Хрестоматійний округ №13: партійний бренд vs мережа підкупу

З попередніми матеріалами можна ознайомитись за посиланнями:

Вибори-2019. 16 виборчий округ. Без «батька», але з місцевими «баронами»

17 виборчий округ. Територія «підгодована», але не «приготована»

18 виборчий округ. Шанси на стрілянину – високі

“Безхозний” 15 округ: те, що треба і так, як треба

14 виборчий округ – ласий шматок для впливових кандидатів

12 виборчий округ. Династія – декаданс, чи ренесанс?

13 виборчий округ (Хмільник, Козятин, Калинівський, Хмільницький, Козятинський райони, 235 дільниць, 146 629 виборців) є багато у чому хрестоматійним для Центральної України. Інколи тут перемагає «бренд», інколи – мережа. Однозначного рецепту перемоги на його теренах дати неможливо. Можна лише зафіксувати деякі традиційні особливості, а також згадати про ті прийоми, які могли очікувано, або несподівано «вистрілити», приносячи успіх їхнім ініціаторам.

Округ, до речі, єдиний в області який свої межі не змінював з 1998 року.

Тоді переміг зі смішним результатом у 14,94% (19 376 голосів) голова правління сільськогосподарського акціонерного товариства «Самгородоцьке» Олег Юхновський.

Друге місця взяв козятинський комуніст Ігор Лівшиць (11,92%, 15 467 голосів), 3–19 позиції поділили кандидати з результатами понад 1000 голосів – від 1,19% до 8,64%.

Звісно, все це «дела давно минувших дней», але уже з цього можна зробити висновок, що технічні кандидати на окрузі можуть серйозно вплинути на кінцевий результат.

Насамперед, тому, що населення вкрай строкате. Це і промислові Козятин та Калинівка, і курортний Хмільник, і значна кількість відставників, і великі сільськогосподарські підприємства («Візит», «Вернигородське», «Світанок», «Радівське» та інші), і злиденні забиті і забуті села. Багато заробітчан у столиці та щоденно працюючих у Вінниці, благо відстань і близькість до залізниці таку можливість надає.

Юхновський пішов до «Батьківщини», і у 2002 році пройшов за партійним списком.

Коли ситуація навколо Юлії Тимошенко почала нагнітатися – до групи «Народовладдя», звідси – зовсім не до ладу (вересень 2004-го) – до «Єдиної України», звідси – до Народної Партії.

Але з округом його уже нічого не пов’язувало.У 2002 році тут впевнено переміг (23,73%, 30 114 голосів проти 12,58%, 15 968 голосів у 2 місця) молодий київський адвокат, самовисуванець Микола Катеринчук.

Обіцянки Катеринчука забезпечити роботу громадських приймалень з безкоштовною юридичною допомогою виявилися сильнішими за аргументи покійного голови правління відкритого акціонерного товариства «Козятинський птахокомбінат» Миколи Мельника, методи роботи якого звелися до безкоштовної роздачі ковбаси.

Столичний кандидат виявився ближчим до виборців округу, ніж «свій» директор заводу. А обіцянки перебудови всієї країни – за негайні матеріальні блага у вигляді проднабору.

У 2006 та 2007 в ТВО № 11 і 12 переміг, звісно, БЮТ, у 2010 – на президентських виборах – Юлія Тимошенко (75,93%). Натомість, на місцевих виборах-2010 «регіонали» майже всюди фінішували паритетно з «Батьківщиною». А адміністративний ресурс дав їм можливість поставити ради під контроль.

Найцікавіше почалося у 2012 році. Єдиного погодженого кандидата на округ від влади не знайшлося. Точніше, не так. Влада вирішила не втручатися у внутрішнє змагання декількох своїх кандидатів:

Власника фірми «Візит» (Хмільник) засновника «Партії регіонів» в Хмільнику Петра Юрчишина;

Комуніста, екс-міністра охорони здоров’я Юрія Гайдаєва та

Народного депутата з фракції Партії Регіонів Олександра Шепелєва.

Від опозиції був уже знайомий виборцям Микола Катеринчук та самовисуванець Микола Філонов. Кожен з провідних кандидатів виставив по 2-3 технічних.

Юрчишин завалював округ «добрими справами» та роздавав продукцію «Візиту» зі своєю агітацією.

Відомий участю у гучній справі банку «Родовід» і, як з’ясувалося пізніше, гучними вбивствами (за що його «по понятиям» не включили до списку ПР) Олександр Шепелев мовчки створював мережу.

Юрій Гайдаєв їздив по округу з безкоштовними медичними оглядами.

Катеринчук сподівався на дієвість опозиційного бренду, як єдиний кандидат від “Об’єднаної опозиції” та потужну агітацію.

І кожен на кожного лив бруд.

У кінцевому рахунку Шепелев, який так і не зміг збудувати гарантовану мережу виборців, хоча гроші витрачав шалені, знявся з виборів, Микола Філонов зняв власну кандидатуру на користь кандидата єдиного від «Об’єднаної опозиції» і підтримав Катеринчука.

Юрчишину у такій ситуації уже нічого «не світило». Як наслідок, Катеринчук отримав 64,34% (62 393 голоси), Юрчишин – 15,40% (14 939 голосів), Гайдаєв – 8,44% (8 192 голоси). Навіть проста сума «мережевих» голосів не перемогла «бренд».

А Юрчишина, роздратованого втратою мільйонів гривень, було помічено за зовсім негарною справою.

Запам’ятаємо це співвідношення: 64% «бренд» і 15% – «мережа».

І як все обернулося по-іншому за два роки. Тоді Катеринчук, який майже не починав агітаційну роботу, сподіваючись на дієвість рейтингу «Блоку Петра Порошенка», від якого балотувався до парламенту, набрав 41,29% (38 744 голосів). А ось Петро Юрчишин, який для «димової завіси» розгорнув активну агітаційну кампанію за участю київських технологів, насправді, найняв тих, хто може і вміє створювати «мережу». І створив, одержавши, як наслідок, перемогу (44,79%, 42 025 голосів).

Кампанія, як і два роки тому, була дуже брудною.

Зі стріляниною.

До речі в 2014 році технічним кандидатом від Петра Юрчишина вже вкотре був скандальний депутат обласної ради Юрій Яремчук. Основними завданнями Яремчука було продаж Юрчишину власних квот, як кандидата у виборчих комісіях та допомога у фальсифікаціях в цих комісіях та обливання брудом Катеринчука в агітаційній продукції, щоб сам Юрчишин до цього був публічно не причетний.

Що чекає на округ на наступних виборах?

З одного боку, Петро Юрчишин є регулярним фігурантом у різного роду скандалах; з іншого – «мережу» він тримає, і періодично підгодовує.

Микола Катеринчук, може влаштувати на окрузі потужний реванш, або піти в наступну Раду по партійним спискам. У залежності від того, до чиєї команди він приєднається на президентських виборах. І чи переможе ця команда.

Наразі мова йде про співпрацю з Анатолієм Гриценком. Після декількох років роботи на державній службі поновив політичну діяльність і Микола Філонов, який публікується в провідних українських ЗМІ, співпрацює з окремими кандидатами в президенти та політичними проектами. Може спробувати власні сили генерал екс-регіонал Василь Поліщук, позиції якого у Калинівському районі є доволі впливовими.Від «Батьківщини» на округ спочатку планували виставити депутата облради Олега Мейдича, але після резонансного скандалу з кримінальніим минулим знайшли сильнішу заміну – екс-голову Південно-Західної залізниці Олексія Кривопишина.

В усій цій битві титанів найбільшим оптимістом виглядає ймовірний офіційний партійний висуванець від “БПП-Солідарності”, який в статусі заступника голови ОДА їздить по округу перерізаючи червоні стрічки і жодних шансів, на хоча б пристойний для провладного кандидата результат, немає.

Ми, зі свого боку, усім зацікавленим політикам можемо надати низку порад.

1) Боротьба буде тотальною. Юрчишин так просто власні позиції не здасть, тим більше, що депутатський мандат дуже сприяє розвиткові його бізнесу. «Бренд» для нього особливої значимості не матиме, основну ставку він робитиме на «мережу»;2) Якщо зміниться влада в країні, і за підкуп (а «мережа» – це і є банальний підкуп) виборців будуть саджати, то Юрчишин матиме всі шанси повторити долю Шепелева (на фото).

3) І тоді знову настане час домінування «бренду». З яким можуть балотуватися як Катеринчук, так і Філонов.

4) Величезне значення матимуть використання новітніх політичних технологій. До сердець такого різнорідного населення не так просто знайти вдалий шлях.

5) На цьому тлі округ здається ласим шматком для столичних «парашутистів». Але це лише так здається. Якщо у 14-му просто «непахане поле», то 13-й має традиції і солідну політичну історію.

Редакція “Політичної Арени Вінниччини”