Партія Гройсмана зробила заявку на парламентські вибори?

Політична партія «Вінницька європейська стратегія» зареєструвала місцеві партійні організації майже в усіх районах Вінницької області, таким чином окресливши наміри змагатися за політичне лідерство не лише у масштабах обласного центру, а й всього регіону.

Але не лише це. Сам факт реєстрації партійних організацій говорить про те, що керівництво «ВЕС» вирішило з передвиборного проекту, створеного під місцеві вибори 2015 року, створити повноцінну партійну структуру. У перспективі – загальнонаціонального масштабу.

Звернемо увагу, що таке рішення «визрівало» майже три роки.

Чому затягували з цим питанням і чому все ж наважилися на партійне будівництво? Із самого початку «ВЕС» реалізовувався як поза-політичний і поза-партійний проект, так само, як команда Гройсмана «Совість України» під вибори 2010 року. Яка, до речі, взяла більшість у минулому скликанні міської ради. Голосувати за ідеологічну політичну партію у 2010 році, значило підтримувати, а, відповідно, й посилювати позиції такого об’єднання на центральному рівні. А нічого такого, що зацікавило б вінничан, партії як раз і не пропонували. «Совість України» була ідеальною «партією без ідеології», але з конкретною програмою розвитку міста. Тому, обираючи між партійними гаслами і муніципальними програмами будівництва, наприклад, доріг, вінничани обрали дороги.

У 2015 році, на хвилі Революції Гідності, яка актуалізувала загальнонаціональні гасла, у мешканців Вінниці був вибір – підтримати політичні сили, які орієнтувалися на столичні партійні центри («БПП», «Батьківщина», «Самопоміч» та інші), або ж знов зробити вибір на користь місцевого патріотизму. Особи, які вели «ВЕС» на вибори, насамперед, Володимир Гройсман і Сергій Моргунов, не протиставляли цей проект союзницьким партіям, натомість постійно підкреслювали право на вибір. Як наслідок, саме «Вінницька європейська стратегія» стала центральною ланкою більшості у новому складі міської ради.

Подібні позиції в інших регіонах зайняли, наприклад, проекти «Наш край» у Волинській області, або «Укроп» у Дніпропетровській, або «Довіряй справам» в Одесі.

Однак за три роки багато чого змінилося. Зафіксовані останніми соціологічними опитуваннями цифри у 40% виборців, які не бачать прийнятних для себе кандидатів і партій, яких вони могли б підтримати на виборах, говорить про однозначний вакуум довіри до політиків у суспільстві.

Старі гасла перестали впливати на людей, а нових ідей старі політичні гравці не генерують. Можна у тисячний раз промовити словосполучення: «Європейський вибір», але без реальних кроків, які побачили би люди, гасла так і залишаться гаслами. «Покращення життя вже сьогодні» доби Януковича помножувалося на нуль рівнем корупції, яка заполонила всю країну. «Жити по-новому» у часи Порошенка явно гальмується небажанням влади відмовитися від старих корупційних «схем» і «потоків», що, відповідно, є головною причиною того, що Україна залишається на дні списку країн Європи за рівнем життя.

Тому ті політичні сили, які запропонують замість гасел покрокову стратегію модернізації країни з підвищенням соціальних стандартів – і можуть претендувати на той 40% електорат, який не бачить серед нинішніх політичних еліт достойного вибору.

І партії, які успішно випробували цю стратегію на регіональному рівні, мають пріоритет у пропонування її (стратегії) для всієї України.
Якщо «Вінницька європейська стратегія» стане загальнонаціональною «Європейською стратегією», але залишить у своїй основі ті методи роботи, які вона реалізовувала на теренах Вінниці, то це може відкрити нову сторінку в новітній історії України.

Зрештою, є ще декілька маркерних ознак, які виділяють «ВЕС» із загального ряду політичних партій, у тому числі й таких, які позиціонують себе як «нові», наприклад, «Основи» Тарути.

Абсолютна більшість цих партій створено під певні ФПГ, або простіше сказати – олігархів. Для захисту їх же інтересів. Програмні тези – чи не на останньому місці у системі їхніх координат. А ідеологічні гасла можуть змінюватися відповідно до настроїв електорату.

Тимошенко зразка 2010 року, яка обіцяла тісну «дружбу» і «співпрацю» з путінською РФ, і

Тимошенко зразка 2018 року, яка критикує владу за недостатньо жорстку відсіч агресії – та сама людина.

І виборці, між іншим, це бачать і розуміють. Тому нинішній рейтинг ЮВТ у 16% – це та риска, яку вона не перетне.

А ось політична партія зі стратегією та програмою цілком може розраховувати на достойний виступ на майбутніх парламентських виборах.

Віталій Горковчук

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net