Веселі старти вінницьких політиків

Нинішня вінницька влада все ж протрималась повний політичний цикл без серйозних потрясінь і скандалів. І навіть продемонструвала певну відданість сформованим в її системі правилам.

Є два центри впливу, які виробляють консолідовану кадрову позицію, – Президент і Прем’єр. На них орієнтуються голова Вінницької ОДА Валерій Коровій та Вінницький міський голова Сергій Моргунов, які, у свою чергу, реалізують кадрову політику з урахуванням інтересів різних політичних та господарських фігур рангом нижчих, ніж перші особи держави. Є народні депутати, які мають власні інтереси в округах та регіоні, і досягають їх, виходячи з урахуванням вищеназваних позицій.

І є опозиція, якій надано право проводити вуличні акції та резонувати у соціальних мережах, але яка абсолютно відсунута від реального впливу на політичні та кадрові процеси.

Схема непроста, але зрозуміла. Є система, і ця система працює. На відміну від більшості інших регіонів України, де офіційні особи не завжди є головними і реальними центрами впливу. І де певні ФПГ мають інколи більшу вагу, ніж представники виконавчої вертикалі влади. Губернатори та заступники Київської ОДА змінюються постійно, а ось позиції Кононенка ніхто не заперечує. На Харківщині є дієва вертикаль Светличної, але потужні позиції і Хомутинніка («Відродження»), і його формального однопартійця Кернеса, і Мураєва, і Добкіна, і залишків «Опозиційного блоку».

А це значить те, що у даних регіонах буде конкуренція на президентських та парламентських виборах.

І учасники політичних перегонів рівень конкуренції відчувають. Тому уже сьогодні намагаються налагодити систему роботи, забезпечити впізнаваність в електорату, посилено вивчають ринок, підбирають кадри.

Тому, наприклад, майже в усіх регіонах напередодні 8 березня та 8-9 травня висіли білборди чинних та потенційних депутатів з привітаннями.

У Вінницькій області такі борди були поодинокими.

Причина цього у тому, що, з огляду на монополію провладної вертикалі і «БПП» на Вінниччині, політикам, які перебувають всередині цієї системи, все і так зрозуміло. Якщо місце у системі «вінницьких» буде збережено, а самі «вінницькі» зможуть повторити успіх на президентських виборах, то «статус-кво» протримається ще декілька років.

Однак вінницькі депутати не є такими дурними (а, точніше, взагалі не є дурними), щоб так неадекватно оцінювати ситуацію. В успіх чинного Гаранта мало хто вірить, проте почати підготовку до власної виборчої кампанії – значить наразитися на підозру з боку Банкової, що депутат щось замислив, не порадившись зі старшими товаришами. Наслідки такого кроку можуть бути непередбачуваними, оскільки – див. вище – є таке слово як «Система».

Причому на тлі того, щоб у ЗМІ вперто циркулюють плітки про те, що Президент хоче перекласти фінансування своєї виборчої кампанії на мажоритаників, з гарантією подальшої підтримки, необережні кроки з розгортанням виборчих штабів можуть бути сприйняті як акт згоди на участь у цій схемі.

Але гарантій однозначної перемоги Петра Порошенка немає.

Складається парадоксальна ситуація. В інших регіонах, де на політичній арені змагаються декілька центрів впливу, власну активізацію можна пояснити уже тим, що доведеться діяти у конкурентному середовищі. А тому брати участь у публічних заходах та вибудовувати мережу прихильників.

Вінницькі депутати, хоча на місцевому рівні це не так помітно, за рівнем інформаційної присутності значно відстають від усіх своїх колег в інших областях.

Разові акції: «Приїхав – вручив» абсолютно дисонують з поведінкою їхніх колег в інших одномандатних округах, які дійсно впливають на ситуацію у них і з повним правом можуть вважатися «господарем території». На Вінниччині таких знайти не просто. Наприклад, нардеп Спориш (15 округ) уже заявив, що не буде балотуватися наступного разу. А перша сторінка згадок у Google про Петра Юрчишина видає 5-6 скандальних новин про його оборудки та рейдерство, і лише одна – про участь у заходах до Дня Перемоги. З такою «кармою» претендувати на перемогу не просто.

Врятувати вінницьку команду, у випадку невдачі Петра Порошенка може, як не парадоксально, розпад цієї команди. Перетік дієздатних народних депутатів в інші перспективні проекти, адже понад 60% громадян ще не визначилися – за кого вони готові проголосувати, і поки що не бачать такої медійно розкрученої політичної сили на горизонті.

Але вона може з’явитися. «З нуля» і з новими обличчями, або провести ребрендінг, який сформулює головне, чого від політиків чекають люди – чітку і зрозумілу картину завтрашнього дня, стратегічне бачення розвитку держави і суспільства.

Втім, все це у перспективі. Наразі ж вінницькі політики вичікують. Час для цього поки ще є. Але його залишилося геть дуже небагато.

Віталій Горковчук

 

Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net