«Ліга корупції»: про дурнів, розбите скло і порізані руки

«Фільма» починається з того, що Давиденко загадково промовляє, що «Вінниця – вотчина Гройсмана». Далі йде інтерв’ю з депутатом від «Батьківщини» Сенченком, який у 2014 році займав посаду заступника голови АП Пашинського. Сенченко урочисто заявляє, як він зупинив постачання води в окупований Крим, і як начебто погрожував віце-прем’єру Гройсману, який був готовий капітулювати перед агресором.

Потім – просторікування звільненого міністра фінансів Данилюка, який, пішовши з посади, перейшов у відкриту опозицію до керівництва уряду.

Далі лунає тривожна інформація, що вінницька мафія простягла власні щупальця в усі сфери української економіки у тому числі, на митницю і у процес розмитнення «євроблях».

Те, що контрабанді на митниці саме Гройсман оголосив війну, а «євробляхери» головною ціллю своїх нападок зробили саме Кабмін, який заважає їм безкоштовно ввозити авто до України, режисерів не засмутило. Все це коментують журналісти «1+1» та «Наших грошей», за якими, звісно, жодним чином не видно приватного інтересу Ігоря Валерійовича Коломойського.

На цій пафосній ноті авторам би і закінчити, щоб не псувати відчуттів глядачів від пікантного детективу з невисловленим фіналом.

Але вони роблять трагічну помилку, давши слово вінницьким «експертам» – вищезгаданим Давиденко, Омельчук і Гайді.

Вінницькі журналісти влучно помітили, що Давиденко, яку небезпідставно звинувачували у земельних оборудках у Вороновиці, розповідає про власні підозри щодо земельних процесів у Вінниці.

Омельчук, що працювала у редакції «Власно», яку спонсорує «сміттєвий король» Вінниці Воловодюк, розповідає про проблеми сміттєсортувальної станції.

Гайда, яка виявилася замішаною у нецільових витратах бюджетних коштів, розповіла про «розслідування» щодо незаконного виділення землі з комунальної власності на користь братів Ткачуків. Гайда про родину Ткачуків розповідає детально і з погано прихованою ненавистю. При чому тут Гройсман – не відомо. Але головне не це, а та напруга викриття, яка панує у стрічці.

Чому документалістам не слід було зв’язуватися з вінницькими «експертами»? Тому, що саме у час виходу «фільми» в Інтернет-просторі стала активно мусуватися тема про альянс Тимошенко – Бойка – Медведчука, який під президентські вибори профінансує Ігор Коломойський. Цей союз буде категорично протистояти Петру Порошенку.

А сам «112» канал, який викупив Медведчук, буде одним з рупорів цього неприроднього об’єднання.

Гайда, яка намагається позиціонувати себе у якості лідерки неіснуючого вінницького «Автомайдану», намагається виправдовуватися:

«Фільм зняли, ще до того як дізнались, що канал купив медведчук… а жаль , 112 єдиний канал, який показав, як Вінницька міська рада віджала ліківдовану військову частину біля Людавки, самовільно вирізала більше 2 тисяч дерев і просто біля заповідного дендрарію будує чергове сміттєзвалище. Там, до речі, разом з громадою проти звалища бореться священник української церкви КП. Звучить як виправдання? Так, це і є виправдання. Але без прив’язки до 112 цей фільм був вартий того, щоб у його зйомках взяти участь і його подивитись» 🙁

🙂

Так, питання не у тому, що «Троїстий союз» вирішив боротися із Порошенком за булаву.

І навіть не у тому, що «Автомайдан» у її особі вкотре заляпався співпрацею з Медведчуком.

А у тому, що Володимир Гройсман, який на посаді голови Верховної Ради та Уряду виріс до рівня самостійної політичної фігури, може зіграти вирішальну роль у перемозі одного з кандидатів на президентських виборах.

І якби автори «твору» уважно ознайомилися із соціологією, то дізналися б, що Гройсмана вважають найбільш ефективним прем’єром навіть в опозиційно налаштованих регіонах.

Як його підтримка може принести перемогу Петрові Порошенку, так і не-підтримка майже гарантує успіх опозиції.

І опозиція з подачі вінницьких «експертів», замість того, щоб наводити мости з Головою Кабміну, цілеспрямовано б’є (невлучно) по ньому і по його оточенню. При цьому – «засвітивши», що саме «Батьківщини» в особі Давиденко перебуває у жорсткій опозиції до команди Прем’єра.

Підвищить це ентузіазм Гройсмана і тих же Ткачуків, які мають шанси увійти до першої десятки гіпотетичного «списку партії Гройсмана», домовлятися з Тимошенко – Бойком – Медведчуком?

Звісно, ні.

Що ж, це гіркий, але необхідний урок для «112» та усіх інших каналів.

Не майте справу з вінницькими «експертами».

Віталій Горковчук