члени депутатської групи «За майбутнє» Лариса Білозір, Микола Кучер і Петро Юрчишин.
Показово, але новопризначена кураторка Вінницької області з боку «Слуги народу» Аліна Загоруйко проголосувала «проти». Можливо, на неї вплинув вояж до Вінниці, над яким не насміхалися тільки дуже ліниві місцеві ЗМІ. Дуже багато чого наговорила кураторка. І дуже багато чого згодом послухала. Тож, зв’язуючись з Вінницькою областю, вирішила не нариватися на подальші проблеми.
Почали хаотичні рухи інші політичні партії. Причому – і це у переважній частині епізодів – собі на шкоду. Так, «Батьківщина» вирішила працевлаштувати голову Вінницької міської організації Анатолія Ткача на посаду першого заступника голови обласної ради. Немов на Вінниччині і без нього замало чиновників, а також осіб, які отримують зарплату за кошти обласного бюджету. Зрозуміло, що це була частина пакетних домовленостей про усунення Л. Щербаківської з посади голови обласної парторганізації. Але чи зрозуміють це виборці? Принаймні більша частина вінничан чітко запам’ятає головний напрямок діяльність партії Тимошенко на Вінниччині – гонитва за посадами.
Триває сезон «засівання» соціальних мереж рекламою тих або інших політиків.
Визначено переможців конкурсу громадських організацій, які отримують фінансування за рахунок обласного бюджету. Там ми можемо побачити старих знайомих, які по 5-6-7 разів уже вигравали даний конкурс, що ставить певні запитання до конкурсної комісії. Або до (без)діяльності громадських організацій, яких у Вінницькій області сотні.
Ветерани протистояння «За оборону Жмеринки» зализують рани. У той час, як їхніми подвигами пишається вся країна.
Ну, й наостанок
Сергій Моргунов зайняв 7 місце у рейтингу найвпливовіших мерів міських голів за версією журналу «Кореспондент».
А Володимира Гройсмана українці визнали найбільш ефективним прем’єр-міністром за роки Незалежності України.
Про що це каже? Про те, що ми уже розуміємо, хто займе основний електоральний сегмент в області. Хто буде змагатися за периферійні позиції. А хто, попри минулі високі рейтинги, з нього стрімко вилетить.
Але ми поки що не бачимо регіональних проектів, ідея яких є не просто актуальною. Її чекають виборці. І тому, сподіваємося, дочекаємося її і ми.