Вакарчук пропонує Вакарчука

Святослав Вакарчук розпочинає всеукраїнський тур з циклом лекцій.

Зробить він це після того, як вкотре тривалий час перебував у США і, певно, отримав там певні «ЦУ». Зробити такі висновки можна зі зміни озвучених ним формулювань щодо того – чи балотуватиметься він у Президенти України.

Якщо ще у грудні 2017 року він категорично заявляв, що «не збирається йти у Президенти», то на початку червня він уже жартував, що, щоб він не сказав у відповідь, «ви все одно не повірите».

Отже, якісь плани у співака змінилися.

Він навіть виступив з програмною заявою, що «влада – погана, а систему треба змінювати».

І поїхав, як уже було сказано, у тур.

Тепер робимо попередні висновки.

Певні соціологічні служби включали Вакарчука у перелік ймовірних кандидатів у Президенти. Гігантські антирейтинги у всіх без винятку політиків дали можливість Вакарчукові навіть претендувати на 3-4 місце.

Хоча, якби до списку включили будь-яку іншу відому особу, яка не асоціюється з токсичною українською політикою, вона б набрала не менше. Та й включали, як у випадку із Зеленським.

Певні інтереси на політичній арені у Вакарчука та його спонсорів є.

Інакше не було б ані заяв, ані туру.

Однак змістовна складова політичного проекту «Вакарчук» поки що відсутня. І працюють з ним доволі на низькому рівні, що можна зрозуміти із підготовленого прес-анонсу про його візит до Вінниці. «Останніми роками Вакарчук-лектор не менш популярний, аніж Вакарчук-музикант», – з кокетливістю радянського пропагандиста сповіщає автор анонсу візиту артиста 26 червня на Вінниччину. І додає: «зали, де виступає С. Вакарчук, не вміщають всіх охочих його послухати».

Та й заявлена тема лекції – «Освіта як драйвер лідерства та інноваційних змін у суспільстві» – не є такою, що може згуртувати навколо нього політичну команду.

Справедливості заради слід сказати, що брак ідей є хронічним симптомом сучасної вітчизняної політики. Так, Юлія Тимошенко, з усім її штабом і штатом технологів та консультантів не зуміла сформулювати зрозумілу і цілісну концепцію зі своїм «Новим курсом».

Тому президентські перспективи Вакарчука є доволі туманними. Ані стратегії, ані програми, ані команди він наразі презентувати не може. Але він може презентувати самого себе з метою вибору команди, яка перебуває у стадії формування. Очевидно, що це не буде провладна група. Так само не пристане Вакарчук і до партії вчорашнього дня – «Батьківщини». А ось група, яка може об’єднатися навколо єдиного кандидата від демократичної опозиції, цілком може розраховувати на посилення співаком і лектором. Хто персонально очолить цю групу – Гриценко, Садовий чи хтось інший – не принципово.

Принциповою буде лише письмова фіксація принципів, за якими відбудеться таке об’єднання. А про них поки що ніхто не згадує.

Проте час до початку відкритих президентських перегонів залишається все менше.

Олена Семко

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here