ВО «Свобода»: спроба продати злежаний товар

Що у цьому анонсі цікавого. Здавалося б дивним те, що до «Свободи» нарешті «дійшло», що проблема з олігархами в Україні є. Але вона була і чотири роки, і рік тому. До відкритого протистояння «олігархії» націоналісти «дозріли» лише сьогодні.

Причому «протистоянням» це не назвеш, а все дійство зведеться, як завжди, до гучного мітингу та, можливо, смолоскипної ходи.

Чим обумовлене багаторічне зволікання “національно-визвольної боротьби з олігархами” у виконанні ВО “Свобода”? Для допитливих читачів знайти відповідь не проблема. Достатньо ввести декілька ключових запитів в пошукову систему Google.

Тут тобі і Дмитро Фірташ – звісно не олігарх.

І Коломойський з Палицею – теж прості хлопці з села.

І “Партія Регіонів” – партія в якій ніколи не було жодного олігарха. Самі лише шахтарі, трударі та селяни.

Ігор Кривецький, він же “Пупс”, добрійшої душі чоловік, який напевно і отримав такий псевдонім за повсемісне сіяння добра, радості, високої культури та зміцнення законності в Україні.

І звісно легендарний Вова Морда. Один з самих чуйних та справедливих людей України. Уособлення доброти та любові до ближнього свого. Настільки добрий, що навіть в свій час дав партії “Свобода” 48 мільйонів доларів готівкою. І ніякий він не олігарх! Навіть і не думайте його так називати! Подумаєш якихось 48 000 000 американських доларів. Хм, в нас у Вінниці кожна третя бабця ходить з такими кишеньковими сумами на ринок “Урожай” за сметаною і творогом.

Щоправда він чомусь потім попросив повернути цих пару копійок. Чи віддали націоналісти цей чисто споживацький мікро-кредит невідомо. Хоча за підтримки групи “Приват” у партійців “Свободи” могла бути підключена до приватовської картки досить зручна опція – оплата частинами. Ну там по 5000-6000 грн на місяць, в залежності від кредитного рейтингу. Так що це точно не проблема для борців з ненависним олігархатом. І чого той Вова Морда так кіпішує?

Але давайте припинемо гиржати як коні і повернемось до “свободівської” акції.

Навіщо потрібен захід? Певно, тому, що на горизонті – президентська і парламентська виборчі кампанії. Потенційний рейтинг «Свободи» (якщо вірити КМІСу) – 5,8%, а ось персональний Тягнибока – 3,8%. Лідер не дотягує до партійних показників, а тому йому доводиться демонструвати активність, щоб сьогоднішні побратими не відправили його у відставку.

По-друге, «Свободі» слід показати, що вона все ще може збирати масові акції, і тиснути на окремі політичні фігури. Сьогодні – на олігархів, завтра – на кого спонсор покаже. Можна навіть діяти у якості абсолютного деструктиву, як, наприклад, у часи правління Януковича, коли з націоналістів ліпили «страшилку» для мешканців Сходу і Півдня. Сьогодні цю нішу зайняли «С14», «Національні дружини», «Національний корпус» та “Азов”. Сумно.

Анонсований марш, звісно, є метою тактичною. Метою стратегічною є підвищення рівня зацікавленості у «свободівцях» з боку провідних гравців української політики. Які, між іншим, розглядають й силові сценарії під час президентських виборів.

По-третє, наміри політичної реінкарнації Тягнибока співпадають з намірами повернення до в активне громадське середовище місцевих лідерів «Свободи». У випадку Вінниці мова йде про голову фракції «Свободи» в обласній раді Олексія Фурмана.

Що думає Фурман про силові сценарії? Формально – проти.

Сегодня мы по крохам собираем государство, не даем, чтобы его разорвали как внутренние, так и внешние враги, а человек играет под дудку Кремля!… «Свобода» всегда выступала за законные методы решения всех вопросов.,- коментує Фурман свою позицію російськомовному вінницькому виданню “Реал”

Як це? Націоналіст знає російську мову та ше й на ній говоре? Запитаєте ви.

Не просто знає і говорить, а ще й із задоволенням роздає інтерв’ю виключно російськомовному місцевому виданню. Тай таке.

Фактично – саме Фурмана було проголошено «народним губернатором Вінниччини» після штурму адмінбудівлі обласної ради у грудні 2014 року. Уже за один цей факт Фурмана мали б посадити до в’язниці, але покарання він уникнув.

Чому? Тому що, якщо уважно вчитатися в цитоване інтерв’ю з ним, то стає зрозуміло, що Олексій Юрійович є людиною системною і у крайньому випадку може «увімкнути задню».

Після зіткнень на Майдані у Києві 18 лютого, де він мав перебувати, адже мав мандат нардепа (колеги не зрозуміли б, якби не був), перед вирішальною схваткою з Януковичем, Фурман… поїхав до Вінниці. За його словами – на лікування. А якщо називати речі своїми іменами, то просто втік.

Так само, і у Вінниці, ввечері після штурму обласної ради наполегливо переконував співробітників спецслужби, що ніяким «губернатором» він не є.

Тепер помножуємо наміри вищого керівництва «Свободи» нагадати про підзабутий статус альфа-самців, щоб подороже його продати у якості «тарану» рейтинговому кандидатові, на позицію регіональних «провідників». Адже, щоб цей статус повернути, слід наважитися на радикальні дії. І тут багато що буде залежати від місцевих виконавців.

Фурман, як ми уже побачили, належить до тієї когорти політиків, які намагатимуться отримувати максимальні бонуси за умов мінімального ризику.

Певне ядро особисто йому відданих «свободівців» він мобілізувати ще може (якщо дадуть гроші), а ось об’єднати навколо себе радикальні вінницькі структури – уже ні.

До того ж, слід й відсунути на другий план депутата міської ради Базелюка, який занадто часто став приміряти на себе роль спікера від усієї вінницької «Свободи». Тож, не виключено, що уже найближчим часом ми багато чого нового дізнаємося про Базелюка у ЗМІ. А з подачі його однопартійців дізнатись буде про що. Ну наприклад про регулярні фінансово-торгівельні відносини товарища пана Базелюка з Росією у сфері його бізнесу “ВМ-Техніка”.

І якщо Тягнибокові для зупинки остаточного сповзання у політичне небуття, слід сподіватися на якесь диво, то завдання Фурмана – зробити маневр, який і однопартійцям сподобається, і проблем з владою не створить.

Марія Станкевич