Війна компроматів та спіраль мовчання

Дайджест політичний подій Вінниччини 21–27 травня 2018 року.

Завершення останнього політичного сезону напередодні довгого циклу президентських і парламентських виборів принесло з собою одну невеселу тенденцію. Зазвичай політичні огляди містять інформацію про дії одних політичних гравців, реакцію на ці дії з боку інших та громадськості, а також роблять висновки – хто з них отримав певні політичні преференції, хто зберіг позиції, а хто, навпаки, – втратив.

Ситуацію останніх днів на політичній арені Вінниччини дуже складно описувати, виходячи з таких критеріїв. Передусім, тому, що політиків та партійні організації, які б йшли у висхідному тренді, не видно взагалі. І питання підтримки територіальної громади тут, як не дивно, ключової ролі не грає. Навпаки – у дії так звана теорія «спіралі мовчання». Ця гіпотеза стверджує, що людина з меншою ймовірністю висловить свою думку на ту чи іншу тему, якщо відчуває, що знаходиться в меншості, так як боїться відплати або ізоляції (ігнорування).

Як приватний випадок цієї теорії американський професор Томас Паттерсон стверджував, що на тлі існування нерозвинутих політичних партій, СМІ починають виконувати їхню функцію, визначаючи результати виборів

Складно написано? Спробуємо пояснити.


19 травня у Вінниці святкується День Європи. Приїжджають Президент і Прем’єр. Спілкуються з вінничанами. Беруть участь у цих заходах і керівники міськвиконкому, на чолі з Сергієм Моргуновим. На вулицях – маси народу, жодних інцидентів і провокацій, і всі задоволені. Політичний успіх? Так, але для кого?

За декілька днів, під час відкриття Міжнародного Шевченківського свята в обласній філармонії у залі та на сцені починають бешкетувати декілька провокаторів. Причому дискусію з ними веде лише один Сергій Моргунов.

Інші члени команди мовчать, присутні – представники громади – спостерігають. Так громада, якою б вона задоволеною не була на дні Європи, і як би окремі вінничани не «селфилися» з Прем’єром та мером, буде мовчки спостерігати й надалі. Таким є соціальний закон. Волю громади репрезентують політичні гравці, настрої яких є певним барометром.

І ці політичні гравці бачать, що деякі ЗМІ висвітили подію з прихильними для хуліганів коментарями, або нейтрально. Бачать і те, що спікери влади чомусь скромно відмовчалися. А жорстка реакція була лише на поодиноких ресурсах.

Що, зрештою, запам’ятала територіальна громада? День Європи. А ось на місцевий політичний бомонд набагато більше враження здійснив інцидент у філармонії. Мер ситуацію під контролем утримав. Але мер не повинен реалізовувати всі завдання, поставлені перед політичною командою. А команда, чомусь, мовчить.

На чию користь спрацює вказана вище «спіраль мовчання»?


Проаналізуємо й інший випадок.

22 травня, на сесії Жмеринського міської ради 26 депутатів з 35 проголосували за дострокове припинення повноважень міського голови м Жмеринки Анатолія Кушніра. На думку більшості депутатів, Анатолієм Кушніром не забезпечується здійснення наданих йому повноважень. Крім того, у відставку було відправлено і його першого заступника Фурмана, а виконавчий комітет – розпущено.

Перемогу собі приписали «укропівці» (на сесію приїжджали підтримати заколотників депутати Вінницької обласної ради Григорій Зозуля та Микола Вінничук).

При цьому на підтримку Кушніра збираються мітинги, а жмеринчани кажуть, що владу «захопив кримінал» та обіцяють блокувати мерію.

Територіальна громада «за», але політичні партії «проти». А без них жодні вибори не виграти.


Останній приклад. Депутатка Вінницької міської ради займає лідируючі позиції у проекті «Нові лідери», багато розповідаючи про моральність та обов’язкову репутаційну незаплямованість. Симптоматично, що громадськість про це оповістив провладний ресурс на якому, іноді, ексклюзивно виходять новини про обласну владу навіть раніше ніж на офіційних ресурсах. Ще один приклад “командної роботи” влади? Особиста шпилька окремим учасникам, чи банальний підробіток на стороні?

Схоже на перше, друге і третє. Адже в профінансованому матеріалі не вкажеш про декілька кримінальних справ, в яких фігурує “Новий лідер” з міськрадівською політичною пропискою.

Чи працюватиме політкиня на політичний рейтинг з огляду на громадську думку, або ж ігноруючи її? Звісно, громадська думка їй байдуже, адже у політичній партії, до якої вона належить, у неї потужні позиції.


Зрештою, зазначена партія взагалі припинила підбір кадрів, залучаючи до своїх лав осіб з дуже темним минулим.

Які мотиви керівництва обласного осередку при залученні сумнівних осіб до партійної роботи – цілком зрозуміло. Лише особисті фінансові бонуси можуть компенсувати ризик публічного осуду та обвалу рейтингу власної політсили. Юлія Тимошенко з її президентськими виборами – далеко, в столиці, а власний гаманець з набором банківських карток – ось він, зовсім поруч. І те, що цей інформаційний привід БПП вдало використала для початку системної війни компроматів на центральному рівні, у Вінниці нікого особливо не потурбувало.

Ілюстративні матеріали для теорії Паттерсона, чи не так? Але це скоріш розбірки дорослих дядей з тьотями в Києві. Просто один “дядя” нарив і використав погану інформацію про “тьотю” в тому регіоні, де певні спеціальні служби працюють з більшим ентузіазмом і відданістю “дяді”.


Але сказати, що політична боротьба в області відсутня взагалі – не можна.

Наприклад, депутатська більшість в обласній раді веде складну гру з президентом ВНАУ Григорієм Калетніком. Зокрема, 32 сесія обласної ради зібралася для вирішення одного питання – «Про надання згоди на передачу з державної власності цілісного майнового комплексу Брацлавського агроекономічного коледжу Вінницького Національного аграрного університету до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області».

З того, що «у Вінницькому національному агарному університеті відмовились давати коментарі з цього приводу і сказали, що дають коментарі лише обласним комунальним ЗМІ», можна зробити висновок, що Калетніку це рішення не зовсім сподобалося.

Однак «боротьба» ця відбувається під килимами, і на електоральні настрої виборців області не впливає жодним чином.


Повна відсутність розуміння як моделювати суспільну думку, а не плентатись в політично-інформаційному хвості, як підтримувати іміджеву першість керівників регіону та впливати на електоральні настрої області, підштовхує провладних технологів-аматорів до чергової, по графіку, беззмістовної банальщини.

Як от традиційне інтерв’ю першої особи області виданню “Реал Вінниця”. Можна довго аналізувати яким чином запланована інформаційна подія (саме так, інтерв’ю керівника області завжди основна подія для будь-якого регіону) знову пройшла непоміченою для населення, істеблішменту та, навіть, інших видань області. Його прогнозовано не розібрали на цитати, воно не напрягло деструктивну частину місцевого політикуму, неефективні чиновники не відчули амплітуду коливання власного крісла et cetera.

Зрозуміло інше, зачовгана мантра “В будь-якій незрозумілій ситуації даємо розширене інтерв’ю Реалу” не працювала від самого початку.

Хрестоматійний випадок системної десакралізації посади та потужної особистості, яка, стараннями неофітів, великою сірою плямою на цій самій посаді успішно розчиняється. Напевно прийшов час визнати – ну не можна тренуватись на губернаторах, ще й безуспішно “набивати руку” на перших особах в президентській області. Для цього існують голови сільрад, депутати селищних ОТГ. Зрештою довгий еволюційний шлях виборчих кампаній,- рівня депутатів міських та обласних рад. Бажано дорости до успішної співпраці і виграшів на мажоритарних округах депутатів ВР та досвіду управління президентськими та парламентськими кампаніями, хоча б на рівні району, краще області. І лише потім ваши волосы станут гладкими и шелковистыми можна переходити до губернаторів.


Так само, слабко впливають на електоральну свідомість і певні масові заходи, один з яких – хода «На захист прав дітей та сімей» – відбувся на тому тижні у Вінниці. Справа у тому, що такі акції є соціальними, а не політичними. А ось нехай і дрібні, і зовні карикатурні рухи опозиції, є як раз політичними.

Тим більше, що їх анонсують, і таким чином, підтримують навіть провладні інформаційні ресурси.

Ситуація, зрештою, складається така, що навколо перших осіб області та міста, на яких і будуть розраховувати перші особи держави під час президентських та парламентських виборів, складається командна та інформаційна порожнеча. Народні депутати, які, за логікою, мали б стати основою для формування команди, у принципі, є.

І щось роблять. А ще більше – не роблять, про що й пишуть моніторингові служби.

А партійний актив «БПП» навчають екс-«регіонали».

Ось і спробуємо відтворити «спіраль мовчання» у межах Вінницької області. Опозиція, якщо вона продовжить таку тактику до наступних виборів, може й не виграє. Однак влада точно програє.

Завжди Ваш – Віталій Горковчук

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here